Жорж де Лаянс
| Жорж де Лаянс | |
|---|---|
| фр. Georges de Layens | |
 | |
| Народився |
6 січня 1834[1] Лілль[2] |
| Помер |
23 жовтня 1897[2] (63 роки) Ніцца, Франція[2] |
| Країна |
.svg){kind=small} Франція |
| Діяльність | бджоляр, ботанік |
| Alma mater | коледж Сент-Барбd |
| Галузь | ботаніка, бджільництво |
 Жорж де Лаянс у Вікісховищі | |
| Систематик живої природи | ||
|---|---|---|
 | ||
|
Автор найменувань низки ботанічних таксонів. У ботанічній (бінарній) номенклатурі ці назви доповнюються скороченням «Layens».
Список таких таксонів на сайті IPNI Персональна сторінка на сайті IPNI
| ||
Жорж де Лаянс (фр. Georges de Layens; 1834–1897) — французький ботанік і пасічник[3].
Біографія[ред. | ред. код]
Жорж де Лаянс народився у місті Лілль 6 січня 1834 року. Вивчав механіку в паризькому коледжі Сент-Барб. Приблизно з 1862 року відвідував курси з лісівництва в Люксембурзі, а також курси Анрі Амі (Henri Hamet, 1815—1889) з бджільництва, мав можливість практикуватися на пасіці Амі в Медоні.
У 1865 році на виставці в Парижі Лаянс примітив вулик-лежак з горизонтальними рамками, виставлений Тьєррі-М'єгом. Він трохи розширив цей вулик, який згодом набув широкої популярності під назвою «вулик Лаянса» (або «альпійський вулик»), хоча сам Лаянс ніколи не називав себе його винахідником.
З 1869 року Лаянс протягом чотирьох років жив в Альпах, де займався вивченням медоносних рослин. У 1873 році переїхав до Парижа. Близько 1877 року заснував пасіку у Луї[4]. У 1896 році через погіршення стану здоров'я переїхав на південь Франції, в Ніццу.
23 жовтня 1897 ррку Жорж де Лаянс помер.
У 1887 році вийшла книга Лаянса і його друга, професора Сорбонни, Гастона Боньє (1853—1922) Nouvelle flore. Вона багато разів перероблялася і перевидавалася, в 1944 році вийшло 14-е видання цієї книги.
Деякі публікації[ред. | ред. код]
- Layens, G. Élevage des abeilles. — Paris, 1874. — 248 p.
- Bonnier, G .; Layens, G. Nouvelle flore. — Paris, 1887. — 271 p.
- Bonnier, G .; Layens, G. Petite flore des écoles, contenant les plantes les plus communes, ainsi que les plantes utiles et nuisibles. — Paris, 1889. — 144 p.
- Bonnier, G .; Layens, G. Cours complet d'apiculture. — Paris, 1897. — 439 p.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://archivesdepartementales.lenord.fr/ark:/33518/p3kj918wrtls/371d5be4-d000-4f57-8de2-42b3cd4b7da0
- ↑ а б в http://www.basesdocumentaires-cg06.fr/archives/ImageZoomViewerEC.php?IDDOC=200402511262513782014&COMMUNE=NICE&PAROISSE=&TYPEACTE=Décès&DATE=1897
- ↑ Google Books [Архівовано 26 січня 2022 у Wayback Machine.] Gleanings in Bee Culture, Volume 25
- ↑ British Bee Journal & Bee-keepers Adviser, Volume 25 [Архівовано 26 січня 2022 у Wayback Machine.] Editorial Notices, December 23, 1897
Література[ред. | ред. код]
- Georges de Layens // Revue internationale d'apiculture. — 1897. — Т. 19 (11). — С. 203.
- Georges de Layens // Apiculteur. — 1897. — Т. 41. — С. 518.
|
.jpg){kind=small}
|
Це незавершена стаття про французького науковця чи науковицю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|