Жоффруїзм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Етьєн Жоффруа Сент-Ілер

Жоффруїзм — еволюційна концепція в біології, яка постулює, що причина еволюції — в доцільних і спадкових реакціях зародків організмів на зміни середовища. Названа по імені Етьєна Жоффруа Сент-Ілера, який, розвиваючи в першій половині XIX століття теорію Ламарка про трансформацію видів, основну увагу приділяв початковим етапам онтогенезу, як найважливішим для процесу перетворення форм життя[1].

Вплив на еволюційну біологію[ред.ред. код]

Елементи жоффруїзму включені в багато теорій еволюційного процесу. Біогенетичний закон, сформульований Ернстом Геккелем, постулює що онтогенез — коротоке повторення філогенезу. Тобто в основу історичного перетворення організмів лягають зміни шляху їх індивідуального розвитку. гіпотетичні макромутаціі Ріхарда Гольдшмідта, різко трансформуючи онтогенез, породжують «перспективних мутантів», які можуть бути підтримані природним добором і дати початок новим видам[2].

Бельгійський біолог Альберт Дальке запропонував термін онтомутація для позначення «різких, глибоких, радикальних і одночасно життєздатних трансформацій, що виникають у цитоплазмі яйцеклітини як морфогенетичній системі», які викликаються різкими змінами зовнішніх факторів середовища, що впливають одночасно на всіх самок в популяції в період дозрівання яйцеклітин. [3][4]

Один з найбільших палеонтологів XX століття Отто Шіндевольф запропонував теорію типострофізму, яка стверджує що онтогенез передує філогенезу. Ігноруючи популяційні процеси, відкидаючи еволюційну роль випадковості, він визнавав носієм еволюції окрему особину. Відсутність проміжних форм у палеонтологічному літописі Шіндевольф пояснював швидкими перебудовами організмів, зумовленими різкими змінами рівня космічної і сонячної радіації. Йому ж належить крилата фраза: «Перший птах вилетів з яйця рептилії». [5]

Сучасний еволюціонізм також користується ідеями Жоффруа Сент-Ілера. Так Стівен Джей Гулд, захищаючи концепцію переривчастої рівноваги, пише:

« Природний добір дійсно вимагає наявності тимчасових перехідних форм, але не обов'язково це буде низка проміжних видів, що невідчутно мало зміннються. Чому кістки не можуть пересунутися на нове місце відразу, в результаті невеликого генетичної зміни, яка сильно впливає на морфологію організму в період раннього розвитку? Малі зміни на ранній стадії життя ембріона часто накопичуються в процесі онтогенезу і ведуть до глибоких модифікацій відповідного дорослого організму. Наприклад, раннє дозрівання може призвести до того, що з'явиться дорослий організм з багатьма рисами личинки батьківського виду. Це явище, назване прогенезом, було використано для пояснення швидкої появи багатьох великих груп. Порівняно недавно з'явилися роботи, в яких захищається пунктуаційний (переривчастий) характер походження великих груп за допомогою малих генетичних змін, які сильно впливають на онтогенез.[6] »

Примітки[ред.ред. код]

  1. Чайковский Ю. В. Наука о развитии жизни. Опыт теории эволюции. — М.: Товарищество научных изданий КМК, 2006. — С. 79-84. — ISBN 5-87317-342-7
  2. Назаров В. И. Эволюция не по Дарвину: Смена эволюционной модели. Учебное пособие. Изд. 2-е, испр.. — М.: Издательство ЛКИ, 2007. — 520 с. — ISBN 978-5-382-00067-1
  3. Dalcq A. L'apport de l'embriologie causale en probleme de l'evolution // Port. acta biol. — 1949.
  4. Стегний В. Н. Архитектоника генома, системные мутации и эволюция. — Новосибирск: Изд-во Новосиб. ун-та, 1993. — 111 с.
  5. Корочкин Л. И. Онтогенез, эволюция и гены // Природа. — 2002. — № 7.
  6. Гулд С. Дж. В защиту концепции прерывистого изменения // Катастрофы и история Земли: Новый униформизм: Пер. С англ. — М.: Мир, 1986.

Література[ред.ред. код]

  • Рэфф Р., Кофмен Т. Эмбрионы, гены и эволюция: Пер. с англ. — М.: Мир, 1986. — 404 с.