Жозе де Андраде
| Жозе де Андраде | |
|---|---|
| порт. José Bonifácio de Andrada e Silva | |
 | |
| Псевдо | Americo Elysio і Américo Elísio[1] |
| Народився |
13 червня 1763[2][3][…] Сантус, Сан-Паулу, Бразилія, Португальська імперія, Португальське королівство |
| Помер |
6 квітня 1838[2][3][…] (74 роки) Нітерой, Ріо-де-Жанейро, Бразилія |
| Країна |
.svg){kind=small} Бразилія |
| Діяльність | державний діяч, поет, натураліст, мінералог, дипломат, політик, письменник, геолог, викладач університету |
| Alma mater | Коїмбрський університет |
| Вчителі | Авраам Готліб Вернер |
| Знання мов | португальська[2][1] |
| Заклад | Коїмбрський університет |
| Членство | Шведська королівська академія наук |
| Посада | член Палати депутатів Бразиліїd |
| Батько | Bonifácio José Ribeiro de Andradad |
| Родичі | José Bonifácio the Youngerd |
| Брати, сестри | Andrada Machadod |
| У шлюбі з | Narcisa Emília O'Learyd |
| Нагороди |
 |
| |
Жозе де Андраде (порт. José Bonifácio de Andrade e Silva; 13 червня 1763 — 6 квітня 1838) — бразильський державний діяч і натураліст, народився у Сантусі (штат Сан-Паулу).
У 1800 він був призначеним професором геології в Коїмбрі, і скоро після цього — генеральним інспектором шахт Португалії. В 1812 він був зробленим вічним секретарем Лісабонської Академії. Повернувшись до Бразилії в 1819 році, він примушував Педру I відмовитися виконувати наказ Лісабонського суду про повернення до Португалії, і був призначений одним з його міністрів в 1821. Коли була оголошена незалежність Бразилії, Андрада став міністром внутрішніх і закордонних справ, це призначення було підтверджене Загальними Зборами, але через свої надто демократичні принципи він був звільнений з посади у липні 1823.
При ліквідації Зборів в листопаді, він був заарештований, а потім змішений залишити країну. Бун виїхав до Франції, де жив у вигнанні біля Бордо до 1829 року, коли йому було дозволено повернутися до Бразилії. Але будучи знову заарештованим 1833 супротивниками Педру I, він відійшов від політики і провів решту життя у відставці в Нітерої.
Петаліт, матеріал, що містить літій, був винайдений ним наприкінці 1700-х років під час подорожі до Швеції.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Itaú Cultural Enciclopédia Itaú Cultural — São Paulo: Itaú Cultural, 2001. — ISBN 978-85-7979-060-7
- ↑ а б в Енциклопедія Брокгауз
Джерела[ред. | ред. код]
- Gomes, Laurentino (2010). 1822 — How a wise man, a sad princess and a money-crazy Scotsman helped D. Pedro create Brazil, a country that had everything to go wrong (in Portuguese). Nova Fronteira.
|
