Жуан VI Клемент

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Жуан VI Клемент
DomJoãoVI-pintordesconhecido.jpg
Жуан VI Клемент
Король Португалії
Попередник: Марія I Благочестива
Наступник: Педро IV
 
Рід занять: король[1]
Народження: 13 травня 1767(1767-05-13)
Лісабон
Смерть: 26 березня 1826(1826-03-26) (58 років)
Лісабон
Віросповідання: римо-католик
Династія: Браганса
Батько: Педру III
Мати: Марія I Благочестива
Дружина: Шарлотта Жоакіна Іспанська
Діти: Марія Тереза, Франціско Антоніо, Марія Ізабелла, Петро, Марія Франціска, Ізабелла Марія, Мігель, Марія, Анна
Автограф: Assinatura D. João VI.svg
Нагороди:
Knights of the Order of the Holy Spirit Knight in the order of Saint-Michel
Кавалер ордена Золотого руна
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святого Андрія Первозванного

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Жуан VI Клемент (порт. João o Clemente; 13 травня 1767 - 26 березня 1826) — король Португалії. З 1788 року носив титул принца Бразильського, з 1816 року — титул короля Сполученого королівства Португалії, Бразилії та Альгарви (з визнанням незалежності Бразилії у 1825 році — Португалії та Альгарви), кавалер орденів Підв'язки та Золотого руна.

Життєпис[ред.ред. код]

Був другим сином Марії I Благочестивої, королеви Португалії та принцеси Бразильської, та її чоловіка, інфанта Педру, принца-консорта Бразильського. Марія-Франциска зайняла трон Португалії в 1777 році, а в 1788 році старший брат Жуана помер, через що він став спадкоємцем португальського трону.

У 1792 прийняв владу від імені своєї матері, Марії I, яка захворіла на психічний розлад (можливо, через порфирію). Він був вихований в релігійній атмосфері та був природно слабохарактерною людиною, тому він не був добре пристосованим до такої відповідальності та знаходився під сильним впливом своєї дружини, Шарлотти Іспанської.

У 1799 прийняв титул регента, який зберігав до смерті матері в 1816.

У 1807 році до Португалії вдерлися французькі наполеонівські війська, і все королівське сімейство втекло до Бразилії під ескортом британського флоту (Британія заздалегідь переконала португальців не поступатися вимогам Наполеона).

У 1816 визнаний королем Португалії, але він продовжував жити в Бразилії, яку він, як регент, підняв до статусу королівства 16 грудня 1815. Послідовне поширення незадоволеності таким станом у Португалії привело до мирної революції 24 серпня 1820 і проголошення конституційного уряду, до якого Жуан присягся на вірність після повернення до Португалії в 1821. У тому ж році, і знову в 1823, йому довелося присікти повстання, організовані його молодшим сином доном Мігелем, якого він кінець кінцем вислав із країни у 1824. Тим часом його старший син, Педро (також Педру), оголосив незалежність Бразилії від Португалії 7 вересня 1822. Він згодом був коронований як імператор Бразилії Педро I. Жуан VI відмовився погодитися на незалежність до 29 серпня 1825, коли він відновив Педро як свого спадкоємця, сподіваючись на возз'єднання Бразилії і Португалії після його смерті.

Жуан помер в Лісабоні 26 березня 1826 та португальський трон був успадкований його сином Педро (як король Педро IV), проте об'єднання з Бразилією не здійснилося.

Джерела[ред.ред. код]

  1. Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119512602 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.