Жозеф Кайо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жозеф Кайо
фр. Joseph Caillaux
(Joseph Caillaux) - (photographie de presse) - (Agence Rol).jpg
Народився 30 березня 1863(1863-03-30)[1][2][…]
Ле-Ман, Пеї-де-ла-Луар, Франція[4]
Помер 21 листопада 1944(1944-11-21)[1][2][…] (81 рік)
Маме[4]
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of France.svg Франція
Діяльність політик
Alma mater Кондорсе
Знання мов французька[2]
Посада член генеральної радиd, голова Ради міністрів Франціїd, сенатор Третьої Французької Республікиd, депутат Національної асамблеї Франції, депутат Національної асамблеї Франції, депутат Національної асамблеї Франції, депутат Національної асамблеї Франції, депутат Національної асамблеї Франції і член генеральної радиd
Партія Democratic Republican Allianced і Radical-Socialist and Radical Republican Partyd
Батько Eugène Caillauxd
Брати, сестри  • Paul Caillauxd
У шлюбі з Henriette Caillauxd

Жозеф Марі Огюст Кайо (фр. Joseph-Marie-Auguste Caillaux, 30 березня 1863, Ле-Ман — 21 або 22 листопада 1944, Мамер, департамент Сарта, Землі Луари) — французький політичний і державний діяч III республіки. Дотримувався радикальних поглядів, будучи одним з їхніх лідерів у парламенті, в якому був депутатом з 1898 по 1919 роки, а з 1925 до своєї смерті — сенатором від округу Сарта. Кілька разів займав пост міністра фінансів: (червень 1899 — червень 1902; жовтень 1906 — липень 1909; березень — червень 1911; грудень 1913 — березень 1914; квітень — жовтень 1925; червень-липень 1926; червень 1935).

Вершиною кар'єри Кайо був період з червня 1911 по січень 1912 року, коли він обіймав посади прем'єр-міністра і міністра внутрішніх справ. Виступав за введення прогресивного прибуткового податку. В області зовнішньої політики орієнтувався на зближення з Німеччиною, під час Агадірскої кризи 1911 року домагався укладення компромісної франко-німецької угоди. У роки Першої світової війни Кайо був прихильником пошуків шляхів примирення з Німеччиною за що в грудні 1917 року на вимогу прем'єр-міністра Жоржа Клемансо був позбавлений депутатської недоторканності і в січні 1918 заарештований.

Переживши два процеси за звинуваченнями в шпигунстві й державній зраді, побувавши у в'язниці й під домашнім арештом, Кайо в 1920 році був засуджений на три роки «за листування з ворогом» з позбавленням громадянських прав. Вимушений покинути Париж, він повернувся тільки після перемоги союзу лівих на виборах 1924 року. Уряд Ерріо провів голосування в палати депутатів та 1 січня 1925 року Кайо був помилуваний і відразу ж відновив свою політичну діяльність. Того ж року він був обраний сенатором, а в 1932 році — головою фінансової комісії сенату і займав ці посади до падіння Франції в 1940 році. Залишок своїх днів, що випав на час фашистської окупації, Жозеф Кайо провів у селі Мамер департаменту Сарта, що в регіоні Країна Луари, де помер 21 (за іншими даними, 22) листопада 1944 року.

Примітки[ред. | ред. код]