Жорж Санд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Жорж Санд
Амандіна Аврора Люсіль Дюпен
Худ. Огюст Шарпентьє. Баронеса Дюдеван у 1838 році
Худ. Огюст Шарпентьє. Баронеса Дюдеван у 1838 році
При народженні Амандіна Аврора Люсіль Дюпен
Псевдоніми, криптоніми Жорж Санд
Дата народження 1 липня 1804(1804-07-01)
Місце народження Париж
Дата смерті 8 червня 1876(1876-06-08) (71 рік)
Місце смерті Ноан-Вік
Громадянство Франція Франція
Мова творів французька
Рід діяльності письменниця
Роки активності: 1830 — 1871
Напрямок романтизм
Автограф: Автограф

Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Жорж Санд (фр. George Sand, літературний псевдонім Аврори Дюдеван, справжнє ім'я Амандіна Аврора Люсіль Дюпен, Amandine Aurore Lucile Dupin; 1 липня 1804 — 8 червня 1876) — французька письменниця 19 століття.

Біографія[ред.ред. код]

Серед предків майбутньої письменниці — Моріц Саксонський, маршал Франції. Бабуся з боку батька мала титул графині та була одною з молодших дочок самого Моріца Саксонського, який, за спогадами сучасників, мав багато коханок і займався літературною працею, хоча вона обмежувалась військовими проектами. Гени предка виявилися і в поведінці письменниці.

Аврора була пізньою дитиною, адже і батьку, й матері Аврори було за 30, коли вони взяли шлюб. До того ж, мати дівчини була з простого народу. Стара графиня, бабуся майбутньої письменниці, не схвалювала шлюб. Коли ж батько помер внаслідок нещасного випадку, графиня і невістка-простолюдинка узагалі розірвали стосунки. Проте народжена онука нагадувала бабусі померлого сина і тому залишилась в маєтку вельможної старої.

Освіта[ред.ред. код]

Майбутня письменниця отримала звичайну освіту для дівчини її кола. Графиня віддала онуку в Августинський жіночий монастир міста Париж. Аврора залюбки читала, тим паче, існувало багато національної літератури і було вдосталь перекладів з іншомовної.

Одруження[ред.ред. код]

У 18 років графиня видала заміж дорослу онуку за барона Дюдевана, що був позашлюбною дитиною. Аврора не успадкувала графський титул бабці і вважалася баронесою. Вона народила двоє дітей: сина і дочку. Проте, шлюб не був довготривалим, адже дуже різні за звичками, думками і намірами, молоді вирішили розійтися. Аби уникати скандалу, для всіх зберігалася наявність шлюбу. За збереження таємниці Аврора отримала грошову підтримку від чоловіка і право носити титул баронеси. Молода жінка з провінції перебралася в Париж.

Собор нотр Дам

Жуль Сандо, коханець і літератор[ред.ред. код]

Жінки з аристократичних родин тієї пори не мали права працювати. Грошей Аврорі не вистачало. Зустріч з журналістом Жулем Сандо дала напрям діяльності Аврори. Вони почали писати разом, тоді ж письменниця взяла за псевдонім прізвище чоловіка. Так Аврора стала причетною до літератури, отримавши водночас гроші, неганебний для жінки фах і коханця.

Робила авторка і спроби писати окремо від Жуля. Виявилося, що її літературні праці були значно цікавіші за твори Жуля Сандо. Твори письменниці почали друкувати окремо, що неприємно вразило Сандо, другорядного літератора і малообдаровану особу. Сандо і Аврора розірвали стосунки, тоді і виникла ідея залишити ім'я Жуль Сандо лише за чоловіком, а Аврора взяла собі новий псевдонім, схожий на попередній, чоловічий. Так у французькій літературі з'явилося ім'я жінки з чоловічим псевдонімом Жорж Санд.

У 1831 році був надрукований перший роман Жорж Санд, написаний ще разом з Жулем Сандо — «Роза і Бланш», історія двох дівчат, акторки й черниці.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Аврора Дюдеван відрізнялась дуже вільною поведінкою, захоплювалась чоловічими видами спорту, ходила в чоловічих костюмах. Низка коханців народила багато чуток. Бабця забрала у Аврори дочку, аби та не бачила романів матері та їх розривів. Не мала прав скандальна баронеса і на родинну садибу Ноан (Nohan — саме так вимовляють французи назву садиби). Лише після смерті бабусі і чоловіка Аврора отримала права на садибу. Зиму вона проводила в Парижі, а влітку з дітьми переїздила до Ноана.

Шопен і баронеса Дюдеван[ред.ред. код]

Восени 1836 року відомий композитор Федерік Шопен познайомився з баронесою Дюдеван. Вона була розлучена з чоловіком, але носила його прізвище. На той час їй виповнилося 34, йому — 28, але для виникнення приязні це не завада. Закохані були разом вісім років: взимку в Парижі, а влітку Дюдеван з дітьми і Шопеном переїздили до садиби в Ноані.

Серед приятелів баронеси Дюдеван був художник Ежен Делакруа. В один з вечорів він побачив поряд модну письменницю і великого піаніста, тоді й виник задум написати подвійний портрет, який взагалі унікальний в творчому доробку майстра. Адже це портрет двох митців, де композитор і письменниця, Шопен і Жорж Санд, разом.

Пристрасть до культури[ред.ред. код]

19 століття для Жорж Санд пройшло під знаком захоплення літературою і рятуванням і вивченням пам'яток декоративно-ужиткового мистецтва. Саме в Парижі відбувались популярні аукціони по розпродажу предметів мистецтва середньовіччя, бароко, рококо. До збірок, окрім картин чи гравюр, тепер увійшли порцеляна, вироби з кістки і каменю, стародавня зброя, меблі, посуд, кераміка і фаянс, кахлі, килими і гобелени, навіть уламки середньовічної архітектури. Розпочалася реставрація стародавніх замків і соборів, яку очолив видатний реставратор-француз Віолле ле Дюк (1814—1879).

Аррас в замку Вавель, Польща

Виникли великі колекції середньовічного мистецтва, що пізніше ляжуть в підмурівки музеїв Клюні (Париж), в Ермітаж (Петербург), Національного німецького музею (Мюнхен), Кенсінгтонського музею (Лондон) тощо.

Серед літературних творів Жорж Санд тоді не випадково з'явились книги «Майстри мозаїк» або «Діалоги про поезію пролетаріату», свідчення уваги до мистецтва і до літератури. Менш відома діяльність письменниці з рятування мільфльорів і аррасів середньовіччя, коли вона їздила провінційними містами і рятувала старі килими для майбутнього.

Визнання[ред.ред. код]

Аврора Дюдеван отримала визнання за життя. З нею приятелювали Альфред де Мюссе, Проспер Меріме, батько і син Дюма, Бальзак,Віктор Гюго. Серед видатних жінок вона приятелювала з Поліною Віардо, яка стала прототипом її роману «Консуело».

Смерть[ред.ред. код]

Жорж Санд померла від гострої кишкової непрохідності в садибі Ноан поблизу містечка Шатору департаменту Ендр, де і похована. В ХХ столітті садиба стала літературним музеєм. Були пропозиції перенести прах письменниці у паризький Пантеон, проте від неї відмовилися.

Галерея портретів письменниці[ред.ред. код]

Бібліографія[ред.ред. код]

Ск. Франсуа-Леон Сікар. Письменниця Жорж Санд, Люксембурзький сад, Париж
  • Дівчина з Альбано (1831)
  • Індіана (1832)
  • Валентина (1832)
  • Мельхіор (1832)
  • Кора (1833)
  • Лелія (1833)
  • Метелла (1834)
  • Інтимний щоденник (1834)
  • Особистий секретар (1834)
  • Жак (1834)
  • Леоне Леоні (1835)
  • Лавінія (1835)
  • Симон (1836)
  • Майстри мозаїк (1838)
  • Сім струн Ліри (1840)
  • Поліна з Міссісіпі (1840)
  • Зима на Майорці (1842)
  • Консуело (1843)
  • Графиня Рудольштадт (1843)
  • Ян Жижка (1843)
  • Шампанські свята (1846)
  • Гріх пана Антуана (1847)
  • Замок Самотності (1851)
  • Історія профана на ім'я Грибуль (1851)
  • Сільські музики (1853)
  • Адріани (1854)
  • Навколо столу (1856)
  • Сільські прогулянки (1857)
  • Зелені дами (1859)
  • Сільскі вечори (1861)
  • родина Жерманд (1861)
  • Антонія (1863)
  • Сповідь молодої дівчини (1865)
  • Останняє кохання (1867)
  • Кадіо (1868)
  • Незважаючи ні на що (1870)
  • Цезаріна Дітріх (1871)
  • Щоденник мандрівника часів війни (1871)
  • Нанон (1872)
  • Два брати (1875)
  • Казки бабусі (1876)
  • Сільські легенди (1877)

Література[ред.ред. код]

  • Леся Воронина про Брюса Лі, Махатму Ганді, Жорж Санд, Фридеріка Шопена, Івана Миколайчука / Леся Воронина ; художник Наталка Клочкова. — Київ : Грані-Т, 2010. — 125 с. : іл. — (Життя видатних дітей). — 2000 примірників. — ISBN 978-966-465-301-2
  • Андре Моруа «Жорж Санд», М, 1968 (рос)
  • Венкстерн Н. А. «Жорж Санд», М, 1993 (рос)
  • подборка журналов «Наука и жизнь», (рос) статья А. Разумовского и др.

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]