Жоффруа I (граф Провансу)
| Жоффруа I | |
|---|---|
| фр. Geoffroi Ier de Provence | |
![]() | |
| Народився | не раніше 1014 і не пізніше 1015 Прованс |
| Помер | не раніше 1060 і не пізніше 1062 Прованс |
| Діяльність | правитель |
| Титул | count of Provenced[1][2] і count of Provenced[1][3] |
| Рід | Q135401561?[4] |
| Батько | Вільгельм II (граф Провансу)[5][2][6] |
| Мати | Gerberga of Burgundyd[7][2][8] |
| Брати, сестри | Фульк Бертран[2][9] і Вільгельм IV (граф Провансу)[2][9] |
| У шлюбі з | Etiennette of Marseilled |
| Діти | Герберга Провансальська[10][11][12], Бертран II (граф Провансу)[10][11][13], unknown of Provenced[14] і Stephanie of Provenced[15] |
Жоффруа I (фр. Geoffroi Ier de Provence; бл. 1015 — 1061/1062) — граф Провансу в 1018—1061/1062 роках.
Походив з династії Бозонідів (Прованського дому), з молодшої гілки. Другий син Вільгельма II, графа Провансу, та Герберги Бургундської. 1018 року він згаданий разом з братами, матір'ю і бабцею-графинею Аделаїдою Анжуйською в новому акті про дарування абатству Сен-Віктор в Марселі.
У 1018 році після смерті батька разом з братами Вільгельмом і Фульком Бертраном успадкував його володіння. Через малий вік регентство здійснювали їх мати і бабця. Вона організували 1020 року придушення спротиву Понса де Фоса і захоплення замку Фос-сюр-Мер. Але родина де Фос 1021 року знову повстала, внаслідок чого Аделаїда Анжуйська запросила на допомогу Вільгельма III, графа Тулузи, який до 1023 року приборкав бунтівних васалів Провансу, разом з тим зміцнив свій вплив в цьому графстві.
Близько 1030 року панував у Провансі лише з братом Фульком Бертраном, інший брат Вільгельм IV помер до того. Ймовірно відповідав за південну частину Провансу. У 1030—1032 роках брав участь у придушенні повстання родів Фоса і Бо. З 1032 року розпочав політику наділення алодами своїх васалів, що призвело до послаблення графської влади.
1037 року разом з братом. Того ж року зробив пожертву Клюнійському абатству, 1039 року — архієпископству Арль, 1040 року — абатству Сен-Віктор в Марселі. Також відновив абатство Спарро, яке передав архієпископству Екс. У 1045 і 1048 роках дозволив віконтам Марселю зробити пожертви монастирю Сен-Віктора. У 1048 році очолив похід проти бунтівного роду де Фоса. Жоффруа I допомагали віконти Марселю Айкард і Жоффруа.
1051 року після смерті брата Фулька Бертрана став старшим графом Провансу. Став панувати з небожами Вільгельмом і Жоффруа. Втім вимушений був відмовитися від маркізату Прованс на користь Бертрана Тулузького. Помер Жоффруа I у 1061 або 1062 році.
Дружина — Стефанія, донька Вільгельма II, віконта Марселю
Діти:
- Бертран (д/н—1094), граф і маркіз Провансу
- Герберга (бл. 1060—1115), дружина Жильбера де Мійо, графа Жеводану
- Стефанія (д/н—1085), дружина Вільгельма II, граф Бесалу
- Ерменгарда, дружина Раймунда IV, графа Тулузи
- ↑ а б La Provence au Moyen Âge — С. 9–52.
- ↑ а б в г д Pouvoir comtal et territoire. Réflexion sur les partages de l’ancien comté de Provence au xiie siècle
- ↑ Pouvoir comtal et territoire. Réflexion sur les partages de l’ancien comté de Provence au xiie siècle
- ↑ https://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k33313593/f50.item.r=comtes
- ↑ Cawley C. Medieval Lands: A prosopography of medieval European noble and royal families
- ↑ La Provence du Ier au XIIe siècle : études d'histoire et de géographie politique — С. 272.
- ↑ Pas L. v. Genealogics — 2003.
- ↑ La Provence du Ier au XIIe siècle : études d'histoire et de géographie politique — С. 271_272.
- ↑ а б La Provence du Ier au XIIe siècle : études d'histoire et de géographie politique
- ↑ а б De Stéphanie-Douce à Douce de Foix. Nouvelles hypothèses sur la généalogie des comtes de Provence et de Foix
- ↑ а б Les pouvoirs territoriaux en Italie centrale et dans le sud de la France. Hiérarchies, institutions et langages (XIIe-XIVe siècle)
- ↑ La Provence du Ier au XIIe siècle : études d'histoire et de géographie politique. Tome 1
- ↑ La Provence du Ier au XIIe siècle : études d'histoire et de géographie politique. Tome 1
- ↑ Cawley C. Medieval Lands: A prosopography of medieval European noble and royal families
- ↑ Cawley C. Medieval Lands: A prosopography of medieval European noble and royal families
- Archibald R. Lewis: The Development of Southern French and Catalan Society, 718—1050. University of Texas Press, Austin 1965.
