Жорж Помпіду

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жорж Жан Раймон Помпіду
фр. Georges Pompidou
Жорж Жан Раймон Помпіду
Президент Французької республіки
20 червня 1969 — 1974
Попередник Шарль де Голль
Ален Поер (в.о.)
Наступник Ален Поер (в.о.)
Валері Жискар д'Естен
Прем'єр-міністр Франції
14 квітня 1962 — 10 липня 1968
Президент Шарль де Голль
Попередник Мішель Дебре
Наступник Моріс Кув де Мюрвіль
Співкнязь Андорри
20 червня 1969 — 1974
Народився 5 липня 1911(1911-07-05)
Монбудіф, Канталь
Помер 2 квітня 1974(1974-04-02) (62 роки)
Париж, лейкоз
Похований Орвільє
Відомий як політик, банкір
Місце роботи N M Rothschild & Sonsd
Країна Франція[1]
Alma mater ліцей Людовика Великого, Вища нормальна школа, Інститут політичних досліджень і lycée Pierre-de-Fermatd
Політична партія UNR
Батько Léon Pompidoud
У шлюбі з Клод Каур
Діти Alain Pompidoud
Релігія католицька церква
Нагороди
Підпис Signature de Georges Pompidou - Archives nationales (France).png

Жорж Помпіду́ (повне ім'я: Жорж Жан Раймон Помпіду, фр. Georges Jean Raymond Pompidou; 5 липня 1911(19110705), Монбудіф, департамент Канталь, Овернь — 2 квітня 1974, Париж) — французький державний діяч, прем'єр-міністр (19621968) і президент (19691974) П'ятої республіки, лідер правих (голлістів).

Його прем'єрство і президентство ознаменувалися економічним підйомом і технічною модернізацією Франції, а також подальшим розвитком європейських структур.

Літературознавець, викладач літератури й класичних мов, поціновувач мистецтва, Помпіду був засновником паризького музею сучасного мистецтва — Центру Помпіду, а також укладачем антології французької поезії з власними коментарями.

Біографія[ред. | ред. код]

Жорж Помпіду син Леона Помпіду (1887—1969), вчителя іспанської, та Марії Луїзи Шаваньяк (1886—1945), шкільної вчительки. Також він мав молодшу сестру Мадлен Помпіду.

Жорж пішов у школу в Альбі, куди призначили його батька. Він чудово вчився і навіть 1927 року переміг у Всефранцузькій олімпіаді з грецької мови. Потім вчився у ліцеї Альби в Тулузі та у Ліцеї Людовика Великого у Парижі. Після чого вступив 1931 року до Вищої нормальної школи Парижа. Після Вищої нормальної школи, Жорж почав викладати французьку, латину та грецьку у Марсельському ліцеї Святого Карла, а далі перевівся у паризький Ліцей Генріха IV.

29 жовтня 1935 року одружився з Клод Помпіду. Вони не мали власних дітей, лише усиновленого Алена Помпіду. Жорж був викликаний до військової частини у 1940 і демобілізований після Французької кампанії.

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

Після звільнення Франції 1944 року, Жорж Помпіду з допомогою свого друга голліста Рене Брує зайняв пост чиновника з національної освіти у Тимчасовому уряді генерала Шарля де Голля. А пізніше був призначений доповідачем при Державній раді. Після відставки де Голля він відійшов у тінь, щоб потім, при поверненні генерала до влади, обійняти посаду прем'єр-міністра Франції.

У період з 1962 до 1968 Жорж Помпіду очолював чотири Уряди при президенті де Голлі.

Президентство 1969—1974[ред. | ред. код]

Жорж Помпіду - вірний соратник де Голля, незважаючи на дистанцію між діячами в останній рік президентства генерала, залишився вірним основним принципам його політики. Підтвердивши принципові засади та основні напрямки зовнішньополітичного курсу свого попередника, Ж. Помпіду висунув формулу «наступність та оновлення». У Ж. Помпіду була відсутня притаманна де Голлю полум'яня ідея національної величі Франції. На відміну від де Голля, Ж. Помпіду віддав пріоритет вирішенню внутрішніх економічних і соціальних завдань, подаланню проблем 1968 року [2].

Наступність колишнього президентського курсу знайшла відображення і в інших напрямках дипломатії Ж. Помпіду. Це стосувалось і взаємин Заходу і Сходу, які президент, які президент розглядав, як необхідну умову для розширення впливу і зміцнення безпеки Франції.

Як президент країни, Помпіду в питаннях міжнародної політики в основному продовжував початий де Голлем курс, спрямований на забезпечення самостійних дій Франції на міжнародній арені, при збереження союзницьких відносин Франції з західними союзниками. Першою ініціативою нового президента було зламати дипломатичну ізоляцію Франції на міжнародній арені. Саме тому він брав активну участь у створенні нового європейського об'єднання — Європейської економічної спільноти.

Внутрішня політика Жоржа Помпіду була спрямована на економічну модернізацію та індустріалізацію Франції (розроблялися великі французькі та європейські проєкти, як-от консорціуми Airbus чи TGV). За його президентства французькі міста почали пристосовувати до автомобільного транспорту, чисельність якого швидко зростала. Він також сприяв механізації в агропромисловості та її інтенсифікації за допомогою використання добрив та пестицидів.

наприкінці 60-х - початку 70-х років у взаєминах П'ятої республіки з США і НАТО намітився перехід від напруженості до відновлення співпраці. Це було викликано насамперед формуванням більш гнучкої позиції США щодо європейських партнерів.

У 1970 році Помпіду відвідав з офіційним візитом СРСР, під час перебування в Москві підписав Радянсько-французький протокол, що передбачав взаємні зобов'язання обох країн з найважливіших міжнародних питань. 1971 р. підписав «Принципи про співробітництво між Францією та СРСР» та інші політичні документи[3].

1974 року відкрив міжнародний аеропорт Руассі — Шарль де Голль, на честь засновника П'ятої республіки.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Віртуальна бібліотека імені Мігеля де Сервантеса — 1999.
  2. Дипломатія Ж. Помпіду
  3. Жорж Помпіду

Посилання[ред. | ред. код]


Попередник: Президент Франції
Наступник:
Шарль де Голль
Валері Жискар д'Естен