Жорж Брасанс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Жорж Брасан)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жорж Брасанс
фр. Georges Brassens
Brassens TNP 1966.jpg
Основна інформація
Дата народження 22 жовтня 1921(1921-10-22)[1][2][…]
Місце народження Сет
Дата смерті 29 жовтня 1981(1981-10-29)[2][3][…] (60 років)
Місце смерті Сен-Желі-дю-Феск
Роки активності з 1951
Громадянство Франція
Професії поет, автор-виконавець, банджист, гітарист, письменник, музикант
Нагороди
Q: Цитати у Вікіцитатах
CMNS: Файли на Вікісховищі
Жорж Брасанс, 1964
Портрет Брасанса на станції метро Порт-де-Ліля

Жорж Брасанс (фр. Georges Brassens, фр.[ʒɔʁʒ bʁasɛ̃s], 22 жовтня 1921 — 29 жовтня 1981) — французький поет, автор і виконавець пісень.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у місті Сет на середземноморському узбережжі. Змолоду виявляв особливий інтерес до поезії. У 1940 приїхав у Париж. У березні 1943 р. німецька окупаційна влада експатріювала його до Німеччини для примусових робіт. Отримавши звільнення, він дезертував з трудового табору і знайшов притулок у Жанни Ле Бонніс. У її будинку він провів багато років і присвятив їй кілька пісень («Jeanne», «La cane de Jeanne»). Знаменита «Chanson pour l'Auvergnat» — присвячена чоловікові Жанни, Марселю Планше.

У 1946 Жорж вступив у анархістську організацію. Свої ранні пісні він співав на зборах цієї організації. Для популяризації своєї творчості він знайшов естрадну співачку Паташу. Однак Паташу виявила, що деякі пісні зовсім не в'яжуться з жіночим виконанням, і наполягла, щоб Жорж виступав сам.

У 1947 Брасанс зустрів естонку за походженням Йоху Хейман, яка стала його супутницею на все життя, проте Брасанс уникав шлюбу, бажаючи бачити кохану «вічноневінчаною дружиною, своєю нареченою» (цитата з пісні «La non-demande en mariage» — «Непропозиція руки»).

З початку 1950-х Жорж активно виступає зі сцени; з 1953 у нього майже щороку виходять платівки. На концертах і студійних записах пісні виконуються під порівняно простий і аскетичний акомпанемент — звучить гітара самого Брасанса (ритм), контрабас його постійного акомпаніатора П'єра Ніколя, а також гітара-соло (цю партію виконував в основному Жоель Фавро).

1967 року Брасанс був відзначений Великою премією Французької академії за поезію.

Брасанс помер у французькому місті Сен-Желі-дю-Феск. Всупереч його поетичному заповіту він похований не «на пляжі в Сеті», а на цвинтарі дю-Пі. У Парижі його ім'ям названо парк.

Творчість[ред. | ред. код]

Творча спадщина Брасанса нараховує близько 200 пісень. Більшість написані на власні вірші. Для віршів Брасана характерна природна розмовна інтонація в поєднанні з багатством лексики, рясним і дотепним обігруванням метафор, численними алюзіями, прихованими цитатами і стилізацією.

Кілька десятків пісень Брасанса склав на вірші таких французьких поетів, як Франсуа Війон, П'єр Корнель, Віктор Гюго, Луї Арагон, Поль Фор і Антуан Поль.

Платівки (дискографія)[ред. | ред. код]

За життя автора (з 1953 р. по 1981 р.) було продано близько 20 млн його платівок.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Переклади[ред. | ред. код]

Багато співаків виконували твори на слова Жоржа Брасанса іншими мовами, зокрема Фабріціо Де Андре (італійською), Джейк Текрей (англійською), Йосі Банай (на івриті), Арсен Дедич (хорватською), Марк Фрейдкін (російською), Пако Ібан'єс, Хав'єр Крає (іспанською), Корнеліс Вресвік (шведською) тощо.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]