Жувальна ґумка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Жувальна гумка)
Перейти до: навігація, пошук

Жува́льна ґу́мка (жу́йка; англ. Chewing gum) — кондитерський виріб у вигляді мякої неїстівної нерозчинної еластичної основи, призначеної для жування не ковтаючи, і різних смакових та ароматичних добавок. Люди використовували жувальні гумки протягом принаймні 3000 років. Сучасна жувальна ґумка спочатку виготовлялась з чікла — природного латексу. З 1960-их років жувальна основа гумки була замінена на бутадієн-синтетичний каучук, який дешевший у виробництві. Більшість жувальних гумок є полімерами. Перша жувальна ґумка без цукру — «Leaf» — була створена в Фінляндії (фірма «Хухтамякі»); за нею послідував Dirol данської фірми «Dandy» і «Orbit» від «Wrigleys».[1]

Історія[ред.ред. код]

Жувальна ґумка відома древнім грекам, ацтекам і майя, які жували смолу дерев, застиглий сік гевеї, каучук. Задовго до нової ери стародавні греки жували смоляну мастику, в другому столітті нашої ери індійці майа в Центральній Америці і ацтеки в Мексиці жували чікли.[2] Індійці Північної Америки жували смолу ялини.

Реклама жувальної гумки, 1919 рік

Пізніше в продажу з'явився парафін для жування.[2]

Сучасна жувальна ґумка була запатентована в США в 1869 році дантистом.[3]

В 1849 році в США була випущена до продажу перша жувальна ґумка.[1]

В 1869 році Томас Адамс закуповує велику партію каучуку у мексиканського генерала Антоніо Лопес де Санта Анна, диктатора Мексики, який мав намір зібрати гроші на свій реванш в Мексиці, продаючи чикл, вирішує провірити чи можливою є заміна каучуку для виробництва гуми смолою дерева саподіла, яку привозили з джунглів Кінтана-Роо (півострів Юкатан). Генерал звертається до винахідника[4][5][6] Томаса Адамса з пропозицією дізнатись перспективу перетворення чіклу в низьковартісну заміну гумі. Адамс погодився спробувати. Плани збагатися зазнають повний провал. Санта-Анна повертається в Мексику, в той час як Адамс залишається в тупику з тонною купленого ним непотрібного чіклу, з якого йому так і не вдалося зробити замінник для шин екіпажів. Коли Адамс пішов в аптеку і випадково побачив маленьку дівчинку, яка жувала цукерки з воску, згадав, що мексиканці часто жували чікл.[4] Згодом Адамс стає засновником «Cadbury Adams» з виробництва жувальної гуми, і торговельної марки льодяників з жуйкою всередині — «Чіклетс». Одночасно з Томасом Адамсом свій вид жувальної гумки запропонував американський лікар Вільям Семпл.[4] За його задумом жування цієї гумки мало очищувати зуби і тренувати жувальні м'язи. Проте його жувальна ґумка була зроблена з дуже твердої гуми й тому вона не користувалася попитом.[4]

В 1982 році з'явилась жувальна ґумка під торговою маркою Wrigley.[1] В 1893 році з'явились жувальні гумки «Juicy Fruit» і «Wrigley's Spearmint».[1] В 1910 році Wrigley з'явилась в Канаді, в 1915 році — в Австрії, в 1939 році — в Великобританії, в 1992 році — в Росії.[1]

Бульбашка з жувальної гумки

У 1928 році американець Уолтер Даймер винайшов надувну жуйку[3], використовуючи пропорції каучуку, цукру, кукурудзяного сиропу і ароматизатора.

На початку ХХ століття жувальну гумку почали жувати і в Європі.[7]

Із збільшенням попиту на жувальну гумку чіклу почало не вистачати, і тому робились спроби пошуку замінників цієї сировини. З цією метою були досліджені латекси і смолигутаперча, гута-кальян, джелуонг (джелутунг, джелутонг) — коагульований латекс дерев із родини Apocynaceae,[5] які ростуть на Борнео, сорва, натуральний каучук, гідрогенізована смола (живиця) деяких хвойних рослин.[7] Найбільш придатним і дешевшим чіклу виявився джеулонг, але виявилось, що він жується гірше і погано втримує смакові добавки.[7] Робились спроби взяти за основу клейковину пшеничної муки і зеїн (білок кукурудзи), але при підрахунках дійшли висновку, що витрати на додаткові посівні площі перевищать вигоди від заміни чіклу.[7]

Розвиток органічної хімії привів дослідників до синтетичних полімерних матеріалів. Було встановлено, що добре очищені нерозчинну у воді полімери, наприклад, полівінілхлорид, без смаку, не прилипають до зубів і не тверднуть при тривалому жуванні. Англійськими вченими в 1951 році було винайдено полівінілацетат, але для виробництва жувальної гумки він не годився, оскільки побічні продукти надавали йому специфічного запаху і гіркий присмак. Водою погано вимивались ці домішки, і англійцями було запропоновано промивати полімер сумішшю води і метанолу або води і ацетону.[7] Недолік з низької пластичності полімеру було усунуто за допомогою пластифікатора, але пластифікатор додав нового недоліку — не утворював міцних зв'язків з полімером, мігрував на поверхню і потрапляв всередину організму, а ґумка ставала жорсткою і жувати її було складно.[7] Тоді зайнялись внутрішньою пластифікацією вінілацетату — співполімеризацією з вінілпіролідоном, і в Японії почали в 1962 році почали випускати розчинну жувальну гумку, а американськими вченими було запропоновано використовувати сополімер вінілацетату з d-лімоменом і сополімер вінілацетату з 2-етилгексилакрилатом.[7] Залишалось придати полімеру ще одну властивість — він не повинен прилипати до зубів. Пробували додавати сірку і вуглекислий кальцій, але сірка утворювала сульфід заліза, який забруднював продукт, а вуглекислий кальцій залишав присмак крейди. За прикладом натуральної смоли, яка в очищеному вигляді більш липка, ніж в неочищеному (при промивці смоли видаляються таніди), було прийняте рішення додавати таніди. При жуванні таніди швидко екстрагуються, але в присутності полівінілового спирту, полівінілпіролідону, крохмалю, метилцелюлози, оксиетилцелюлози і желатину екстракція затримується, а гострий смак танідів зникає.[7] Таким чином, полівінілацетат по великому рахунку вирішив проблему, хоча і не усі основи роблять із цього мономеру.

В 1963 році Томас Адамс в США виготовив 120 тисяч тон жувальної гумки.[5]

Станом на 1969 рік у виробництві жувальної гумки дозволено використовувати синтетичну сировину: парафін (синтезований по методі Фішера-Тропша із окису вуглецю і кисню), бутадієнстирольний каучук, нафтовий віск, поліетилен, натуральну і синтетичну каніфоль.[5] Використовують також віск із рисових висівок, стеарати натрію і калію.[5] З дозволених антиоксидантів використовують бутилгідроксианізол, пропілгалат.[5] В процесі утворення полімера в реакційну сіміш вводять сульфіт натрію. Забарвлюють жувальну гумку порошком какао, куркумовим коренем і іншими харчовими барвниками. В склад жувальної гумки можуть входити латекси саподіли, джелутунг, рослин сімейства Moraceae і Euphorbiaceae (їх возять з Британського Гондураса, Колумбії, Венесуели).[5]

«Філіп Морріс», що має найбільше підприємство з виробництва сигарет в Гватемалі, починаючи з 1971 року займається виробництвом жувальної гумки.[8]

В СРСР жувальна ґумка офіційно не розглядалась як функціональна необхідність, а розглядалась як прояв західної експансії. Імпортна жувальна ґумка довгий час була предметом культу, оскільки в країні вона не виготовлялась. Таким чином, жувальна ґумка створювала невеликий, але добре відомий усім чорний ринок товарів. Діти нерідко випрошували жувальні гумки у іноземців. У зв'язку з цим набула популярності фраза «рос. Мир, дружба, жвачка» (традиційно звучить російською).

Виробництво жувальної гумки в СРСР вперше було організоване в Талліні і Єревані у 1977 році.[7] Залучався зарубіжний досвід, хоча деякі підприємства працювали на основі, розробленій Єреванським філіалом НПО «Пластполімер» спільно з Всесоюзним науково-дослідним інститутом кондитерської промисловості.[7] Першу жувальну гумку СРСР випустив в 1977 році на фабриці «Єреванські солодощі».[9] В 1983 році до продажу випускались «Апельсинова», «М'ятна» і «Полунична» жувальна ґумка, а в Ленінграді намагалися налагодити випуск «Барбарисової», «Сливової» і «Малинової».

Розгорнута смужка жувальної гумки

В 1981 році в СРСР планувалось виготовити 8 тисяч тон жувальної гумки, що майже в 2 рази більше, ніж було випущено в 1979 році.[7] Проте, в СРСР жувальна ґумка ще не стала звичним товаром як пряники чи цукерки.[7]

В 1996 році у Петербурзі розпочато будівництво першого в Росії заводу з виробництва жувальної гумки «Wrigley».[10] Потужність заводу 15 тисяч тонн гумки на рік.[10]

Виготовлення жувальної гумки[ред.ред. код]

Все починається з жувальної основи — речовини, яка дозволяє жувати гумку. Основа синтетична: з пластика і гуми. Жувальну основу поміщають в міксер, додають барвники та ароматизатори. З початком перемішування додають глюкозний сироп, щоб підсолодити склад. Сироп рідкий, і це допомагає зберігати жувальну основу м'якою. Потім додають декстрозу, так званий «виноградний цукор» — порошковий підсолоджувач. Інгредієнти перемішують біля 20 хвилин. Змішування нагріває масу, від чого вона сплавляється воєдино.[3]

Суміш готова, коли вона досягла консистенції тіста. На візку її доставляють до пресу для попереднього видавлювання. Прес видавлює суміш через вузький отвір, що схоже на те, як на зубні щітки видавлюють зубну пасту з тюбика. Це перетворює великий, громіздкий матеріал в зручні смужки, які потім проходять через основний прес для видавлювання.[3]

Інший прес стискає кожну смугу до фактичної ширини шматка жуйки, вона виходить довгим безперервним потоком, щоб потім бути розрізаною на порції. Процес видавлювання розігріває жуйку. Якщо її розрізати і упакувати негайно — вона прилипне до обгортки. Тому перед упакуванням жувальну гумку охолоджують в охолоджуючій камері протягом 15 хвилин при температурі 3-7ºС.[3]

На виході жувальна ґумка досить охолоджена для нарізки і упаковки. Обидві операції виконує одна машина, за долі секунди. Для обгортки використовують вощений папір. Машина обробляє 900 шматків жувальної гумки в хвилину.[3]

Часто жувальній гумці надають рожевого забарвлення. Жувальну гумку роблять рожевою тому, що це був єдиний колір, який знайшовся у Уолтера Дамера, коли той винайшов її на початку другої чверті 20 століття.[3]

Якщо жувальну гумку виготовляють з соку дерев-каучуконосів, то процес виготовлення жувальної гумки розпочинається з оброблення соку кислотою або шляхом виварювання соку, після чого він перетворюється в м'яку, але досить пружну масу.[11]

У випадку виготовлення жувальної гумки з обробленого чіклу, процес виговлення розпочинається з розплавлення водяною парою блоків сирого чіклу. Рідкий, як кленовий сироп, розплав піддають фільтрації через сито, після цього очищують на центрифузі, а після цього переправляють у вакуум-фільтр.[5] Відфільтрований продукт зливають і ретельно перемішують, додаючи в нього цукор-пісок, патоку, помягшувачі і ароматичні речовини. Після цього продукт охолоджують холодним повітрям, перемішують в тістомішалці, і направляють перемішану масу під валки. Валками регулюють бажану товщину смужки жувальної гумки.[5] Таким чином жувальні гумки виготовлюються шляхом розм'якшення (розплавлення) еластомерної основи гумки з подальшим додаванням інших допоміжних речовин. Для отримання бажаного товарного вигляду продукту їх додатково обробляють екструзією, розрізанням, і при потребі покриттям оболонкою, глянсуванням і т.д. Отримання жувальної гумки з покриттям, особливо гумок у формі гранул, може включати стадії заморожування і подрібнення в замороженому стані пластин з відформованими на них гранулами. Покриття наносять у вигляді сиропу, в який додають 0,1-10% кислот.[12]

Хоча всі використовувані інгредієнти є відомими, проте порядок змішування і рецептура є комерційною таємницею.

Wrigley's Big League Chew bubble gum.JPG

Жувальна ґумка «Big League Chew». Готовий товарний вигляд.

Guma Turbo.jpg

Жувальна ґумка Turbo

Gumball machines Dallas 2008.jpg

Торгові автомати з продажу жувальної гумки в їдальні в Далласі, штат Техас (2008 рік)

Форма жувальної гумки[ред.ред. код]

Жувальні гумки можуть бути розроблені різних форм та розмірів. Деякі приклади включають в себе: плоскі тонкі пластинки або смужки; гранули вкриті цукром; в формі ядра в льодянику; в формі подушечок.

«Жувальні основи», допоміжні речовини, склад жувальних гумок[ред.ред. код]

«Жувальна основа» не має смаку і складається з натуральних або синтетичних еластомерів, і допоміжних речовин: наповнювачів, пом'якшувачів, пластифікаторів, підсолоджувачів, смакових добавок, ароматизаторів, стабілізаторів та барвників.

Еластомери[ред.ред. код]

Основа жувальної гумки нерозчинна, неїстівна і не має харчової цінності. Вона розм'якшується при температурі порожнини рота і надає змогу для тривалого жування продукту з поступовим вивільненням активних і допоміжних речовин, не втрачаючи при цьому маси при ковтанні слини. Використовувані еластомери основи жувальної гумки забезпечують еластичність і контролюють липкість текстури жувальної гумки.

З природних еластомерів використовуються природні каучуки — згущений або незгущений латекс, гваюла, а також природні смоли — Chilegum, Nispero, Guttahangkang, Rosidinha (rosadinha), желутонг (Jelutong), Lechecaspi (sorva), Perillo, Nigergutta, а також їх композиції.[11]

Найбільшого поширення в якості основи жувальної гумки мають синтетичні каучуки — ізопреновий і бутадієновий каучуки, поліізобутилен (бутилкаучук), сополімер вінілацетату з етиленом.[11] Ці речовини складають собою основу масового виробництва жувальних гумок.

Для надання еластомеру потрібної текстури і консистентних властивостей, жувальної здатності та тактильних відчуттів від гумки у роті використовують пом'якшувачі, пластифікатори та емульгатори.

Пом'якшувачі[ред.ред. код]

В якості пом'якшувачів використовують терпіненові смоли (полімери α-пінену і β-пінену), гідрогенізовані, дімерізовані або полімеризовані смоли та ін.[11]

Пластифікатори[ред.ред. код]

Пластифікаторами є гліцерин, натуральні і синтетичні воски, гідрогенізовані рослинні олії, кукурудзяний сироп, гідрогенізовані гідролізати крохмалю, пропіленгліколь, ланолін, пальмітинова кислота, олеїнова кислота та ін.[11][12]

Емульгатори[ред.ред. код]

В якості емульгаторів є: моноефіри гліцерину зі стеаринової кислотою, лецитин (наприклад, соєвий), моногліцериди і дигліцериди жирних кислот, моно ефіри пропіленгліколю зі стеариновою кислотою, їх суміші та ін.[11] Гліцерин в жувальній гумці запобігає втраті вологи з жувальної основи.[12]

Наповнювачі та текстуруючі агенти[ред.ред. код]

Необхідну текстуру, потрібну жувальну здатність, та формування відповідного розміру і маси гумки формують текстуруючими агентами або наповнювачами: карбонати кальцію і магнію, оксид і гідроксид алюмінію, тальк, силікат алюмінію та ін.[13][14][15][16][17]

Підсолоджувачі[ред.ред. код]

Для солодкості у жувальних ґумках використовуються підсолоджувачі:[13][14][18][15][19][16][17]

— водорозчинні підсолоджувачі: глюкоза, галактоза, ксилоза, мальтоза, монеллін, манноза, рибулоза, сахароза, фруктоза, цукрові спирти, такі як сорбіт, манітта ін.
— водорозчинні штучні підсолоджувачі: натрієві або кальцієві солі сахарину, солі цикламатута ін.
— підсолоджувачі на основі дипептидів: аспартам, алітам та ін.
— хлоровані похідні звичайного цукру: сукралоза;
— підсолоджувачі на основі протеїну: тауматин I і II.

Ксиліт, окрім підсолоджувальної дії має заявлений стоматологічний ефект. Бактерицидну дію та посилюючий протикаріозний і протизапальний ефект в порожнині рота мають деякі цукрозамінники в складі жувальної гумки.

У більшості європейських країн реалізація жувальних гумок, які не містять цукру коливається від 75 до 90%.[12]

Ароматизатори[ред.ред. код]

До ароматизаторів, які використовуються у виробництві жувальної гумки належать: ефірні олії (цитрусові олії, фруктові есенції, олія перцевої та кучерявої м'яти, олія гвоздики та ін.) та синтетичні ароматизатори.[13][14][18][15][19][16][17] До найвідоміших ароматизаторів жувальної гумки належить ментол (2-(2-пропіл)-5-метил-1-циклогексанол).

Баврвники[ред.ред. код]

Відповідного кольору жувальним ґумкам надають послуговуючись барвниками. Сніжно-білий колір гумовій масі надає діоксид титану. Використовуються натуральні та синтетичні харчові барвники, які дозволені для застосування в харчовій промисловості, лікарських препаратах і косметиці.

Консерванти та антиоксиданти[ред.ред. код]

Консерванти чи антиоксиданти в жувальну гумку можуть додаватися з метою запобігання можливості росту мікроорганізмів. До таких належать: бутильований гідрокситолуол, бутильований гідроксианізол (Е320), пропілгалат, бензоати та ін.[17][13][15][19][16][12]

Активні фармацевтичні інгридієнти[ред.ред. код]

Упаковка. Обгортки[ред.ред. код]

Жувальну гумку упаковують в металеві коробочки,[20] блістер, пластикові банки, в індивідуальні упаковки.



При індивідуальному пакуванні жувальну гумку загортають в етикетку або в етикетку з підверткою. З цією метою використовують етикеточний папір, парафінований папір, алюмінієву фольгу, полімерні і інші упаковочні матеріали дозволені для контакту з харчовими продуктами. Окремі виробники під обгортки своєї продукції вкладали підвертки у вигляді картинок з серії фоторепортажів:

— з персонажами відомих мультфільмів студії Уолта Діснея (жувальні гумки «Donald» виробництва голландської компанії «Maple Leaf BV». Одна картинка в якості підвертки могла складати цілий сюжет);
— з фотографіями автомобілів, мотоциклів та інших транспортних засобів (жувальна ґумка «Turbo», «ОтоМото» турецької компанії «Kent», жувальна ґумка «BomBibom» турецької компанії «Baycan»);
— з фотографіями футболістів (жувальна ґумка «Final» турецької компанії «Ulker»);
— з фотографіями військової техніки (жувальна ґумка «Lazer» турецької компанії «Ulker»);
— у вигляді коміксів (жувальна ґумка «TipiTip» турецької компанії «Kent», жувальна ґумка «CinCin» данської компанії «Dandy», яка випускала жувальні гумки на території Туреччини) і тд.

Жувальна ґумка «Love is...» виробництва турецької «Dandy Sakiz ve Şekerleme San. A.Ş» мала два смаки, а в якості підгорток використовувала картинки, які відображають різні прояви взаємин хлопчика і дівчинки і містять коротке гумористичне визначення любові.

Виробники могли виготовляти картинки також і у формі наліпок (в т.ч. "тату"[12]).

Картинки-вставки від упаковок жувальних гумок були колекційним захопленням.[21] В колишньому СРСР виробництва сучасних пакувальних матеріалів практично не було.[22] Тому жінки змушені були прати поліетиленові пакетики, а дітлахи роками зберігали яскраві обгортки від іноземної жувальної гумки.[22] Серед школярів підвертки ставали предметом азартних ігор. Суть азартної гри у складанні на стіл картинок учасниками, визначення на пальцях черговості удару, щоб по черзі бити долонею по стопці картинок. Метою удару долоні є перегорнути картинку. Перегорнену картинку учасник такого удару забирав собі і отримував право на новий удар. Тур тривав до того часу, поки всі картинки не будуть розіграні. Гра переслідувалась учителями та вихователями шкіл, а на початку 2000-х тихо витіснилась з ужитку. Найбільшою популярністю користувалися картинки від гумок «Donald», «Turbo» і «Bombibom».


Картинки з зображеннями автомобілів, мотоциклів та інших транспортних засобів, використовувані в якості підвертки в жувальній гумці "ОтоМото" виробництва турецької "Kent". Орієнтовно початок 90-х років.
Картинки з зображеннями автомобілів, мотоциклів та інших транспортних засобів, використовувані в якості підвертки в жувальній гумці "ОтоМото" виробництва турецької "Kent". Орієнтовно початок 90-х років.

Вплив на здоров'я[ред.ред. код]

Жувальна ґумка призначена для очищення зубів та ротової порожнини, маскування неприємних запахів, або просто для розваги. Можуть бути використані для доставки нікотину в організм (Нікоретте)[23][24] при лікуванні тютюнопаління. В Івано-Франківському медичному інституті розроблено препарат на основі екстракту вівса, який при додаванні до звичайної жувальної гумки є ефективним засобом у боротьбі з курінням — 80% пацієнтів кинули палити.[25]

Жувальна ґумка може мати стимулюючий ефект через вміст у ній певних інгредієнтів (наприклад, м'яти кучерявої). В Японії компанією «Lotte Confectionery» з 1981 року виробляється жувальна ґумка торгової марки «Black Black». Ґумка має чорний колір, і, окрім інших інгридієнтів, містить кофеїн, який освіжає від сонливості.

Внаслідок роботи жувальних м'язів підвищується кровопостачання голови[26] і, таким чином, підвищується постачання кров'ю кисню до мозку. Згідно з японським дослідженням жувальної гумки, вона має позитивний вплив на управління стресом, на здатність до концентрації та уваги, оскільки жування збільшує потік крові до мозку до 25 відсотків.[27][28][29]

Жувальна ґумка «Peppersmith» однойменної британської компанії виробляється з 100% ксиліту і не містить штучних ароматизаторів, барвників та консервантів.

Лікувальна жувальна ґумка як лікарська форма не поширена в Україні і не включена до Державної фармакопеї України.[11] Використання лікувальних жувальних гумок у стоматології доведена багатьма дослідженнями, проведеними в світі.[11] Проте, вивченню даної лікарської форми присвячена вкрай мала кількість вітчизняних наукових досліджень.[11]

Стоматологічне здоров'я[ред.ред. код]

Жувальна ґумка, як і зубні пасти, зубні порошки, зубні еліксири, зубні щітки і зубочистки, є гігієнічним засобом для очищення зубів.[2] З її допомогою зуби очищаються під час жування.[2] Жувальну гумку можна використовувати не лише як гігієнічний засіб, а й як ефективний і лікувальний засіб проти деяких хвороб зубів, вводячи в склад гумки спеціальні добавки: мікроелементи (наприклад, фтор), фосфати (фосфати кальцію).[2] З допомогою жувальної гумки можна попередити карієс.[2]

Шкідлива дія деяких інгредієнтів нормальних жувальних гумок, особливо цукру, частково компенсується за рахунок ефекту чищення зубів. Також існують жувальні гумки без цукру і спеціальні стоматологічні жувальні гумки. Сам цукор участі у формуванні карієсу не бере. Якщо жувальна ґумка містить цукор, в порожнині рота утворюється кисле середовище, яке сприяє розвитку карієсу.[26] Деякі жувальні гумки підсолоджуються ксилітом, який вважається кращим замінником цукру, що призводить до того, що шкідливі бактерії, які сприяють розвитку карієсу, більше "голодують". Існують жувальні гумки, з 10% вмістом ксиліту. Багато жувальних гумок, головним чином, містять сорбіт, і тільки невелика частина складу припадає на ксиліт. Проблема в тому, що нешкідливі бактерії в роті від сорбіту також "голодують" при карієсу.

Але існують і побічні ефекти, наприклад, при надмірному жуванні жувальної гумки у великих кількостях може призвести до здуття живота.[30][31]

Жувальна ґумка не замінить обов'язкового дворазового чищення зубів щіткою.[32] Жувальна ґумка має слабкий ефект механічного очищення зубів. При використанні жувальної гумки очищення досягається тільки на жувальній поверхні від механічного ефекту очищення. Зубний наліт, бактерії в інших частинах рота не будуть видалені. Це може бути ефективно досягнуто шляхом регулярного використання зубної щітки і зубної нитки. Тест в журналі «Еко-Тест» показує, що менше 20 відсотків зубного нальоту були вилучені протягом трьох хвилин жування. Проте, з іншого боку, видалення зубною щіткою складає приблизно від 70 до 90 відсотків.[33] Відповідно, стоматологічна жувальна ґумка не може замінити щітку.

Жування покращує виділення слини, що допомагає ремінералізації та очищенню зубів. (слина має кальцій і залізо) Слина володіє захисними функціями — вбиває патогенну мікрофлору, очищує порожнину роту від залишків їжі, захищає зуби.[26] З метою стоматологічної допомоги особливу увагу слід звертати на жувальні гумки з кальцієм і ксилітом.[34]

Вживання жувальних гумок, які містять ксиліт, входить в програму державної стоматологічної допомоги Фінляндії, в результаті чого дана країна стала однією з країн з найнижчою захворюваністю карієсом.[11]

Шлунок[ред.ред. код]

Поширена думка, що надмірне вживання жуйки перед їжею змінює нормальну секрецію шлунка і може сприяти розвитку гастриту. Хоча науково доведено, що коли жувальної гумки багато, то продукується багато слини, котра при гастроезофагельній рефлюксній хворобі захищає слизову оболонку стравоходу розбавленням шлункової кислоти.[35]

М'ятні жувальні гумки містять компоненти, які уповільнюють скорочення шлунку.[36][37]

При споживанні жувальних гумок внадлишку (4-16 шт в день) це може викликати гастрит, кольки, метеоризм і діарею, тому що жувальні гумки містять сорбіт; також може призвести до печії, виразки і втрати ваги. Жувальні гумки знижують апетит, стимулюють відчуття насичення і знижують бажання взяти солодкі продукти; зменшують споживання калорій.[38]

Можливі канцерогени[ред.ред. код]

Побоювання виникають з приводу можливого канцерогенного впливу вінілацетату (етеніл ефіру оцтової кислоти), використовуваного деякими виробниками у своїх гумміосновах. Компонент може приховуватись всеосяжним терміном «основи жувальної гумки». Канадський уряд в одному оголошенні називав інгредієнт як «речовиною потенційно високої небезпеки».[39] Тим не менш, 31 січня 2009 року, уряд Канади дійшов остаточного висновку, що вплив вінілацетату не вважається шкідливим для здоров'я людини.[40]

Проковтування жувальної гумки[ред.ред. код]

Поширена думка, що жувальна ґумка застрягне, коли її проковтнути. Проте, в шлунку або в тонкому кишечнику з жувальної гумки будуть поглинуті всі залишкові засвоювані інгредієнти, такі як цукри, які можуть розчинюватись і поглинатись. Нестравна залишкова маса виводиться з організму.[41] Тільки у людей з порушеннями моторики шлунка або кишечника проковтнуті жуйки можуть бути згруповані разом.[42]

Інші небезпеки[ред.ред. код]

Жувальна ґумка може стати причиною трагедії, коли потрапить в дихальні шляхи при поштовхах, під час кашлю, сміху, при ДТП.[43]

Жувальна ґумка на тротуарі
Видалення гумки в Манхеттені, Нью-Йорк

Вплив на навколишнє середовище і соціальні питання[ред.ред. код]

Під час застосування жувальна ґумка практично не зменшується в об'ємі, але все наповнювачі поступово розчиняються, після чого жувальна основа стає позбавленою смаку і зазвичай викидається.

Жувальна ґумка не розчинна у воді. Комерційно доступна жувальна ґумка не є біорозкладаним матеріалом. Часто зустрічається приліплювання гумки під лавки, столи, і на поручні ескалаторів. Багато використаної гумки знаходить свій останній шлях на поверхні тротуарів у відкритих громадських місцях. Прибирання з видаленням таких гумок дуже складне і дороге. Видалення, як правило, досягається за рахунок струменя пари і скребка, але процес повільний і трудомісткий.

Місто Кельн, наприклад, видаляє залишки жувальної гумки за допомогою спеціального пристрою під керуванням гарячою парою і за допомогою (екологічно чистих) поверхнево-активних речовин. Залишки гумки висушені так що, можуть бути видалені щіткою. Штраф за плювок жувальної гумки в Кельні складає від 35 до 50 €.[44]

На очищення міст від жувальних гумок з бюджету Великобританії щорічно надається 150 мільйонів фунтів (близько 1,8 млрд гривень).[45]

Необережно залишена жувальна ґумка може завдавати значного клопоту при потраплянні її на волосся, на одяг людей.

Проте, біорозкладані жувальні гумки були розроблені (названа «Chicza»).[46] Біорозкладальна гумка являє собою суміш проламінових і поліефірових компонентів.[12] До проламінової групи належать: зеїн, пшенична клейковина, гліадін, глютенін та їх комбінації. Поліефір включає мономери із групи, що містить молочну, гліколеву, лимонну, адипінову кислоти, лактид, капролактон, оксид етилену, етиленгліколь, пропіленгліколь та їх композиції.[12]

Заборони[ред.ред. код]

Багато шкіл не дозволяють жувальні гумки, тому що студенти часто розпоряджаються ними неналежним чином, жувальні гумки можуть відволікати в класі, ґумка може нести хвороби або бактерії від інших студентів.[47]

Уряд Сінгапуру заборонив жувати гумку в 1992 році.[48] Лі Куан Ю заборонив жувальну гумку в країні посилаючись на те, що коли в країні стала до ладу перша лінія метрополітену, було зафіксовано кілька випадків вандалізму — жувальною гумкою заліплювали сенсорні датчики у дверях вагонів, через що, двері не зачинялись і рух поїзда затримувався.[49] Якщо місцевій владі буде відомо, що іноземний турист чи місцевий мешканець має при собі пачку жувальної гумки — доведеться платити штраф в розмірі 1000 доларів.[49] Тим не менш, в 2002 році уряд дозволив для продажу в аптеках жувальну гумку без цукру, якщо її прописав лікар або стоматолог.[50][49] Зрештою, Сінгапур вирізняється в частині покарань: в країні практикують тілесні покарання, штрафи в розмірі 80 доларів за не спущену у вбиральні воду, штрафи в розмірі 600 доларів за кинутий на тротуар недопалок і ін.[49]

Жувальна ґумка в якості арт-об'єкта[ред.ред. код]

Gum7.jpg

Алея Жувальної Гумки

Bubblegum alley pn5.JPG

Алея Жувальної Гумки, Сан-Луїс-Обіспо (Каліфорнія)

Does Your Chewing Gum Lose Its Flavour.jpg

Художні композиції зроблені з гумки. Алея Жувальної Гумки

  • В Празі в громадському місці на площі перед театром встановлена скульптура «Жувальна ґумка». Це робота Павела Кароуса (чеськ. Pavel Karous) спільно з чеськ. «Nová Věčnost» (P. Karous, H. Sequensová, A. Stanko), які вже протягом декількох років займаються в першу чергу статуями та скульптурами в громадських місцях.[53]
Prag10n.jpg

скульптура «Жувальна ґумка» (чеськ. Žvýkačka) в Празі

Girl signing tree in Jim Morrison grave - Pere Lachaise.png

Дівчина підписує дерево з жувальними ґумками біля могили Джима Моррісона. Пере-Лашез, Париж

Truman gum tree.jpg

Дерево заліплене жувальними ґумками на території Державного університету Трумена

Виробники та бренди[ред.ред. код]

Крупними виробниками жувальних гумок є: Wrigley, Perfetti Van Melle, Cadbury, Dandy, Maple Leaf, Concord Confections, Marukawa, Kent, Kraft Foods і ін.

Термін зберігання[ред.ред. код]

Термін зберігання жувальної гумки з дня виготовлення складає 6 місяців для гумок у вигляді драже і 9 місяців у решти.[54]

Видалення жувальної гумки з різних поверхонь[ред.ред. код]

  • Якшо до тканини прилипла жувальна ґумка, або на ній наявний залишок гумки, і річ вміщується в морозильну камеру, — пошкоджену річ у чистому поліетиленовому пакеті вкладають до морозильної камери холодильника.[55] Після того, як ґумка замерзне, вона відпаде.[55]
  • Рештки жувальної гумки видаляють з одягу за допомогою парової праски та паперу.
  • Якщо жувальна ґумка потрапила у волосся, її можна видалити (принаймні частково) рослинним маслом. Далі можна ретельно видалити гребінцем з дрібними зубами. Рослинна олія може бути замінена борошном, для обволікання ним волосся і унеможливлення подальшого зчеплювання з ним гумки.

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Стверджується, що жувальної гумки боїться американська актриса і телеведуча Опра Уінфрі, бо їй сняться сни, нібито від жувальної гумки у неї випадають зуби.[56]
  • Твердість жувальної гумки за Методом Шора по шкалі OO (Shore ОО) — 22.[57] (мікропористі гуми зазвичай вимірюються за цією шкалою)
  • В серпні 2000 року прикордонники припинили спробу митників та представників судноплавної компанії «Укрфері» провезти в Україну 60 тон контрабандної жувальної гумки.[58] З усієї партії, яка прямувала з Туреччини, було офіційно розмитнено лише 150 кілограм.[59]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д История науки и техники. Материалы и технологии: учеб. пособие. Ч.І — 2-е изд. стереотип / А. А. Шейпак. - М. : МГИУ, 2009. - 276 с. ISBN 978-5-2760-1663-4 SBN 978-5-2760-1663-1 (Ч.1) (с.: 99-100)
  2. а б в г д е А.В. Гранин, В.С. Воробьев, Научно-исследовательский институт стоматологии. Жевать или не жевать? / «Химия и жизнь» 1970, №10, Научно-популярный журнал Академии наук СССР. (с.:94)
  3. а б в г д е ж Discovery Science «Як це зроблено. Жувальна ґумка»
  4. а б в г Анна Клейборн. Історія винаходів / А. Клейборн; Пер. з англ. О. Здір. — К.: Країна мрій, 2008. — 96 с.: іл. — (Хочу знати все) ISBN 978-966-424-130-1 (с.: 26-27)
  5. а б в г д е ж и к Э. Киллер. Чикли из джунглей Кинтана-Роо. Скорочений переклад з англійського журналу «Chemistry» (1969, №8) / «Химия и жизнь» 1970, №10, Научно-популярный журнал Академии наук СССР. (с.: 94-95)
  6. Артамонов В.И. Зеленая лаборатория планеты. — М.: «Агропромиздат», 1987. (с.: 131)
  7. а б в г д е ж и к л м н Вещи и вещества: Ю.Л.Пирумян. Превращения жевательной резинки / «Химия и жизнь» 1981, №03, Научно-популярный журнал Академии наук СССР. ISSN 0130-5972 (с.:72)
  8. Виталий Александрович Харитонов. Латинская Америка: вопросы экономического развития. — ИЛА АН СССР, 1976. — 255 стор. (с.: 50)
  9. Юрий Рылев. 6000 изобретений XX и XXI веков, изменившие мир. — Изд-во: ЭКСМО-Пресс, 2012 г. с.:432. ISBN 978-5-699-50800-6
  10. а б А.Л. Мясников. Летописный календарь России. — Александр ПРИНТ, 2004 — 765 стор. ISBN 5-7793-0847-0, 5-7580-0087-6 (с.: 281)
  11. а б в г д е ж и к л Ю.С.Маслій, О.А.Рубан Жувальна ґумка — оптимальна лікарська форма для профілактики та лікування стоматологічних захворювань / Збірник наукових праць співробітників НМАЛО імені П.Л. Шупика — Київ, 2014. — 582 с. ISSN 2227-7404 (с.: 504-509)
  12. а б в г д е ж и Сирохман І. В., Лебединець В. Т. Асортимент і якість кондитерських виробів. — К.: Центр учбової літератури, 2009. — 636 с. ISBN 978-966-364-899-6 (с.: 298-315)
  13. а б в г BasaniGavaskar Medicated Chewing Gum – A Novel Approach to improve Patient Compliance / GavaskarBasani, Ramana D Venkata, Rao Y Madhusudan // International Journal of Research in Pharmaceutical and Biomedical Sciences. – 2011. – Vol. 2, No. 1. – P. 23-32
  14. а б в Medicated chewing gum – a novel drug delivery for Systematic and targeted drug delivery system / Ezhumalai K. [et al.] // International Journal of Pharmacy and Technology. – 2011. –Vol. 3, No. 1. –Р. 725-744.
  15. а б в г Khanekar Pallavi. Medicated Chewing Gum: A Potential Drug Delivery System – Review article / Pallavi Khanekar, Supriya Mhatre, Munira Momin // International Journal of Pharmaceutical Frontier Research. – 2012. – Vol. 2, No. 4. – P. 64-75
  16. а б в г Kinjal R. Shah Medicated Chewing Gum – A Mobile Oral Drug Delivery System / Shah R. Kinjal, Mehta A. Tejal // International Journal of Pharm Tech Research. – 2014. – Vol.6, No.1. – Р. 35-48
  17. а б в г Корнев М. Жевательная резинка: за и против // Химия и Химики. – 2010. – №3. – С. 65-71
  18. а б Heema Naik. Medicated Chewing Gums - Updated Review / Naik Heema, Gupta Stuti // International Journal of Pharmaceutical Research and Development. – 2010. – Vol. 2, No. 11. – P. 66-76
  19. а б в Khatun Sabera. Medicated chewing gum: An unconventional drug delivery system / Sabera Khatun, Kumar Bishwajit // International Current Pharmaceutical Journal. – 2012. – Vol. 1, No. 4. – P. 86-91.
  20. Эффективный бренд-менеджмент / П. Темпорал ; пер. с англ. Т. Виноградова. - СПб. : Издательский Дом "Нева", 2003. - 319 с.: ил. - (Современный бизнес). - ISBN 5-7654-2187-3. - ISBN 0-471-47925-X (англ.) (с.: 149)
  21. В.А. Новиков, Н. А. Каланов. М. Справочник: Информационный банк коллекционеров — Культура — Бизнес-хобби 1992г. с.:172 (с.: 10, 105, 107)
  22. а б Володимир Семиноженко, голова Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України, академік НАН України. Інвестиції у мрію / «Урядовий кур'єр» 29 січня 2015 року
  23. А.Т. Бурбелло, А.В. Шабров, П. Денисенко. Современные лекарственные средства. Клинико-фармакологический справочник практического врача (2-е изд. перераб. и доп.)— СПб.: Издательский дом «НЕВА»; М.: Издательство «ОЛМА-ПРЕСС Звездный мир», 2003. — 864 с. ISBN 5-7654-2738-3 ISBN 5-94850-241-4 (с.: 605)
  24. Тагліна О. В. Тиждень основ здоров’я в школі. 5-9 класи. — Х.: Веста: Вид-во «Ранок», 2008. — 160 с. ISBN 978-966-08-3371-5 (с.: 21)
  25. Малашенко М. П. Основи здоров’я. 4 клас: Авторські уроки. — Х.: Веста: Вид-во «Ранок», 2007. — 312 с. ISBN 978-966-08-2370-9 (с.: 144)
  26. а б в Кухламетова Т.В., Остроумова Е.Б. Женщине на каждый день. — М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2003. — 160 с. ISBN 5-97848-054-2 (С.: 17)
  27. (нім.)Presseerklärung des Kaugummiherstellers Wrigley Veröffentlicht im Juni 2007, abgerufen am 19. Mai 2010
  28. Японські вчені дослідили, як жувальна ґумка впливає на реакцію і мислення людей tsn.ua 4 лютого 2013, 13:45
  29. Medicated chewing gum Січень, 2010 www.healthingum.com
  30. www.codecheck.info WRIGLEY'S ORBIT Spearmint Sugarfree
  31. Medizin: Zu viel Kaugummi kann schaden
  32. Тагліна О. В. Основи здоров’я. 8 клас: Розширене календарне планування уроків – Х.: Веста: Вид-во «Ранок», 2008. – 96 с. ISBN 978-966-08-3372-2 (с.: 42)
  33. ÖKO-TEST: Zahnpflege-Kaugummis, Oktober 1996
  34. Детская терапевтичнская стоматология. Национальное руководство / под. ред. В.К. Леонтьева, Л.П. Кисельниковой. — М.: ГЭОТАР-Медиа, 2010. — 896 с. — (Серия Национальные руководства) ISBN 978-5-9704-1703-4 (с.:45)
  35. (нім.)Tipps gegen Sodbrennen www.gesundheit.de
  36. (ісп.)Masticar chicle reduce hasta en un 16% nuestro stress
  37. (ісп.)Mascar chicle mejora la concentración y reduce el estrés
  38. (ісп.)Los beneficios de mascar chicle. 26 de agosto de 2008
  39. Substance found in chewing gum could be labelled toxic Canada.com
  40. Summary of Public Comments Received on the Government of Canada's Draft Screening Assessment Report and Risk Management Scope on Bisphenol A
  41. (нім.)Mythos oder Medizin: Ist es gefährlich, Kaugummis zu verschlucken? Irene Berres
  42. (нім.)Sind verschluckte Kaugummis schädlich? Jana Zeh
  43. Мої права: Довідник для учнів 5–9 класів: корисна інформація, поради на кожний день / Є. О. Цуканова, Ю. В. Жиглова. — Харків : Ранок, 2010. — 96 с. ISBN 978-611-540-195-6 (с.: 57)
  44. (нім.)§ 5 Verwarnungs- und Bußgeldkatalog (PDF; 209 kB)
  45. У Великобританії хочуть ввести податок на жувальні гумки Газета «Високий Замок» 11 березня 2013 року
  46. Tiefe Wurzeln www.chicza.com
  47. B-schools ban chewing gum on campus. indiatimes.com. 26 June 2009. Процитовано 2 August 2010. 
  48. (італ.)Singapore vieta il chewing gum
  49. а б в г Постаті ХХ сторіччя / О. Підлуцький. — Вид. 2, доп. і переробл. — К. : Дух і літера, 2007. — 286 с.: іл. — (Бібліотека газети "Дзеркало тижня"). — ISBN 978-966-378-049-9 (с.: 230)
  50. Emsley, John (2004). Vanity, Vitality, and Virility. New York: Oxford University Press. с. 189–197. ISBN 0-19-280509-6. 
  51. BubbleGum Alley
  52. CBC Radio As it Happens, Entertainment: Bubblegum maddness
  53. (чеськ.)Veřejný prostor v éře reálného kapitalismu Rozhovor Terezie Nekvindové s Pavlem Karousem
  54. Малютенкова С. М. Товароведение и экспертиза кондитерских товаров. — СПб.: Питер, 2004. — 480 с.: ил. — (Серия «Учебное пособие») ISBN 5-94723-838-1 (с.: 407)
  55. а б Культура побуту — сила нації: книга корисних порад / А.В. Мяловицький, Г.А. Оганян. — К. : Україна, 2001. — 352 с. : іл. — ISBN 966-524-102-8 (с.: 115)
  56. История мозга. 1640 фактов / С. Джуан; [пер. с англ. О. Перфильева, И. Давыдова]. — М.: Рипол Классик, 2014. — 416 с. ISBN 978-5-386-06509-6 (с.: 325)
  57. Цвияк А.П. Краткий справочник машиностроителя международника. — СПб.: Питер, 2011. — 384с. ISBN 978-5-45900-290-4 (с.: 147)
  58. Україна — європейська держава: вибрані статті, виступи у двох томах. Т. 2. 1999-2001 / Л. Д. Кучма. — К. : Вид. дім "Альтернативи", 2001. — 368 с. — ISBN 966-7217-49-3
  59. Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету: Історичні науки, Том 16 / Кам'янець-Подільський державний університет, 2006 (с.: 165)

Див. також[ред.ред. код]