Жолдак Андрій Валерійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Народився 3 листопада 1962(1962-11-03) (55 років)
Київ
Громадянство (підданство) Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність режисер[d]
Alma mater Російський університет театрального мистецтва
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений діяч мистецтв України

Андрій Валерійович Жолдак (нар. 3 листопада 1962, м. Київ[1]) — український театральний режисер. Заслужений діяч мистецтв України (2004). Лауреат низки відзнак міжнародних театральних фестивалів, а також премії ЮНЕСКО (2004). Кавалер ордена «За заслуги» III ступеня (2009)[2]. Походить зі знаменитої династії Тобілевичів-Тарковських. Праправнук українського драматурга Івана Карпенка-Карого[3] та Надії Тарковської, внучатий племінник Миколи Садовського, Панаса Саксаганського, Марії Садовської-Барілотті, Олександра, Арсенія та Андрія Тарковських. З 2006 року проживає у Німеччині.

Біографія[ред.ред. код]

Свою першу режисерську освіту Андрій отримав у Київському державному інституті мистецтв ім. Івана Карпенка-Карого (1986).[1] В 1989 році закінчив Державний Інститут театрального мистецтва в Москві (курс А. Васильєва). Ставив спектаклі в Київському національному театрі ім. І.Франка, театрі «Балтійський дім», театрі Раду Верстата (м. Сибіу, Румунія), театрі «Фольксбюне» (м. Берлін), Люцернському театрі опери й драми. В 2002—2005 роках — художній керівник Харківського драматичного театру ім. Т. Шевченка.

Належить до найбільш знаних у світі діячів українського драматичного театру. Широко використовує прийоми сучасного, зокрема, аванґардного театру, через що зажив слави невтомного експериментатора.[4]. Прагне до естетичної провокації, аби розбурхати свідомість і уяву глядача. Деякі його вистави тривають 4-5 годин і є випробуванням для акторів, яких він садить у клітки, змушує бігати голими на сцені й виставляти на показ все, що є гарного і поганого в людській природі.[4]. На думку Андрія Жолдака театр жорстокості, театр шоку є театром майбутнього. Цю думку режисер мотивує так:

"Треба розуміти, що сьогодні глядач, особливо західний глядач, існує в пластиковому, комфортному світі, якість життя настільки висока в усьому, що люди постійно існують наче під лампою, яка їх зігріває. Тому у них і популярний жорсткий радикальний театр."[5]

Андрій Жолдак переконаний, що Україні потрібна «культурна Аль-Каїда»[6], тобто, оновлення культурного процесу новими ідеями та проектами, які не залишать поза увагою не лише масового читача, а й державників та політиків[7].

Був одружений із Вікторією Спесивцевою.

Вистави та спектаклі[ред.ред. код]

Нагороди[ред.ред. код]

  • 2004 — Лауреат премії ЮНЕСКО в галузі виконавських мистецтв[8]
  • За постановку у 2008 році спектаклю «Ленін Love. Сталін Love.» його було нагороджено орденом «За заслуги» III ступеня (за здійснення мистецьких проектів на вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні)[9].

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]