Жозе Пезейру

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Жозе Пезейру
Braga-Shaht (3).jpg
Особові дані
Народження 4 квітня 1960(1960-04-04) (59 років)
  Коруше, Португалія
Громадянство Flag of Portugal.svg Португалія
Позиція нападник
Юнацькі клуби
1977—1979 Португалія «Корушенсе»
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1979-1980 Португалія «Карташу» ? (?)
1980-1982 Португалія «Корушенсе» ? (?)
1982-1983 Португалія «Орієнтал» ? (?)
1983-1984 Португалія «Амора» ? (?)
1984-1987 Португалія «Орієнтал» ? (?)
1987-1988 Португалія «Самора-Корреа» ? (?)
1988-1989 Португалія «Торрінсе» ? (?)
1989-1991 Португалія «Уніан» (Сантарем) ? (?)
1991-1992 Португалія «Алканенсе» ? (?)
1992-1994 Португалія «Уніан» (Сантарем) ? (?)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1992–1994 Португалія «Уніан» (Сантарем)
1994–1996 Португалія «Униан де Монтемор»
1996–1999 Португалія «Орієнтал»
1999–2003 Португалія «Насьонал»
2003–2004 Іспанія «Реал Мадрид» (помічник)
2004–2005 Португалія «Спортінг»
2006–2007 Саудівська Аравія «Аль-Хіляль»
2007–2008 Греція «Панатінаїкос»
2008–2009 Румунія «Рапід» (Бухарест)
2009–2011 Саудівська Аравія Саудівська Аравія
2012–2013 Португалія «Брага»
2013–2015 ОАЕ «Аль-Вахда» (Абу-Дабі)
2015–2016 Єгипет «Аль-Аглі»
2016 Португалія «Порту»
2016 Португалія «Брага»
2017 ОАЕ «Шарджа»
2018 Португалія «Віторія» (Гімарайнш)
2018 Португалія «Спортінг»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Жозе Пезейру (порт. José Peseiro, нар. 4 квітня 1960, Коруше) — португальський футбольний тренер.

Ігрова кар'єра[ред. | ред. код]

Вихованець клубу «Корушенсе» з рідного міста Коруше. Протягом кар'єри грав у ряді нижчолігових португальських клубів, проте в елітному дивізіоні ніколи не виступав. 34-річний Пезейру заккінчив ігрову кар'єру наприкінці сезону 1993/94 років, будучи граючим тренером клубу «Уніан» (Сантарем) з четвертого за рівнем дивізіону Португалії.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Жозе Пезейру — випускник тих же тренерських курсів, що і Жозе Моурінью, проте він почав тренувати раніше. У 1992 році він очолив аматорський клуб «Уніан де Сантарем». До 1999 року Пезейру працював ще у двох аматорських клубах — «Уніан де Монтемор» та «Орієнтал», перш ніж отримати запрошення в свій перший серйозний клуб — «Насьонал» з Фуншала.

Перші успіхи[ред. | ред. код]

З клубом з острова Мадейра Пезейру виграв третій за рівнем дивізіон, а потім фінішував на третьому місці в Лізі де Онра, що дозволило «Насьоналу» вийти в Лігу Сагріш, вищий дивізіон Португалії[1]. Закінчивши чемпіонат на 11-му місці і виконавши завдання збереження клубу в Лізі, Пезейру прийняв пропозицію Карлуша Кейроша стати його помічником в іспанському клубі «Реал Мадрид»[2]. Однак Кейруша незабаром звільнили[3], він повернувся в «Манчестер Юнайтед» на посаду помічника, а Пезейру було запропоновано місце в команді «Спортінг» з Лісабону.

«Спортінг»[ред. | ред. код]

Пезейру прибув до «Спортінга» у складний час. Жозе Моурінью залишив створений ним чемпіонський «Порту», і фанати «Спортінга» сподівалися, що Пезейру зможе повернути в столицю титул. Поганий початок сезону (3 поразки і 2 нічиїх до 9 туру) тим не менш дозволив «Спортінгу» боротися за титул чемпіона, користуючись посередньою грою «Порту» та «Бенфіки». Все вирішилося в останньому турі, коли лідер перегонів «Спортінг» програв «Бенфіці» через помилку воротаря Рікарду[4].

Кубок УЄФА для клубу пройшов більш ніж вдало. Послідовно вибивши з турніру «Феєнорд», «Мідлсбро», «Ньюкасл Юнайтед» та «АЗ» у півфіналі завдяки голу Мігеля Гарсії на останній хвилині компенсованого часу, «Спортінг» вийшов у фінал на московський ЦСКА. Фінал пройшов на домашньому стадіоні «Спортінга» «Жозе Алваладе», і рідні вболівальники гнали «левів Лісабону» вперед. Лісабонці відкрили рахунок зусиллями Рожеріо, але росіяни зрівняли, забив Олексій Березуцький. Другий гол ЦСКА забив Юрій Жирков, а крапку в провальному для «Спортінга» фіналі поставив Вагнер Лав. «Спортінг» програв 1:3.

Старт наступного сезону був ще більш невдалим. Виліт з кваліфікації Ліги чемпіонів (поразка від італійського «Удінезе»[5]) вивів «Спортінг» у Кубок УЄФА, але і з цього турніру португальці вилетіли, на цей раз програвши шведського клубу «Хальмстад»[6][7]. У чемпіонаті країни команда грала середньо. 16 жовтня після поразки 0:1 від «Академіки» з Коїмбри, яка опустила лісабонців на 7 місце в чемпіонаті, Пезейру подав у відставку. 18 жовтня вона була прийнята президентом Антоніу Діашем да Куньєю.

Після того як Пезейру пішов з команди, на нього обрушилася ціла хвиля критики. Йому дорікали в тому, що він слабкий мотиватор, і що він не може підтримувати позитивну атмосферу в роздягальні, а також у відсутності хороших результатів.

Подальша кар'єра[ред. | ред. код]

Після «Спортінга» він був головним тренером арабського клубу «Аль-Хіляль», з яким виграв чемпіонат Саудівської Аравії. На наступний сезон прийняв грецький «Панатінаїкос»[8]. Однак, завершивши чемпіонат на 3 місці, він був змушений піти з клубу через протести фанатів.

Жозе Пезейру під час роботи з «Панатінаїкосом». 2007 рік.

У 2008 році він підписав трирічний контракт з румунським клубом «Рапід». За сезон 2008/09 Пезейру був двічі видалений на трибуни за відкидання м'яча і участь у скандалі між «Рапідом» і ЧФР у матчі 9 серпня. Після того як 2 жовтня «Рапід» програв клубу «Вольфсбург» в Кубку УЄФА, Пезейру був звільнений[9], але через кілька днів відновлений на посаді[10]. Однак він все одно пішов з клубу 12 січня 2009 року, не зумівши домовитися про новий контракт[11].

Саудівська Аравія[ред. | ред. код]

У тому ж 2009 році Пезейру запросили на посаду тренера збірної Саудівської Аравії на зміну Нассеру аль-Джохару. Перед ним було поставлено завдання кваліфікувати Саудівську Аравію на Чемпіонат світу 2010 року в ПАР. Почавши з перемоги у Тегерані над збірною Ірану з рахунком 2:1 (це була перша виїзна перемога Саудівської Аравії над Іраном і перша іранська поразка вдома за 40 ігор), збірна саудівців проте не змогла пройти на ЧС, і робота Пезейру опинилася під більш пильним контролем. Збірна кваліфікувалася на Кубок Азії у Катарі. Однак вже після першої гри на турнірі, яку саудівці програли 1:2 збірній Сирії, Пезейру був звільнений[12].

«Брага»[ред. | ред. код]

Влітку 2012 року Пезейру було призначено головним тренером «Браги»[13]. Він вивів клуб до групового етапу Ліги чемпіонів, лише удруге в історії клубу, пройшовши в кваліфікації в серії пенальті італійське «Удінезе»[14][15].

Наприкінці сезону, незважаючи на перемогу в Кубку ліги і четверте місце в чемпіонаті, «Брага» і Жозе домовились про припинення контракту[16].

«Аль-Вахда» та «Аль-Аглі»[ред. | ред. код]

З 11 листопада 2013 року по 11 січня 2015 року Пезейру працював з еміратською «Аль-Вахдою» (Абу-Дабі). 9 жовтня того ж року єгипетський «Аль-Аглі» оголосив про підписання тренера. Почувши новини, шанувальники клубу протестували проти рішення, виходячи з його слабкого резюме[17][18].

«Порту» і повернення до «Браги»[ред. | ред. код]

18 січня 2016 року, після розриву контракту з єгипетським клубом, Пезейру замінив Хулена Лопетегі у «Порту»[19]. Команда йшла на третій позиції на момент звільнення іспанця, проте з приходом Пезейру ситуація не покращилась і при ньому клуб зазнав навіть більше поразок, ніж з попередником[20], залишившись на третьому місці, а також програв фінал Кубка Португалії «Бразі» в серії пенальті[21].

Після цього тренер тріумфаторів Паулу Фонсека покинув клуб, а Пезейру 6 червня 2016 року повернувся в «Брагу», підписавши дворічну угоду[22]. Проте вже 14 грудня, після двох домашніх поразок, що призвели до вильоту з Ліги Європи (2:4 з «Шахтарем» (Донецьк)) та Кубку Португалії (1:2 з «Ковільяном»), його звільнили[23].

«Віторія» (Гімарайнш) і повернення до «Спортінга»[ред. | ред. код]

З січня по жовтень 2017 року був головним тренером еміратського клубу «Шарджа», а 28 лютого 2018 року очолив тренерський штаб команди «Віторія» (Гімарайнш)[24]. Контракт тренера из клубом був розрахований до літа 2019 року, проте вже у червні того ж 2018 сторони домовилися про його передчасне розірвання.

У липні 2018 року після 13-річної перерви повернувся на тренерський місток лісабонського «Спортінга». Утім робота зі столичною командою також була нетривалою — вже 1 листопада Пезейру було звільнено через незадовільні результати.

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Peseiro vs Vingada: sexto duelo marcante dez anos depois [Peseiro vs Vingada: sixth important duel ten years later] (Portuguese). Mais Futebol. 21 January 2016. Процитовано 7 June 2016. 
  2. Queiroz presenta a Peseiro y Di Salvo [Queiroz presents Peseiro and Di Salvo]. Diario AS (Spanish). 9 July 2003. Процитовано 6 June 2016. 
  3. Camacho elegido, Queiroz cesado [Camacho chosen, Queiroz sacked] (Spanish). Cadena SER. 24 May 2004. Процитовано 7 June 2016. 
  4. Luisão, Ricardo e o golo aos 83’19 [Luisão, Ricardo and the goal at 83’19]. i (Portuguese). 14 May 2015. Процитовано 7 June 2016. 
  5. Udinese see off Sporting. UEFA. 24 August 2005. Процитовано 7 June 2016. 
  6. Sporting 2–3 Halmstad. UEFA. 29 September 2005. Процитовано 7 June 2016. 
  7. Dez coisas que precisa saber sobre José Peseiro [Ten things you need to know about José Peseiro] (Portuguese). Mais Futebol. 20 January 2016. Процитовано 7 June 2016. 
  8. Peseiro answers Panathinaikos call. UEFA. 5 June 2007. Процитовано 7 June 2016. 
  9. Peseiro a fost demis [Peseiro has been sacked] (Romanian). Ziare. 2 October 2008. Процитовано 7 June 2016. 
  10. El portugués Peseiro, restituido como entrenador del Rapid de Bucarest [Portuguese Peseiro, reinstated as Rapid Bucharest manager] (Spanish). Terra. 9 October 2008. Процитовано 7 June 2016. 
  11. Roménia: Rapid Bucareste cumpre acordo com José Peseiro [Romania: Rapid Bucharest honour deal with José Peseiro] (Portuguese). Relvado. 28 January 2009. Процитовано 7 June 2016. 
  12. Saudi Arabia sack Peseiro after loss. ESPN Soccernet. 10 January 2011. Процитовано 10 January 2011. 
  13. José Peseiro certo nos bracarenses [José Peseiro confirmed at the bracarenses]. Record (Portuguese). 3 June 2012. Процитовано 19 November 2012. 
  14. Micael the hero as Braga oust Udinese in shoot-out. UEFA. 28 August 2012. Процитовано 7 June 2016. 
  15. Mil adeptos receberam a equipa, Salvador levado em ombros (fotos) [A thousand fans welcomed the team, Salvador lifted in the air (photos)]. A Bola (Portuguese). 29 August 2012. Архів оригіналу за 1 жовтень 2012. Процитовано 11 October 2012. 
  16. European Football – Braga sack Peseiro despite Cup win. Yahoo! Sports. 29 May 2013. Архів оригіналу за 7 серпень 2016. Процитовано 7 June 2016. 
  17. Al Ahly appoint José Peseiro as new manager. KingFut. 9 October 2015. Процитовано 9 October 2015. 
  18. جمهور الأهلي يهتف ويطالب برحيل مجلس محمود طاهر [Ahly fans protesting against the signing of Peseiro] (Arabic). El Ahly. 11 October 2015. Процитовано 11 October 2015. 
  19. Pinto da Costa decidiu, está decidido. Peseiro é o sucessor de Lopetegui [Pinto da Costa said it, it is said. Peseiro is Lopetegui's successor] (Portuguese). Rádio Renascença. 18 January 2016. Процитовано 7 June 2016. 
  20. FC Porto: José Peseiro já tem mais derrotas que Julen Lopetegui [FC Porto: José Peseiro has already more losses than Julen Lopetegui] (Portuguese). Mais Futebol. 7 March 2016. Процитовано 7 June 2016. 
  21. Sp. Braga vence Taça de Portugal [Sp. Braga win Portuguese Cup] (Portuguese). Rádio Renascença. 22 May 2016. Процитовано 7 June 2016. 
  22. SC Braga anuncia José Peseiro [SC Braga announce José Peseiro] (Portuguese). S.C. Braga. 6 June 2016. Архів оригіналу за 17 лютого 2017. Процитовано 7 June 2016. 
  23. Sete meses de Peseiro em Braga. Quase tudo falhou [Seven months of Peseiro in Braga. Almost everything went wrong] (Portuguese). Rádio Renascença. 15 December 2016. Процитовано 15 December 2016. 
  24. José Peseiro é o novo treinador

Посилання[ред. | ред. код]