Жозеф Совер
| Жозеф Совер | |
|---|---|
| фр. Joseph Sauveur | |
| Народився |
24 березня 1653[1][2][…] Ла-Флеш |
| Помер |
9 липня 1716[1][2][…] (63 роки) Париж, Королівство Франція[1] |
| Країна |
 Франція |
| Діяльність | фізик, музикознавець, теоретик музики, професор, математик |
| Alma mater | Національне військове училище |
| Галузь | математика і акустика |
| Заклад | Колеж де Франс[4] |
| Вчене звання | професор |
| Членство | Французька академія наук |
 Жозеф Совер у Вікісховищі | |
Жозе́ф Сове́р (фр. Joseph Sauveur; 24 березня 1653, Ла-Флеш — 9 липня 1716, Париж) — французький математик і акустик, основоположник музичної акустики.
Біографічні дані[ред. | ред. код]
Народився у сім'ї провінційного нотаріуса. Від народження Совер мав вади слуху і до семи років не говорив[5]. Ще в дитинстві проявив талант до математики. Базову освіту здобув у єзуїтському коледжі Генріха Великого у місті Ла-Флеш. Його дядько погодився фінансувати навчання в Парижі, куди той 1670 року перебрався і де вивчав математику, фізику, анатомію та ботаніку. До 1680 року він був домашнім улюбленцем при дворі короля Людовика XIV, де він читав курси анатомії придворним і розраховував для них шанси у картярській грі під назвою «бассет»[en].
У 1681 році став асистентом французького фізика-гідравліка Едма Маріотта. Під його керівництвом він провів розрахунки до проєкту водопроводу для маєтку Шантії Людовика II Бурбона-Конде. Якраз тоді почав проводити досліди в галузі слухових явищ. З 1686 року обійняв посаду завідувача кафедри математики у Королівському колегіумі.
У 1696 році він став членом Французької академії наук, у 1703 — екзаменатором в Інженерному корпусі.
4 березня 1699 Совер був оголошений «пенсіонером-ветераном» (фр. pensioned veteran) Академії. Він помер у 1716 році.
Наукові здобутки[ред. | ред. код]
Вважається, що він увів термін «акустика», як похідний від давньогрецького слова ακουστός, що означає «здатний бути почутим». Вивчав явище підсилення звуку, запропонував спосіб визначення частоти коливань звуку і першим провів розрахунок довжини звукової хвилі, проводив дослідження коливань струни, першим пояснив феномен обертонів, ґрунтуючись на дослідженнях Марена Мерсенна. Увів поняття «основний тон» при вивченні принципів гармонії і гри на органі[6]. Першим визначив межі чутності звуку.
Праці[ред. | ред. код]
- Sur la détermination d'un son fixe. in: Histoire de l'Académie Royale des sciences 1700
- Principes d'acoustique et de musique, ou système général des intervalles des sons. in: Mémoires de l'Académie Royale des sciences 1701 ici [Архівовано 4 серпня 2010 у Wayback Machine.]
- Application des sons harmoniques à la composition des jeux d'orgues. in: Mémoires… 1702
- Méthode générale pour former des systèmes tempéré de musique, et du choix de celui qu'on doit suivre. in: Mémoires… 1707
- Table générale des systèmes tempérés de musique. in: Mémoires… 1711
- Rapports des sons des cordes d'instruments de musique, aux flêches des cordes; et nouvelles déterminations de sons fixes. in: Mémoires… 1713
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #11879471X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ Список професорів Колеж де Франс
- ↑ Jacques Chailley Expliquer l'harmonie ?, Editions Rencontre, 1967 ISBN 2-7384-3964-0, Edition L'Harmattan, collection Les Introuvables, 2006, p. 46
- ↑ Музыкальная энциклопедия, 1978, с. 123.
Джерела[ред. | ред. код]
- Музыкальная энциклопедия / Гл. ред. Келдыш Ю. В. — М. : Советская энциклопедия, 1978. — Т. 4. — С. 123.
- Храмов Ю. А. Савёр Жозеф (Sauveur Joseph) // Физики: Биографический справочник / Под ред. А. И. Ахиезера. — Изд. 2-е, испр. и дополн. — М.: Наука, 1983. — С. 240. — 400 с.
Посилання[ред. | ред. код]
- B. Le Bovier de Fontenelle. Éloge de Joseph Sauveur // Histoire de l'Académie Royale des sciences. — 1716. — С. 79-87.
|
| ||||||||||||||||||||||||||
