Жоффруа II (герцог Бретані)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жоффруа II
англ. Geoffrey II, Duke of Brittany
Geoffrey2.jpg
Народився 23 вересня 1158(11580923)
Лондон, Королівство Англія
Помер 19 серпня 1186
Париж
·падіння з коня[d]
Поховання Собор Паризької Богоматері
Громадянство
(підданство)
Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Національність француз
Діяльність аристократ
Титул герцог Бретань
Посада Q54506275? і Граф Річмонд
Термін 1181—1186 роки
Попередник Констанція I
Наступник Констанція I
Конфесія католицтво
Рід Плантагенети
Батько Генріх II
Мати Елеонора Аквітанська
Брати, сестри
У шлюбі з Констанція I
Діти 1 син і 2 доньки
Зріст 1.69 м

Жоффруа II Рудий (*Jafrez Ian de Breizh, 23 вересня 1158 — 19 серпня 1186) — герцог Бертані та 3-й граф Річмонд у 11811186 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з династії Плантагенетів. Син Генріха II, короля Англії та Елеонори, герцогині Аквітанської. Народився у 1158 році в Лондоні.

У 1166 році його батько зумів захопити Бретань, відсторонивши герцога Конана IV. Після цього став опікуном доньки останнього, яку заручив за Жоффруа. У 1169 році в Ренні відбувся шлюб за довіреністю.

У 1173—1174 роках разом зі своєю матір'ю і братами Генріхом Молодим, Річардом повстав проти Генріха II, але зазнав поразки. 1174 році замирився з батьком, а потім допоміг замирити своїх братів з Генріхом II. В подальшому затоваришував з Філіппом, сином Людовика VII, короля Франції.

У 1175 році Генріх II передав Бретань під управління Жоффруа та Роллана де Ділана, сенешаля Бретані. У 1177 році та 1179 роках проти них повставали барони на чолі із Гуйомархом IV, віконтом Леону, та Ярногоном Ла Рош-Бернардом, володіння яких були обмежені. 1178 року висвячено на лицаря у Вудстоку його батьком Генріхом II.

У 1181 році відбувся безпосередній шлюб Жоффруа з Констанцією Бретонською. Тоді він перебрав владу в герцогстві та став новим графом Річмонд. Для ведення військових компанії став чинити тиск на монастирі та церкви, які вимушені були поступитися герцогу своїми накопичення та іншими статками. 1182 року поставив новим сенешалем Рауля II де Фужера.

1183 року підтримав брата Генріха Молодого проти іншого свого брата Річарда за герцогство Аквітанське. Після смерті Генріха Молодого Жоффруа став найвірогіднішим спадкоємцем трону Англії. 1185 року вимушений був схвалити асіз, за яким влада герцога стала обмеженою.

У 1186 році змовлявся з королем Філіппом II, щоб підняти нове повстання проти свого батька, проте помер того ж року у Парижі, отримавши поранення на лицарському турнірі. Володіння перейшли до його дружини Констанції I. Жоффруа II поховано у крипті Собору Паризької Богоматері.

Творчість та меценатство[ред. | ред. код]

Жоффруа II сам складав вірші. Також надавав підтримку трубадурам при своєму дворі в Ренні.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Констанція I, герцогиня Бретані

Діти:

  • Елеонора (1184—1241)
  • Матильда (1185—1189)
  • Артур (1187—1203), герцог Бретані у 1201—1203 роках

Джерела[ред. | ред. код]

  • André Chédeville et Noël-Yves Tonnerre, La Bretagne féodale: xie — xiiie siècle, Rennes, Ouest-France, 1987
  • Marie-Aline de Mascureau, Chronologie, pubblicato in Aliénor d'Aquitaine. Revue 303, hors-série no 81, p. 218—223, Nantes 2004

{{|commonsCategory:Geoffrey II of Brittany|Жоффруа II (герцог Бретані)}}