Полоз жовточеревий
| Полоз жовточеревий | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Плазуни (Reptilia) |
| Ряд: | Лускаті (Squamata) |
| Підряд: | Змії (Serpentes) |
| Родина: | Полозові (Colubridae) |
| Рід: | Dolichophis |
| Вид: | Полоз жовточеревий (D. caspius)
|
| Біноміальна назва | |
| Dolichophis caspius (Gmelin, 1789)
| |
| Підвиди | |
| |
| Синоніми | |
| |
Полоз жовточеревий, або каспійський (Dolichophis caspius) — вид неотруйних змій з номінативної підродини родини Полозових (Colubridae). Інша назва — жовтобрюх[1].
Опис[ред. | ред. код]
Цей полоз є найбільшою змією Європи. Його довжина сягає до 2 м. Забарвлення верхньої сторони тулуба буває різних відтінків оливкового кольору, без візерунка. Черево у нього жовте, палеве, іноді червонувате.
Розповсюдження[ред. | ред. код]
Полоз жовточеревий мешкає у південній Європі від Балканського півострова на схід до річки Урал, у Передній та Малій Азії, Молдові, південно-східній частині Росії, на Кавказі, іноді у Туркменістані.
В Україні полоз жовточеревий трапляється скрізь у степовій частині, та на території національного парку "Кременецькі гори".
Спосіб життя[ред. | ред. код]
Ці змії живуть зазвичай у відкритому степу, напівпустелях, чагарникових заростях, біля доріг, кам'янистих гірських схилах, болотистих місцевостях. У посушливі періоди тримається біля заплав річок і на прирічкових терасах.
Сховищами полозам слугує тріщини у землі, кам'янисті осипи у степових урочищах, нори гризунів, низько розташовані дупла.
Живиться полоз жовточеревий гризунами розміром до ховрахів, птахами, їх яйцями, ящірками, рідше іншими зміями. Активний у світлий час доби. Він хапає здобич на ходу й часто поїдає її, навіть не задушивши, придавлюючи своїм міцним тулубом до землі.
З зимових схованок жовточеревий полоз виходить наприкінці квітня — на початку травня. Самка полоза відкладає за 1 раз 7—15 яєць (це відбувається у червні—липні). Молодь з'являється наприкінці серпня — на початку вересня. На зимівлю в одне місце збираються до 10 особин жовточеревого полоза.
Особливості поведінки[ред. | ред. код]
Полоз жовточеревий відрізняється надзвичайною агресивністю. У випадках наближення ворога не намагається сховатися, а згортається спіраллю, на кшталт отруйної змії, шипить та кидається на супротивника[2], при цьому здатен стрибати до 1,5—2 м, намагаючись завдати удару в обличчя. Кусає боляче, до крові, проте суттєвої шкоди людині заподіяти не здатен. Після укусу в рані можуть лишатись дрібні зуби.
Значення[ред. | ред. код]
Інколи утримується в неволі, тому може мати деяке комерційне значення. Знищенням гризунів приносить певну користь сільському господарству. Вид занесений до Червоної книги України.
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Mazzei, Paolo; Ilaria Pimpinelli. «Dolichophis caspius (Gmelin, 1789)». Amphibians and Reptiles of Europe. Retrieved 18 January 2010.
- Про полоза жовточеревого у Червоній книзі України
- Tytar V. M., Nekrasova O. D. Species distribution modeling of the Caspian Whip Snake Dolichophis caspius (Squamata: Serpentes): a tool for ranking conservation priorities in the western Pontic Steppe // Biological Communications. 2016. – V.3. − P. 143-148. DOI: 10.21638/11701/spbu03.2016.324
| |||||||||||
|