Жузеп Марія Субіракс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жузеп Марія Субіракс
JOSEP MARIA SUBIRACHS, ESCULPTOR (14953130084).jpg
Субіракс у студії храму Святого Сімейства, квітень 1987
При народженні Жузеп Марія Субіракс-і-Сіджар
Народження 11 березня 1927(1927-03-11)
Барселона
Смерть 7 квітня 2014(2014-04-07) (87 років)
  Барселона
(хвороба Паркінсона)
Національність іспанець
Громадянство Іспанія
Релігія агностицизм[1]
Жанр скульптура, живопис, графіка, сценографія
Навчання Escola de la Llotjad
Діяльність художник, скульптор, художній критик, сценограф
Напрямок новесентизм, експресіонізм, абстракціонізм, фігуративізм
Вчитель Енрік Монжо
Член Reial Acadèmia Catalana de Belles Arts de Sant Jordid і Королівська академія витончених мистецтв Сан-Фернандо
Діти Judit Subirachsd і Roger Subirachs i Burgayad
Нагороди
Хрест Святого Юрія
Премії Хрест Сант-Жорді (1982)
Орден Мистецтв та літератури (1986)
Автограф Monument a Narcís Monturiol - 004.jpg
Сайт www.eng.subirachs.cat

CMNS: Жузеп Марія Субіракс у Вікісховищі

Жузеп Марія Субіракс-і-Сіджар (кат. Josep Maria Subirachs i Sitjar; 11 березня 1927, Барселона – 7 квітня 2014, там само) — іспанський (каталонський) скульптор, художник, графік, сценограф і художній критик.

Найбільше відомий як автор скульптурної групи фасаду Страстей Христових (1987–2009) храму Святого Сімейства у Барселоні[2].

Нагороджений хрестом Сант-Жорді (1982), орденом Мистецтв та літератури (1986), золотою медаллю за художні заслуги від мерії Барселони (2011) та іншими[2].

Роботи Субіракса були представлені на найбільших виставках у всьому світі, зокрема у Чикаго (1962), Нью-Йорку (1982), Японії (1990), Пекіні (2006) та багатьох інших[2].

Біографія[ред. | ред. код]

1927–1940[ред. | ред. код]

Жузеп Марія Субіракс-і-Сіджар народися 11 березня 1927 року у м. Барселона, на вулиці каррер-Пере IV в районі Публеноу. Батько, Жузеп Субіракс-і-Казановас, працівник на фабриці фарб Rottier, мати — Жузепа Сіджар-і-Феррер. У 1931 році пішов у школу Центр моралі і культури у Побленоу (Барселона).

23 січня 1935 року у нього народилась сестра Марія делс Анджелс. Того ж року почав навчання у школі «Мир і справедливість». У 1936 році отримав Премію пошани від шкільної ради Борі-і-Фонтеста за участь дитячому художньому конкурсі в Побленоу (Барселона).

У 1938 році, для того, аби укритись від бомбардувань у місті Барселона (див. Громадянська війна в Іспанії 1936–1939), провів рік у Мартурелясі з матір'ю і сестрою. Там, двоюрідна сестра матері, Долорс Казалс-і-Сіджар, працювала шкільною вчителькою.

У 1939 році продовжив навчання в академії Ескуела Меркантіль (більш відомій як Л'Альянса і заснованій Ілдефонсом Педрою); отримав премію з малювання.

1941–1950[ред. | ред. код]

У березні 1941 року почав працювати у майстерні золотаря Фольгеролеса, розташованій на площі Пла-де-Палау у Барселоні. У 1942 році розпочав навчання в майстерні скульптора Енріка Монжо (1896–1976). У 1943 році взяв участь у груповій виставці в казино «Л'Альянса» в Побленоу (Барселона). У 1945 році як вільний студент відвідував нічні заняття з малюнку в Барселонському коледжі витончених мистецтв.

У 1947 році залишив майстерню Енріка Монжо і потім упродовж кількох місяців пропрацював у майстерні «Noucentista» скульптора Енріка Казановаса (1882–1948).

2 січня 1948 року Енрік Казановас помер. Того ж року, спільно з художньою групою з Побленоу (Барселона), організував конференцію, присвячену останнім роботам Казановаса. Провів першу персональну виставку у Будинку книги у Барселоні, на якій представив 10 скульптур і 6 малюнків.

У 1949 році участь у 2-му Жовтневому салоні принесла Субіраксу велике суспільне визнання. Він брав постійну участь у цьому щорічному салоні до 1957 року.

У 1950 році разом із скульпторами Франсеском Торрес Монсо і Марті Сабе, а також художниками Естер Бош, Рікаром Креусом і Жуакіном Даджірою заснував художню групу «Протектура», яка влаштувала презентацію з маніфестом та виставку у Галереях Лайтанес у Барселоні.

1951–1960[ред. | ред. код]

«Форма 212» (1957), Барселона

У 1951 році отримав стипендію від Circle Maillol Французького інституту Барселони на навчання у Парижі. У 1953 році разом з Енріком Планасдура́, Антоні Тапіесом, Жуан Жузепом Тарратсом, Жуаном Флувія́ і Александре Сірісі-і-Пеллісером, увійшов до організаційного комітету Асоціації сучасних художників (AAA). Здобув першу премію зі скульптури на 3-му Джазовому салоні у Барселоні, організованому Club 49 у галереї Лайтанес. Познайомився з бельгійським художником Люком Пейре (1916–1994).

У 1954 році познайомився з поетесою Сесілією Бургайя Ібаньєс. 30 травня того ж року, на запрошення Люка Пейре, приїхав до Бельгії, де він згодом проживав, працював і влаштовував персональні та колективні виставки. У 1955 році виставлявся на Міжнародному бієнале скульптури в Антверпені (Бельгія). 23 листопада одружився з Сесілією Бургайя Ібаньєс у Брюсселі. У березні 1956 року повернувся в Барселону. У квітні почав працювати в рекламній компанії Zen, створеній Александре Сірісі-і-Пеллісером.

«Таблиці закону» (1959), юридичний факультет Барселонського університету; кераміст Антоні Кумелья

11 вересня у нього народився син Рожер у Барселоні. Взяв участь у першій виставці Галереї Хардін у Барселоні. На Різдво рекламна компанія Zen представила знамениті вікна, створені Броссою, Кішаром, Ромесом, Субіраксом і Тапієсом, у філії магазину Gales на пасео-де-Грасіа. У 1957 році створив скульптуру «Форма 212» для входу до будинку Мундет у Барселоні, яка стала першою абстрактною роботою, зведеною у громадському місці у місті[2]. Отримав бронзову медаль на 2-й Середземноморській дворічній виставці (бієнале) в Александрії (Єгипет).

У 1958 році нагороджений гран-прі Сант-Жорді Міською радою Барселони за скульптуру «Собор». Отримав скульптурну премію ім. Хуліо Гонсалеса від Асоціації сучасних художників та Барселонської палати сучасного мистецтва за скульптуру «Текель». Виграв конкурс Заохочення декоративного мистецтва (Fomento de las Artes y del Diseño, FAD) на створення дощок для використання як премії FAD Awards з архітектури та дизайну інтер'єру.

11 березня 1959 року народилась донька Жудіт у Барселоні; 5 квітня у Барселоні померла його матір. У співпраці з художником-керамістом Антоні Кумелья створив рельєф «Таблиці закону» для фасаду юридичного факультету Барселонського університету[2]. Виграв конкурс на створення скульптур на фасаді святилища Вірхен-дель-Каміно у Леоні. З серпня того року до відкриття святилища, жив у Мадриді, Леоні та Барселоні. У 1960 році абстрактну скульптуру «Втілення моря» розміщено на проспекті Жуана де Борбо в Барселонеті (Барселона)[2]. Того ж року скульптура «Святилище» представлена у постановці «Шкіри бика» Сальвадора Еспріу у Купула-дель-Колісуем, місці розташування Музею сучасного мистецтва, створеного Александре Сірісі-і-Пеллісером.

1961–1970[ред. | ред. код]

Фасад святилища Вірхен-дель-Каміно у Леоні

У 1961 році відбулось відкриття святилища Вірхен-дель-Каміно у Леоні, для фасаду якого Субіракс створив 13 великих бронзових фігур, 4 бронзових дверей і декілька культових предметів для інтер'єру споруди. У жовтні почав давати уроки в школі дизайну ELISAVA в Барселоні. У 1962 році створив сценографію драми-притчі «Перша історія Есфірі» Сальвадора Еспріу, яку поставив режисер Рікар Сальва у театрі Ромеа у Барселоні. Скульптура «Вертикальне лиття» встановлена у садах Маркет-центр-еворд у Далласі. Створив скульптуру «Хрест св. Михаїла» для Монсерратського монастиря.

У 1963 році створив пам'ятник Нарсісу Монтуріолю у Барселоні. Переїхав у будинок-майстерню, збудованому за проектом архітектора Антоні де Морагас-і-Галлісса, розташованому у карретера-де-ла-Аррабассада у Барселоні. Створив пам'ятник жертвам повені у Вальєсі у муніципалітеті Рубі. У 1964 році представив скульптуру «Поліфем» у Сала-Гаспар у Барселоні.

«Діагональ» (1969), панно на однойменній станції Барселонського метрополітену

У 1965 створив пам'ятник Помпеу Фабрі у с. Планолес і пам'ятник жертвам авіакатастрофи у Кармоні (Севілья). 17 жовтня у нього народився син Даніель у Барселоні. У 1966 році отримав 1-у міжнародну премію з малювання Інглада-Гійо. Скульптура «Христос біля колони» виставлена в експозиції Мідделгеймського музею в Антверпені (Бельгія). Виконав медаль для ознаменування створення Демократичного союзу студентів Барселонського університету, кошти від продажі яких були зібрані для оплати штрафів, що стягувались з учасників «капучінади».

У 1967 році створив скульптуру «Венера пагорбу Пеніскола» у Пенісколі (Кастельйон) і скульптуру-годинник «Вимірювання простору-часу» для будівлі Меркурі в Барселоні. У 1968 році створив пам'ятник міжнародній торгівлі в Далласі (США) і пам'ятник у Мехіко, щоб вшанувати пам'ять XIX Літніх Олімпійських ігор. Створив декорації для «Першої історія Есфірі» Сальвадора Еспріу, для другої версії постановки режисера Рікара Сальва в театрі Бандерас у Більбао. Виконав спеціальну залу на 34-й виставці Венеціанського бієнале.

У 1969 році створив пам'ятник «Присвята Барселоні» у Монжуїк-парку у Барселоні. Виконав фриз і велике настінне панно для фасаду нової будівлі мерії Барселони, а також панно для станції «Діагональ» Барселонського метрополітену. У 1970 році створив пам'ятник св. Домініку у Монсерраті. Виконав інсталяцію для левів і тигрів у Мадридському зоопарку.

1971–1980[ред. | ред. код]

У 1971 році нагороджений першою міжнародною премією Сант-Марті́ д'Ор. Виконав рельєфи для фасаду банку Banc de Sabadell на Рамбла-де-Каталунья у Барселоні. Створив рельєфи «Зв'язок» і «Розрахунок» для фасаду будівлі Індуба́н на площі Франсеска Масія́ у Барселоні.

У 1972 році скульптура «З іншого боку стіни» виставлена у Музеї скульптур просто неба на Пасео-де-ла-Кастельяна у Мадриді.

24 лютого 1973 року помер його батько у Барселоні. Виконав рельєф для вежі Уркінаона в Барселоні. Створив скульптуру «Відбиток руки» у Санта-Крус-де-Тенерифе (Канарські острови). Того ж року історик мистецтва Даніель Жіра-Міракль опублікував книгу «Субіракс».

У 1974 році отримав премію критиків Барселони за найкращу виставку сезону 1972–1973 років. Відкрито галерею Естуді Регомір, засновану антикваром та арт-дилером Артуром Рамоном Піка, яка зберігала і управляла творами Субіракса. Галереєю, що розташовувалась на однойменній вулиці, спочатку управляв Жорді Умбер Понс і пізніше, з 1986 року, Марія Тереза Жовер Преза.

У 1975 створив пам'ятник Л'Оспіталету у Л'Оспіталет-де-Льобрегат. Виконав бронзові двері, які з'єднують Палау-де-Льоктінент з залами Сало́-дел-Тінелль в Барселоні. Книгу «Субіракс» Хосе Корредор-Матеоса, опубліковану видавництвом Ediciones Polígrafa, представлено у галереї Рене Метраса у Барселоні. Книгу «Субіракс: портрет художника як дорослого скульптора» Марії Аурелії Кармань, опубліковану видавництвом Editorial Pòrtic, представлено в художній галереї Артура Рамона у Барселоні.

У 1976 виконав двері для ризниці каплиці святого Георгія та рельєф св. Георгія-Тесея на балконі, який з'єднує будівлю палацу уряду Каталонії (Палау-де-Женералітат-де-Каталунья) з будівлею Каза-делс-Канонжес в Барселоні. Призначений членом-кореспондентом Американського іспанського товариства в Нью-Йорку. Створив пам'ятник Раймунду Луллію в Монсерраті. У 1977 створив каплицю Святого Причастя (вівтар і рельєф на дверях) у базиліці в Монсерраті. Створив декорації трагедії «Цар Едіп» Софокла (у версії Жауме Відал Альковера) у Грецькому театрі в Барселоні для постановки Жузепа Антона Кодіна-і-Оліве́ (театральна трупа «Ла-Рода»).

У 1978 році виконав декорації для п'єси «Чекаючи на Годо» Семюела Беккета, режисер-постановник Вісенте Сайнс де ла Пенья (Трупа Марії Пас Беллестерос, Мадрид). У 1979 створив фриз на фасаді залізничного вокзалу «Сантс» у Барселоні та пам'ятник Манресі.

У 1980 обраний членом Королівської академії витончених мистецтв Сант-Жорді. Виконав декорації для трагедії «Вакханки» Евріпіда; постановка Жузепа Монсеррата, режисура Рікара Сальва.

1981–1990[ред. | ред. код]

У 1981 році створив декорації до балету «Федра, дія II, сцена 5», в постановці Алена Марті, прем'єра якої відбулась в Опера-Комік у Парижі. Виконав рельєф для Міжнародному аеропорту Барахас в Мадриді (нині рельєф розташований в аеропорту Аліканте). Створив бронзову табличку для парламенту Каталонії на честь руху Опору, яку подарувала Associació Catalana d'Expresos Polítics.

У 1982 виступив з офіційною промовою-згодою на включення до Королівської академії витончених мистецтв Сант-Жорді. Нагороджений Урядом Каталонії Хрестом Сант-Жорді. Скульптура «Нурія-Федра», на яку Субіракса надихнула п'єса Сальвадора Еспріу «Іншу Федру, будь ласка», роль в якій виконала актриса Нурія Есперт, встановлений у будівлі Музею театрального мистецтва (є підрозділом Інституту театру в Барселоні). Створив пам'ятник відновленню уряду Каталонії в Сервері.

29 березня 1983 року у нього народилась онука Клея Субіракс Барракер у Сан-Клімент-де-Льобрегат. Створив скульптури «Іонійка» у Пальмі (Мальорка) та «Олімп» в парку Шато-де-Віді в Лозанні (Швейцарія), а також пам'ятник президенту уряду Каталонії, Франсеску Maciя́ (1859–1933) у Віланова-і-ла-Желтру. Виконав рельєф на пам'ятнику у Матаро.

У 1984 році створив пам'ятник Пау Казальсу у церкві Сан-Сальвадор у Вендрелі. Скульптуру «Матерія-форма» встановлено у холі мерії Барселони. Бюст Франсеска Масія розміщено в апельсиновому саду Палацу уряду Каталонії у Барселоні. Виконав надгробок Пау Казальса на Вендрельському цвинтарі. Нагороджений медаллю Автономного університету Барселони (UAB).

8 грудня 1985 його сестра Марія делс Анжелс померла в Мадриді. Виконав рельєф на вході Банку Сабадель на Пасео-де-Грасія, Барселона. Створив амвон головного вівтаря у монастирі Поблет. Отримав медаль 2-го Міжнародного конгресу каталонської мови.

У 1986 році створив пам'ятник Сальвадору Еспріу в Санта-Колома-де-Фарнерс і рельєф, присвячених поетові, встановлений на колишніх будівлях Барселонського університету. Виконав пам'ятник Буррелю II в Кардоні та бюст піаністки Рози Сабатер у Палаці каталонської музики у Барселоні. Створив скульптуру «Святий Георгій» у Монсерраті та пам'ятник будівельникам Жиронського собору в єврейському кварталі міста. Призначений кавалером ордену Мистецтв та літератури (Франція). 10 червня з нагоди 60-річчя з дня смерті Антоніо Гауді приступив до роботи у храмі Святого Сімейства в Барселоні, щоб створити скульптурну групу на фасад Страстей Христових.

У 1987 році переїхав у житло, розташоване поруч храму Святого Сімейства у Барселоні. Створив монумент «Стовпи неба» на честь XXIV Літніх Олімпійських ігор (Південна Корея). Зa внесок у мистецтво отримав міжнародну нагороду «Людиною року» у Парижі. У листопаді встановлена перша скульптура «Бичування Христа» на фасаді Страстей Христових храму Святого Сімейства у Барселоні.

У 1988 році створив пам'ятник Гаспару де Портола (у співпраці з Франсеском Карулья) у Сан-Франциско (Каліфорнія) і пам'ятник Федеріко Гарсії Лорка в Кадакесі. Отримав премію Спаро від Каталонської асоціації митців (ACEA). У 1989 році став членом Королівської академія витончених мистецтв Сан-Фернандо у Мадриді. Створив пам'ятник «Союз між Східним і Західним світами» в Сеулі (Південна Корея) з нагоди першої річниці проведення літніх Олімпійських ігор в країні, а також скульптуру «Кліо» в Сант-Жулія-де-Лорія (Андорра).

У 1990 році виступив з офіційною промовою-згодою на включення до Королівської академія витончених мистецтв Сан-Фернандо у Мадриді. Виконав бюст президента Льюїса Компані в апельсиновому саду Палацу уряду Каталонії у Барселоні. Створив пам'ятник тисячоліттю Каталонії в Таррагоні. Книга «Субіракс» Лоурдес Сірльо, опублікована Артуром Рамоном, представлено у книгарні Tocs в Барселоні. Відділ культури Уряду Каталонії організував ретроспективну виставку робіт Субіракса у художньому музеї Гіндза в Токіо (Японія).

1991–2000[ред. | ред. код]

Пам'ятник Франсеску Масія (1991) на площі Каталонії в Барселоні

У 1991 році виступив з промовою на щорічному фестивалі в районі Побленоу (Барселона). Завершив пам'ятник президенту Франсеску Масія на площі Каталонії (Барселона). У 1992 році призначений почесним членом Музичного коледжу-ліцею у Барселоні. Створив декорації до п'єси «Морські коники» братів Жузепа Луїса і Родольфо Сірери, яку поставили режисери Жузеп Марія Флотатс та Ігнасі Кампродон у театрі Поліорама в Барселоні.

У 1993 році виконав фриз «Ірис» на площі пласа-де-Колон у Мадриді. У Барселоні та Мадриді представлено книгу «La sima de las penúltimas inocencias» Каміло Хосе Сели з малюнками Субіракса. Отримав премію «Correo de las Artes» як найкращий скульптор. Книга «Наближення до графічних робіт Субіракса» Пілара Велеса, опублікована видавництвом Editorial Mediterrània, була представлена у залі мистецтва Марагаль у Барселоні.

17 червня 1994 року померли його дружина Сесілія Бургайя у Барселоні. Скульптуру «Каталонія» встановлено на площі Каталонії у Сабаделі. У 1995 році виконав бронзові ворота, присвячені Гетсиманському саду, які були встановлені на фасаді Страстей Христових храму Святого Сімейства у Барселоні.

У 1996 році отримав золоту медаль від Барселонського міжнародного фонду мистецтв. У 1997 році названий «найвидатнішим серед нині живих каталонських художників XX століття» за даними опитування, проведеного газетою «La Vanguardia», Каталонським радіо і Каталонською енциклопедією.

У 1998 році нагороджений золота медаллю за заслуги в образотворчому мистецтві Міністерством культури і спорту Іспанії.

У 1999 році виконав бюст президента Жузепа Таррадельяса в апельсиновому саду Палацу уряду Каталонії у Барселоні. У 2000 році останні дві бронзові двері воріт, присвячених Євангеліє від Матвія та Євангеліє від Івана, були встановлені на фасаді Страстей Христових храму Святого Сімейства у Барселоні.

2001–2014[ред. | ред. код]

Скульптурна група на фасаді Страстей Христових храму Святого Сімейства у Барселоні

У 2001 році музей Матаро організував ретроспективну виставку «Субіракс. Ідея, матерія, форма», на якій було представлено понад 100 робіт. Підписав угоду з фондом Caixa Penedès, яка зобов'язалась надати і профінансувати необхідну будівлю для постійного розміщення робіт Субіракса. У 2002 році скульптура «Іонійка. Присвята новесентизму» у садах готелю Balneario Vichy Catalan в Кальдас-де-Малавельї (Жирона). Отримав мистецьку нагороду «Protagonistas» від радіопередачі режисара Луїса дель Ольмо на радіо-станції Onda Cero.

У 2003 відділ культури Уряду Каталонії організував ретроспективну виставку «Субіракс. Об'єми, текстури, символи» у палаці Моха у Барселоні. Створив скульптурний монумент для парку скульптур міста Кванджу (Південна Корея). Королівська академія витончених мистецтв святої Єлизавети Угорської у Севільї нагородила почесною медаллю зі скульптури. Наприкінці року повернувся до будинку-майстерні, збудованого за проектом архітектора Антоні де Морагаса, на карретера-де-ла-Аррабассада в Барселоні.

У 2004 році розпочався творчий період присвячений живопису. 4 травня 2005 році встановлено скульптуру «Вознесіння», яка стала останньою фігурою у скульптурній групі фасаду Страстей Христових храму Святого Сімейства у Барселоні. У 2006 році видавництво Editorial Mediterrània опублікувало книгу «Субіракс у Каталонії. Роботи у громадських місцях». У 2007 році музей Монсеррата організував виставку «Субіракс у Монсерраті» з нагоди 80-річчя скульптора. 18 квітня відкрито бронзову фігуру святого Георгія у храмі Святого Сімейства в Барселоні.

13 липня 2008 року відкрито скульптурний монумент у парку Кан-Роберт в Сітжесі (Барселона). У 2009 році відкрито бронзові ворота «Падре-нуестро», створені Субіраксом, на фасаді Слави храму Святого Сімейства. У 2010 році організовану виставку «Субіракс. Аналогії, двоїстості, опозиції» у Ла-Лонха (Сарагоса), яка стала наймасштабнішою ретроспективною виставкою робіт скульптора. У 2011 році отримав золоту медаль за художні заслуги від мерії Барселони.

Після декількох років художньої перерви 7 квітня 2014 року Жузеп Марія Субіракс помер у віці 87 років від нейродегенеративного захворювання о 9:30 ранку у Барселоні[2].

Основні роботи[ред. | ред. код]

«Архітектор» (Пам'ятник будівельникам Жиронського собору, 1986), Жирона
Гетсиманські ворота (1995) фасаду Страстей Христових храму Святого Сімейства, Барселона

Виставки[ред. | ред. код]

Роботи у музеях світу[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 1953 Перша премія зі скульптури на 2-му Джазовому салоні, Барселона
  • 1957 Бронзова медаль на 2-му Середземноморському бієнале, Александрія, Єгипет
  • 1958 Гран-прі Сант-Жорді Міської ради Барселони.
  • 1958 Премія Хуліо Гонсалеса від Барселонської палати сучасного мистецтва.
  • 1966 1-а міжнародна премія з малювання Інглада-Гійо
  • 1971 Перша міжнародна премія Сант-Марті́ д'Ор
  • 1974 Премія критиків Барселони за найкращу виставку 1973 року
  • 1982 Хрест Сант-Жорді від Уряду Каталонії
  • 1986 Кавалер ордену Мистецтв та літератури, Франція
  • 1987 «Людина року», міжнародна нагорода за внесок у світ мистецтв, Париж
  • 1987 Премія Спаро від Каталонської асоціації митців (ACEA)
  • 1993 Премія «Correo de las Artes» як «найкращому художнику, що спеціалізується на скульптурі», Мадрид
  • 1996 Золота медаль Міжнародного фонду живопису, Барселона
  • 1997 Названий «найвидатнішим серед нині живих каталонських художнів ХХ століття» за даними опитування, проведеного газетою «La Vanguardia», Каталонським радіо і Каталонською енциклопедією
  • 1998 Золота медаль за заслуги в образотворчому мистецтві від Міністерства культури і спорту Іспанії
  • 2011 Золота медаль за художні заслуги від мерії Барселони

Член-кореспондент Американського іспанського товариства (Нью-Йорк) з 1976 року, член Королівської академії витончених мистецтв Сант-Жорді (Барселона) з 1980 року, член Королівської академія витончених мистецтв Сан-Фернандо (Мадрид) з 1989 року.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Sagrada - el misteri de la creació, Gaudi, Le Mystère de la Sagrada Familia — 2012.
  2. а б в г д е ж Sagrada Familia's main sculptor Josep Maria Subirachs has died aged 87. Agència Catalana de Notícies (CNA). 9 квітня 2015. Архів оригіналу за 23 вересень 2015. Процитовано 21 серпня 2015.  (англ.)

Бібліографія[ред. | ред. код]

Монографії[ред. | ред. код]

  • Armengol, Manuel, photo.; et al. Subirachs [s.n.], Barcelona, 1990
  • Blanch, Montserrat. Subirachs. Obra gràfica 1949-1975. Ediciones Saturno, Barcelona, 1976
  • Borot, Marie-France. Subirachs: le dur désir de créer. Editorial Mediterrània, Barcelona, 1999
  • Borot, Marie-France. Subirachs: le dur désir de créer [2ª ed. revisada i augmentada]. Editorial Mediterrània, Barcelona, 2004
  • Borot, Marie-France; Iriarte, Joan. Subirachs. Àmbit Serveis Editorials, S.A., Barcelona, 1985
  • Borràs, Ramon. Subirachs. Medals. Editorial Mediterrània, Barcelona, 1997
  • Cadena, Josep M. Subirachs in General Óptica. Editorial Mediterrània, Barcelona, 2001
  • Capmany, Maria Aurèlia. Subirachs o retrat de l'artista com a escultor adult. Editorial Pòrtic, Barcelona, 1975
  • Carreira, Manuel, photo.; Wolf, Ricard, text. Sagrada Família: la façana de ponent (Sagrada Família: the west façade). Editorial Mediterrània, Barcelona, 2007
  • Cirlot, Juan-Eduardo. Subirachs. Xifré editor, Barcelona, 1960
  • Cirlot, Lourdes. Subirachs. Artur Ramon editor, Barcelona, 1990
  • Corredor-Matheos, José. Subirachs. Ediciones Polígrafa, S.A., Barcelona, 1975
  • Espriu, Salvador; et al. Món de Subirachs. Edipoides S.A. i Eumo, Vic, 1984
  • Espriu, Salvador; et al. Approximation to three sculptures by Subirachs and other texts. Edipoies; Eumo, Vic, 1985
  • Fontanals, Imma. Subirachs. Suite 219. Hotel Estela Barcelona, Sitges, 1999
  • Fontanals, Imma; Iriarte, Joan, fot. Subirachs a la Sagrada Família. Editorial Mediterrània, Barcelona, 1998
  • Fontanals, Imma; Iriarte, Joan, fot. Subirachs to the Sagrada Família [2nd edition, revised and extended]. Editorial Mediterrània, Barcelona, 2004
  • Gilbert, Trinitat. The obelisk that commemorates Francesc Macià. Vilanova i la Geltrú Council, Vilanova i la Geltrú, 2007
  • Giralt-Miracle, Daniel. Subirachs. Ediciones Saturno, Barcelona, 1973
  • Giralt-Miracle, Daniel. Subirachs. Ministry of Education and Science, Madrid, 1973
  • Iriarte, Joan. Subirachs. Sagrada Família 1987-1988, Eikon, S.A., Barcelona, 1989
  • Iriarte, Joan. Subirachs a la Sagrada Família, Enciclopèdia Catalana, Barcelona, 1991
  • Miralles, Francesc, Subirachs. Un creador de símbolos, Ediciones Altaya, S.A., Barcelona, 1999
  • Peña, Maria, Subirachs. [Maestros actuales de la pintura y escultura catalanas; 3], La Gran Enciclopedia Vasca, Bilbao, 1974
  • Rodríguez-Aguilera, Cesáreo. Subirachs: works from 1949 to 1995, [s.n.], Barcelona, 1995
  • Santos Torroella, Rafael. Subirachs, 0 figura. Sala Gaspar, Barcelona, 1962
  • Sarró, Maite; Bayés, Pilarín. Petita història de Josep Maria Subirachs, Editorial Mediterrània, Barcelona, 1996
  • Subirachs Burgaya, Judit. Subirachs a Catalunya. Obra en espais públics, Editorial Mediterrània, Barcelona, 2006
  • Subirachs Burgaya, Judit. Subirachs a Barcelona, Editorial Mediterrània i Ajuntament de Barcelona, Barcelona, 2012
  • Subirachs, Josep Maria. Quadern de taller 1954-1987, Els llibres de Les Quatre Estacions i Eumo, Vic, 1987
  • Subirachs, Josep Maria. La Torre de Babel i altres textos, Eumo, Vic, 1989
  • Subirachs, Josep Maria; et al. Quadern de la Façana de Ponent, Eumo Editorial, Vic, 1990
  • Subirachs, Josep Maria; Fontanals, Imma. L'art és l'erotisme de la història. L'alfabet simbòlic de Subirachs, Editorial Mediterrània, Barcelona, 2003
  • Vélez, Pilar. Aproximació a l'obra gràfica de Subirachs, Editorial Mediterrània, Barcelona, 1993
  • Vélez, Pilar. Subirachs en General Óptica II, Editorial Mediterrània, Barcelona, 2002

Каталоги[ред. | ред. код]

  • Sartoris, Alberto. Subirachs, Catàleg de l'exposició Subirachs. Galerías Jardín, Barcelona, 1958
  • Cirlot, Juan-Eduardo. Subirachs, Catàleg de l'exposició De la Escuela de Barcelona: Alcoy, Hernández Pijuan, Planell, Subirachs. RM, Barcelona, 1959
  • Cirlot, Juan-Eduardo. Subirachs, Catàleg de l'exposició Subirachs. Cuadernos de arte del Ateneo de Madrid, Madrid, 1960
  • Seuphor, Michel. Subirachs, Catàleg de l'exposició Subirachs. Mesure, Paris, 1962
  • Lloveras, Gonçal. Subirachs, Catàleg de l'exposició Cinco artists de la escuela de Barcelona . Publicaciones Españolas, Cuadernos de Arte, Madrid, 1963
  • Permanyer, Lluís. Subirachs, Catàleg de l'exposició Esculturas de Subirachs. Sur Gallery, Santander, 1965
  • Seuphor, Michel. Pour Subirachs, Catàleg de l'exposició Josep M. Subirachs. Gráficas Mendoza, Barcelona, 1965
  • Bordas, Josep M. Josep M. Subirachs, Catàleg de l'exposició Josep M. Subirachs. Gráficas Mendoza, Barcelona, 1965
  • Areán, Carlos. Josep Maria Subirachs, Catàleg de l'exposició Subirachs. Publicaciones Españolas, Cuadernos de Arte, Madrid, 1966
  • Seuphor, Michel. Pour Subirachs, Catàleg de l'exposició Subirachs. Publicaciones Españolas, Cuadernos de Arte, Madrid, 1966

Документальний фільм[ред. | ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Документальний фільм про Субіракса

5 листопада 2010 року на телеканалі Canal 33, що належить Televisió de Catalunya (TVC) вийшов 53-хвилинний документальний фільм про кар'єру Жузепа Марії Субіракса, знятий режисером Мартіном Майслером.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]