Жоголь Людмила Євгенівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жоголь Людмила Євгенівна
Жоголь Людмила Євгенівна.JPG
При народженні Жоголь Людмила Євгенівна
Народження 23 травня 1930(1930-05-23)
Київ
Смерть 15 квітня 2015(2015-04-15) (84 роки)
  Київ
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Жанр гобелен
Навчання Львівський інститут декоративного мистецтва
Діяльність художниця, майстер гобеленів
Роки творчості 1956-2014
Вплив Катерина Білокур
Працівник Київська державна академія декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука
Член Спілка художників України
Нагороди
Премії
Орден княгині Ольги ІІ ступеня
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Народний художник України

Жоголь Людмила Євгенівна (нар. 23 травня 1930, Київ — пом. 15 квітня 2015,[1] Київ) — українська художниця, майстриня гобеленів. Викладач в Інституті декоративно-ужиткового мистецтва і дизайну ім. М.Бойчука. Народний художник України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилась в місті Київ. Художнє навчання опановувала у Львівському інституті декоративного мистецтва. Серед її вчителів тої доби:

  • Й. Бокшай
  • В. Монастирський
  • Р. Сельський та інші.

Серед студентської молоді інституту на той час був і Мирон Кіпріян, народний художник України, лауреат Шевченківської премії.

Сама робила ескіз майбутнього гобелену. Потім робила картон у натуральний розмір майбутнього твору. Твори майстрині виконували вручну на гобеленовій фабриці у Решетилівці. Головна тема творів мисткині — квіткові гобелени. Працює в рідкій техніці гобеленів — монфльор.

У 1980-ті роки була головою радянської Спілки художників УРСР. Посада дозволяла мандрувати Західною Європою та світом (відвідала Францію, Італію, Норвегію, Ліван, Арабську республіку Єгипет, Кубу, Швецію, Данію).

Декілька років була викладачем, керувала в Академії архітектури відділом кераміки. Останні роки завідувала кафедрою художнього текстилю та моделювання костюма в Інституті декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. М.Бойчука.

Роботи Людмили Євгенівни Жоголь прикрасили інтер'єри українських готелів «Київ», «Русь», «Москва», «Дніпро», а також київського Будинку кіно. Гобелени Жоголь є в колекціях художніх музеїв різних міст України та Європи (Італії, Франції, Норвегії).

Має власну родину: її син — архітектор (загинув восени 2014 року в автокатастрофі).

Вибрані твори (назви гобеленів)[ред. | ред. код]

  • «Як не любити таку землю» (з Чорнобильської серії)
  • «Гіркий цвіт полину» (з Чорнобильської серії)
  • «І буде життя» (з Чорнобильської серії)
  • «Моя квітка — будяк»
  • «Останній раз, злітаючи уверх, мої крила пошкодив той Чорнобиль»
  • «Присвята Білокур»
  • «Вічний вогонь»

Нагороди і відзнаки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Матеріали періодичних видань.

Див. також[ред. | ред. код]