Жорж Канділіс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жорж Канділіс
грец. Γεώργιος Κανδύλης
Candilis George.jpg
Народився 29 березня 1913(1913-03-29)[1]
Баку, Російська імперія[2]
Помер 10 травня 1995(1995-05-10)[3][4][1] (82 роки)
Париж, Іль-де-Франс
Країна Flag of France.svg Франція
Flag of Greece.svg Греція
Діяльність архітектор
Alma mater Афінський національний технічний університет
Знання мов Новогрецька і французька[3]
Заклад Школа красних мистецтвd

Георгіос (Жорж) Канділіс (грец. Γεώργιος Κανδύλης; Баку, Російська імперія, 29 березня 1911Париж, Франція, 10 травня 1995) — відомий грецький і французький архітектор і містобудівник XX століття.

Життєпис[ред. | ред. код]

Дитинство[ред. | ред. код]

Георгіос Канділіс народився в грецькій сім'ї в місті Баку Російської імперії (сьогодні — столиця Азербайджану). Батько його був понтійського походження з Трапезунда, а мати родом з грецького острова Хіос.

У своїх дитячих спогадах Канділіс описує Жовтневу революцію і вступ Червоної армії в Баку в рожевих барвах. Однак згодом його батько був арештований, мати тяжко захворіла і його молодший брат помер. У юнацькому віці Канділіс зі сім'єю переїхав до Греції, де глибше вивчив грецьку мову і отримав грецьке громадянство. Закінчив 3-ю гімназію в афінському районі Колонакі.

Греція[ред. | ред. код]

У період 19311936 Канділіс навчався на архітектурному факультеті Афінського Політехнічного університету у викладачів Анастасіоса Орландоса і Дімітріса Пікіоніса[5].

Як студент Канділіс отримав можливість бути присутнім на важливих подіях, що відбувалися в університеті. Зокрема, відомий франко-швейцарський архітектор Ле Корбюзьє ініціював проведення міжнародних конгресів CIAM — з'їздів сучасних архітекторів з різних країн, об'єднаних ідеєю відновлення архітектури. IV Міжнародний конгрес CIAM був проведений в Афінах в 1933. Містобудівні концепції Корбюзье лягли в основу «Афінської хартії», прийнятої на конгресі[6].

Після завершення навчання Канділіс відкрив архітектурне бюро на площі Омонія і паралельно працював помічником Іоанніса Деспотопулоса в Політехнічному університеті. У жовтні 1940 був призваний до грецької армії і взяв участь у греко-італійської війні.

Франція[ред. | ред. код]

У 1945 Канділіс був у числі 95 грецьких інтелектуалів (серед них — поранений боєць студентської роти «Байрон» Політехнічного університету, майбутній композитор Яніс Ксенакіс і скульптор Мемос Макріс), яким Октавій Мерло, директор французького інституту Афін, забезпечив стипендію французького уряду і можливість залишити Грецію, у якій відбувалась громадянська війна[7].

Канділіс переїхав в Париж і незабаром був прийнятий на роботу в архітектурне бюро Ле Корбюзьє, який довірив йому дирекцію ASCORAL (Асоціація Будівельників Архітектурних Інновацій). Разом з Ле Корбюзьє Канділіс взяв участь у проектуванні Unité d'Habitation (супутників міста Марсель) у 19451952.

У період 19511952, у співпраці з Shadrach Woods і Henri Piot, Канділіс очолив компанію Atbat-Afrique зі штаб-квартирою в Танжері і здобув всесвітню популярність, проектуючи житловий комплекс у місті Касабланка. У 1953, в рамках організації IX Міжнародного конгресу CIAM, Георгіос Канділіс, разом з Джанкарло Де Карло, Альдо ван Ейком, Смітсоном Алісоном і Shadrach Woods заснував Team X, групу, яка успадковувала інститут Всесвітніх конгресів після їх припинення в 1959.

У 1954, у співпраці з Alexis Josic і Shadrach Woods, Канділіс відкрив бюро в Парижі. Незабаром вони виграли конкурс «Operation Million», завдяки якому їх бюро отримало визнання і клієнтуру. У наступні 15 років вони були в центрі архітектурних подій Франції, з такими роботами як нове місто Мірей (Тулуза), 19611971; розширення міста Баньоль-сюр-Сез, 19561961.

У 1965 за участю студентів Канділіс був обраний професором Паризької вищої школи витончених мистецтв, в якій продовжував викладати і після подій травня 1968 року, в той час, як багато інших професорів були вигнані. При цьому Канділіс був першим іноземним викладачем і єдиним викладачем, який не був випускником цієї школи. Одночасно Канділіс читав лекції і в інших університетах Франції та Європи.

З 1969 Канділіс продовжує працювати без своїх партнерів, як незалежний архітектор, проектуючи чудові роботи: курорти Port-Leucate і Port-Barcarès в регіоні Східні Піренеї (19641972) і архітектурний факультет в університеті міста Тулуза (1970).

У 1979 Канділіс був призначений членом Вищого комітету культури при французькому уряді.

Співпраця з Грецією[ред. | ред. код]

Канділіса неодноразово запрошували в якості радника містобудування грецькі уряди. У 1962 він запропонував проект переміщення центру Великих Афін в прибережний столичний район Нео Фаліро[8].

Будучи президентом Європейського культурного центру Дельф, запропонував будівництво відкритого театру, на відстані 1 км на схід від археологічного майданчика. Ідею втілили в життя в 2004, вже після смерті Канділіса, архітектори Елені Хадзініколау і Солон Ксенопулос[9].

У Греції Канділіс працював в останні роки свого життя, очолюючи групу підготовки досьє «Афіни 1996», тобто кандидатуру Афін на проведення Олімпійських ігор у 1996, через 100 років після проведення перших Олімпійських ігор сучасності в Афінах в 1896.

Греція програла у фінальному голосуванні Атланті, що ображені греки вважали перемогою не Атланти, а Кока-коли[10].

Але його ідеї були використані при підготовці досьє «Афіни 2004». Успіх кандидатури Афін на проведення Олімпійських ігор 2004 був присвячений пам'яті Канділіса[11].

Канділіс помер 10 травня 1995 в Парижі[12].

Основні проекти[ред. | ред. код]

  • 1945—1952: Співробітник Ле Корбюзьє в проектуванні міст супутників Марселя (Променисте місто Марсель).
  • 1951—1952: Будівлі «Sémiramis» і «Nids d'abeille» в кварталі Carrières centrales Касабланки.

Архітектурне бюро Candilis-Josic-Woods[ред. | ред. код]

Вид на квартал Mirail, Тулуза.

Особисті роботи[ред. | ред. код]

Публікації[ред. | ред. код]

  • Recherches sur l'architecture des loisirs, éd. Eyrolles, 1973, 144 p.
  • Bâtir la Vie, éd. Stock, 1977, 311 p.; réédition Infolio, coll. Archigraphy Poche, Gollion, 2012 (auto-rétrospective de son travail)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Babelio — 2007.
  2. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #11851878X // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  3. а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. Енциклопедія Брокгауз
  5. Δημήτρης Πικιώνης: Παλιωμένος σοβάς, ανθρώπινο δέρμα
  6. Ελλάδα — Γερμανία και Ελλάδα — Πολιτική και κοινωνία — Goethe-Institut&nbsp
  7. ΡΙΖΟΣΠΑΣΤΗΣ : Από τη γενιά του '30 στη γενιά του '60
  8. Μισός αιώνας από την πρόταση του Γ. Κανδύλη για την Αθήνα — κοινωνία — Το Βήμα Online
  9. Υπαίθριο θέατρο στους Δελφούς — ΔΟΜΕΣ INDEX
  10. Αφιερώματα — Η ιστορία των Ολυμπιακών Αγώνων — Ατλάντα 1996. 
  11. Η διεξαγωγή των Ολυμπιακών Αγώνων του 2004 ανατίθεται στην Αθήνα (Λωζάνη, 5 Σεπτεμβρίου 1997) Архівовано січень 21, 2011 на сайті Wayback Machine.
  12. Articles — ΜΟΝΙΜΕΣ ΣΤΗΛΕΣ — ΕΠΙΛΕΓΟΜΕΝΑ — Η πολυγονική αρχιτεκτονική του Κανδύλη και ο κίνδυνος κατεδάφισης του Centre Artisanal
  13. Fiche inventaire sur le site de l’Atlas du patrimoine de Seine-Saint-Denis
  14. Fiche № 33 : Lotissement les Mûriers Архівовано березень 27, 2009 на сайті Wayback Machine. , sur le site du label " Patrimoine du Patrimoine du xxe siècle " en Provence-Alpes-Côte d’Azur.
  15. cf. article «École primaire française» AMC, avril 1986, n° 11, p. 42
  16. [1]

Література[ред. | ред. код]

  • Jürgen Joedicke, Candilis, Josic, Woods, une décennie d'architecture et d'urbanisme, éd. Eyrolles, 1968, 224 p.
  • Pierre Granveaud, "Georges Candilis" in Dictionnaire des architectes, éd. Encyclopædia Universalis-Albin Michel, 1999, p. 166-168
  • Κανδύλης Γεώργιος, Ζωή και Έργο, Αθήνα, Ερμής, 1985
  • Candilis George, Bâtir la vie, Paris, Stock, 1977
  • Candilis-Josic-Woods: Une décennie d'architecture et d'urbanisme, Stuttgart, Krämer, 1968

Посилання[ред. | ред. код]