Жовтозілля звичайне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Жовтозілля звичайне
Senecio vulgaris 002.JPG
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Насінні (Spermatophyta)
Покритонасінні (Magnoliophyta)
Еудікоти
Підклас: Айстериди
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Підродина: Cichorioideae
Триба: Senecioneae
Підтриба: Senecioninae
Рід: Жовтозілля (Senecio)
Вид: Жовтозілля звичайне
Біноміальна назва
Senecio vulgaris
L., 1753
Ареал жовтозілля звичайного
Ареал жовтозілля звичайного
Синоніми
Erigeron senecio Sch.Bip. ex Webb & Berthel.
Senecio vulgari-humilis Batt. & Trab.
Senecio vulgaris subsp. vulgaris
Senecio vulgaris var. vulgaris
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Senecio vulgaris
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Senecio vulgaris
EOL logo.svg EOL: 468416
IPNI: 248251-1
ITIS logo.svg ITIS: 36194
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 76276
The Plant List: gcc-110983

Жовтозілля звичайне[1][2][3], Дідик звичайний[2] (Senecio vulgaris L.)  — вид трав'янистих рослин роду жовтозілля (Senecio) родини складноцвітих (Compositae) або айстрових (Asteraceae). Народна назва — кульбаба.

Загальна біоморфологічна характеристика[ред.ред. код]

Ілюстрація Senecio vulgaris в «Atlas des plantes de France» («укр. Атлас рослин Франції»). 1891
Листя жовтозілля звичайного
Сім'янки жовтозілля звичайного

Однорічна або дворічна трав'яниста рослина, 15-30 см заввишки з ребристими одиночними або розгалуженими стеблами. Листя голі або павутинисто-шерстисті, перисто-роздільні, з нерівномірно-зубчастими частками. Кошики дрібні, циліндричні, в щитковидних волотях; обгортка подвійна, зовнішніх листочків 8-10, коротше внутрішніх, на верхівці чорні; квіти жовті, всі трубчасті. Тичинок 5, зрощені пиляками в трубочку, через яку проходить стовпчик. Зав'язь нижня одногніздова. Плоди — довгасті, веретеноподібні, ребристі, опушені сім'янки з чубком з брудно-білих волосків. Цвіте з квітня до вересня. Плоди дозрівають у травні-вересні.

Екологія[ред.ред. код]

Росте вздовж доріг, біля житла, на полях, городах, звалищах, рідше — по берегах річок. Бур'ян.

Поширення[ред.ред. код]

Євразійський неморальний вид.

Ареал:

Інтродукований майже по всій Африці, Австралії, Північній і на сході Південної Америки, в Японії (острів Хонсю), на Тайвані.

Хімічний склад[ред.ред. код]

Лікарська рослина. Містить аскорбінову кислоту, каротин, дубильні речовини, хінони, флавоноїди, алкалоїди: сенецифіллін, сенеціонін, інтегерімін та ін.

Практичне використання[ред.ред. код]

У практиці народної медицини його лікарський настій надземної частини застосовується як засіб, який може регулювати менструації та при істеричних судомах. Препарати, виготовлені з сировини рослини використовуються при запаленні дванадцятипалої кишки і шлунку, при гострих кишкових та шлункових спазмах.

Настоянка застосовується як засіб, що зупиняє кровотечі.

Сік — дієвий засіб від глистів та при кашлі. Змельчене листя має розсмоктуючу і пом'якшувальну дію. Їх прикладають до наривів, при затвердіннях молочних залоз, гемороїдальних шишок і при фурункулах. У німецькій народній медицині рослину вживали при анемії, тахікардії, циститі.

Рослина неофіцинальна. Отруйна.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]