Жорж Дюма
| Жорж Дюма | |
|---|---|
| Georges Dumas | |
 | |
| Народився |
6 березня 1866 Ледіньян |
| Помер |
12 лютого 1946 (79 років) Ледіньян  Франція |
| Країна |
Франція |
| Діяльність | психолог, есеїст, лікар, викладач університету |
| Alma mater |
Вища нормальна школа ліцей Людовика Великого |
| Галузь | психологія |
| Посада | асоційований професор[1] |
| Науковий ступінь | MD-PhDd[1] (1894) і доктор мистецтва[1] (1900) |
| Членство |
Академія моральних і політичних наук[1] Паризька медична академія[1] Société de sociologie de Parisd[2] |
| Нагороди | |
 Жорж Дюма у Вікісховищі[3] | |
Жорж Дюма (фр. Georges Dumas, * 6 березня 1866 у місті Ледіньян — † 12 лютого 1946 там само) — французький психолог і лікар.
Дюма все життя вважав себе духовним сином і спадкоємцем Рібо і присвячував йому всі свої книги. Він отримує філософське і медичну освіту. Дюма стає наступником Жане на курсі з експериментальної психології в Сорбонні, а також створює з ним Французьке Товариство психології у 1901 році і «Журнал нормальної і патологічної психології» у 1904[4].
Під впливом Рібо, що публікує роботи з психології афективності, звертається до психології емоцій.
Під час Першої світової війни Дюма працював психіатром і згодом виклав свої спостереження, накопичені за цей період, в «Troubles mentaux et troubles nerveux de guerre» (1919). Він пов'язує багато психологічних труднощів, що виникають на полі бою, з конституціональною схильністю. Дюма створює перші психологічні лабораторії в Бразилії, а також Інститут університету Парижа в Буенос-Айресі[5].
Основні наукові праці[ред. | ред. код]
- Léon Tolstoï et la philosophie de l'amour. Hachette, 1893
- Les États intellectuels dans la mélancolie. Alcan, 1894.
- Traduction avec préface de «Les Émotions» par Friedrich-Albert Lange. Alcan, 1896.
- La Tristesse et la Joie. Thèse de doctorat ès lettres. Alcan, 1900.
- Auguste Comte, thèse latine, critique. Alcan, 1900.
- Préface de la traduction de La Théorie de l’émotion par William James. Alcan, 1902.
- Psychologie de deux messies positivistes: Auguste Comte et Saint-Simon. Alcan, 1905, Paris.
- Le Sourire et l'expression des émotions. Alcan, 1906.
- Névroses et psychoses de guerre chez les Austro-Allemands en collaboration avec le Dr H. Aimé. Alcan, 1918.
- Troubles mentaux et troubles nerveux de guerre. Alcan, 1919
- Introduction à la psychologie. Son objet — Ses méthodes. Nouveau Traité de Psychologie. Tome I — Fascicule 4. Librairie Félix Alcan, 1936.
- Les Fonctions systématisées de la vie affective et de la vie active. Alcan 1939 Paris, 1939.
- Le Surnaturel et les Dieux d'après les Maladies Mentales. Essai de théogénie pathologique. P.U.F 1946
- La Vie affective, Physiologie — Psychologie — Socialisation. 1948. P.U.F.
Література[ред. | ред. код]
- Une heure avec Georges Dumas. Entretiens avec Frédéric Lefèvre. Les Nouvelles Littéraires du 11 novembre 1933
- Georges Dumas 1866—1946. Société scientifique et littéraire d'Alès. 17 pages. 1946
- «La vie et l'œuvre de Georges Dumas», Henri Wallon. Tiré à part, extrait des Annales Médico-Psychologiques, n° 5, décembre 1946
- Georges Dumas, Ignace Meyerson. Journal de psychologie normale et pathologique. 1946, pp 7–10.
- Georges Dumas (1866—1946), le passeur. Stéphanie Dupouy. Mémoire de licence, Université Paris V — René Descartes, 2000.
- Georges Dumas. In Histoire de la psychologie française, Naissance d'une nouvelle science. Serge Nicolas. In press édition. 2002. pp. 187–188
- «Georges Dumas, psychiatre de guerre». Stéphanie Dupouy in Vrai et faux dans la Grande Guerre. La Découverte 2004
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Enfance / J. Nadel — Presses universitaires de France, 1947. — ISSN 0013-7545; 1969-6981 — doi:10.3406/ENFAN
- ↑ Комітет історичних та наукових робіт — 1834.
- ↑ Вікісховище — 2004.
- ↑ PSYCHOLOGY IN THE HUMAN SCIENCES IN FRANCE[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ Французская психология. Лица и даты. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 4 грудня 2011.
Посилання[ред. | ред. код]
- La vie affective. Psysiologie — Psychologie — Socialisation (1948) [Архівовано 6 грудня 2011 у Wayback Machine.] (фр.) на сайті uqac
|
