Жорж Дюма

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жорж Дюма
Georges Dumas
Georges Dumas.jpg
Народився 6 березня 1866(1866-03-06)
Ледіньян
Помер 12 лютого 1946(1946-02-12) (79 років)
Ледіньян Франція Франція
Громадянство Франція Франція
Діяльність психолог, нехудожній письменник
Відомий завдяки психологія
Alma mater Вища нормальна школа і ліцей Людовика Великого
Володіє мовами французька[1]
Членство Академія моральних і політичних наук і Паризька медична академія[d]
Нагороди
командор ордена Почесного легіону

Жорж Дюма (фр. Georges Dumas, * 6 березня 1866 у місті Ледіньян — † 12 лютого 1946 там само) - французький психолог і лікар.

Дюма все життя вважав себе духовним сином і спадкоємцем Рібо і присвячував йому всі свої книги. Він отримує філософське і медичну освіту. Дюма стає наступником Жане на курсі з експериментальної психології в Сорбонні, а також створює з ним Французьке Товариство психології у 1901 році і «Журнал нормальної і патологічної психології» у 1904[2].

Під впливом Рібо, що публікує роботи з психології афективності, звертається до психології емоцій.

Під час Першої світової війни Дюма працював психіатром і згодом виклав свої спостереження, накопичені за цей період, в "Troubles mentaux et troubles nerveux de guerre" (1919). Він пов'язує багато психологічних труднощів, що виникають на полі бою, з конституціональною схильністю. Дюма створює перші психологічні лабораторії в Бразилії, а також Інститут університету Парижа в Буенос-Айресі[3].

Основні наукові праці[ред. | ред. код]

  • Léon Tolstoï et la philosophie de l’amour. Hachette, 1893
  • Les États intellectuels dans la mélancolie. Alcan, 1894.
  • Traduction avec préface de «Les Émotions» par Friedrich-Albert Lange. Alcan, 1896.
  • La Tristesse et la Joie. Thèse de doctorat ès lettres. Alcan, 1900.
  • Auguste Comte, thèse latine, critique. Alcan, 1900.
  • Préface de la traduction de La Théorie de l’émotion par William James. Alcan, 1902.
  • Psychologie de deux messies positivistes: Auguste Comte et Saint-Simon. Alcan, 1905, Paris.
  • Le Sourire et l’expression des émotions. Alcan, 1906.
  • Névroses et psychoses de guerre chez les Austro-Allemands en collaboration avec le Dr H. Aimé. Alcan, 1918.
  • Troubles mentaux et troubles nerveux de guerre. Alcan, 1919
  • Introduction à la psychologie. Son objet - Ses méthodes. Nouveau Traité de Psychologie. Tome I - Fascicule 4. Librairie Félix Alcan, 1936.
  • Les Fonctions systématisées de la vie affective et de la vie active. Alcan 1939 Paris, 1939.
  • Le Surnaturel et les Dieux d'après les Maladies Mentales. Essai de théogénie pathologique. P.U.F 1946
  • La Vie affective, Physiologie - Psychologie - Socialisation. 1948. P.U.F.

Книги про Жоржа Дюма[ред. | ред. код]

  • Une heure avec Georges Dumas. Entretiens avec Frédéric Lefèvre. Les Nouvelles Littéraires du 11 novembre 1933
  • Georges Dumas 1866-1946. Société scientifique et littéraire d’Alès. 17 pages. 1946
  • "La vie et l'œuvre de Georges Dumas", Henri Wallon. Tiré à part, extrait des Annales Médico-Psychologiques, n° 5, décembre 1946
  • Georges Dumas, Ignace Meyerson. Journal de psychologie normale et pathologique. 1946, pp 7–10.
  • Georges Dumas (1866-1946), le passeur. Stéphanie Dupouy. Mémoire de licence, Université Paris V - René Descartes, 2000.
  • Georges Dumas. In Histoire de la psychologie française, Naissance d’une nouvelle science. Serge Nicolas. In press édition. 2002. pp. 187–188
  • "Georges Dumas, psychiatre de guerre". Stéphanie Dupouy in Vrai et faux dans la Grande Guerre. La Découverte 2004

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]