Жостір проносний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Жостір проносний
Common buckthorn
Common buckthorn
Біологічна класифікація
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Розоцвіті (Rosales)
Родина: Rhamnaceae
Рід: Rhamnus
Підрід: Rhamnus
Вид: Жостір проносний
Біноміальна назва
Rhamnus cathartica
L.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Frangula alnus
ITIS logo.jpg ITIS: 28561
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 3609
Rhamnus cathartica - Тулузький музей


Жостір проносний (Rhamnus cathartica L.) — рослина родини Жостерові. Місцеві назви — жестір, жерст, проскурина тощо.

Морфологічна характеристика[ред.ред. код]

Кущ або невелике деревце родини жостерових (1,5-8 м заввишки) з темною корою і супротивними гілками, які часто закінчуються колючкою. Молоді пагони сірі, блискучі. Листки супротивні (3-6 см завдовжки), яйцеподібні або еліптичні, дрібнозарубчасто-пилчасті, голі, з трьома-чотирма дугоподібними жилками на кожній половині листка, довгочерешкові. Квітки дрібні, здебільшого одностатеві, зібрані пучками по 10-15 у пазухах листків. Оцвітина квіток зеленувата, 4-5-членна, пелюстки чергуються з частками чашечки або їх немає зовсім. Чашечка вузькодзвоникувата. Жіночі квітки з однією маточкою, стовпчик — 24-роздільний, зав'язь верхня. Чоловічі квітки з чотирма тичинками. Плід — чорний, кулястий (6-8 мм у діаметрі), блискучий, містить три-чотири насінини.

Екологічна приуроченість[ред.ред. код]

Жостір проносний росте в листяних і мішаних лісах, на галявинах, узліссях, схилах балок. Світлолюбна рослина. Цвіте у травні-червні, плоди достигають у серпні-вересні.

Поширення[ред.ред. код]

Поширений по всій Україні, крім Карпат і крайнього півдня. Промислова заготівля можлива в Хмельницькій, Одеській, Вінницькій, Кіровоградській, Черкаській, Київській, Полтавській, Дніпропетровській, Харківській, Сумській, Донецькій і Луганській областях. Запаси сировини значні.

Практичне використання[ред.ред. код]

Лікарська, вітамінозна, медоносна, танідоносна, фарбувальна, жироолійна, деревинна, декоративна рослина.

У науковій медицині використовують плоди жостеру — Fructus Rhamni catharticae. Вони рекомендуються як проносний засіб, особливо при хронічних запорах. У великих дозах плоди мають блювотну дію і викликають запалення кишково-шлункового тракту. У плодах жостеру містяться цукор, пектин, камеді, смоли, янтарна кислота, глюкозиди й фарбувальні речовини.

У народній медицині плоди жостеру використовують як проносний і блювотний засіб, проти водянки, подагри, при хронічних хворобах шкіри; настоєм плодів на спирту натираються при ревматизмі. Гілки використовують при виразці і катарах шлунка, а кору — при зниженій кислотності. У гомеопатії використовують есенцію з свіжих плодів. У ветеринарії плоди й кору використовують також як проносний засіб.

Листки жостеру містять велику кількість вітаміну С (до 800 мг%) і можуть стати сировиною для одержання концентрату.

Жостір проносний — медонос, що дає підтримуючий взяток. Мед з нього рідкий, не кристалізується. Медопродуктивність — до 25 кг/га. У корі і листках містяться таніди (до 6%), придатні для дублення шкур. Недостиглі плоди жостеру дають жовту фарбу, стиглі — смарагдово-зелену, перестиглі — пурпурово-червону, свіжа кора — яскраво-жовту, суха кора — коричневу, червону і чорну.

Насіня жостеру містить 8-12% жирної олії, яка придатна для виробництва лаків і фарб. Деревина жостеру тверда, жовтувато з червонуватими прожилками, добре полірується; її можна використовувати для дрібних виробів, декоративної фанери, особливо ціняться напливи. Жостір проносний — декоративна рослина, витривала, швидко розмножується, але не рекомендується розводити її поблизу сільськогосподарських полів, оскільки вона є проміжним господарем іржастого гриба.

Збирання, переробка та зберігання[ред.ред. код]

Плоди жостеру збирають у період достигання, зриваючи їх руками. Складають у відра або кошики. Сушать у печах або сушарках при температурі 50-60 , розстилаючи тонким шаром на решетах або листах. Сухі плоди пакують у мішки вагою по 50 кг. Зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Строк зберігання чотири роки.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шаброва С. І. Дари лісів. — К.: «Урожай», 1979
Commons
ВікіСховище має мультимедіа-дані до теми