Жуки-точильники

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жуки-точильники
Хлібний точильник Stegobium paniceum віддає перевагу деревині верби, а також фанері. Втім, він залюбки живе у сухому хлібі, їсть клей за шпалерами та у обкладинках книг [1]
Хлібний точильник Stegobium paniceum віддає перевагу деревині верби, а також фанері. Втім, він залюбки живе у сухому хлібі, їсть клей за шпалерами та у обкладинках книг [1]
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Інфраклас: Новокрилі (Neoptera)
Надряд: Голометабола (Holometabola)
Ряд: Твердокрилі (Coleoptera) Linnaeus, 1758
Інфраряд: Bostrychiformia
Надродина: Bostrychoidea
Родина: Ptinidae
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Anobiidae
EOL logo.svg EOL: 7483
Fossilworks: 346331

Жуки́-точи́льники (Ptinidae Latreille, 1802) — родина жуків надродини Bostrychoidea. Описано понад 1700 видів точильників[1]. Вони звичайно невеликі (1—10 мм завдовжки). Дорослі комахи та личинки харчуються здебільшого мертвою деревиною, плодовими тілами грибів. Відомі знахідки цих жуків у балтійському та рівненському бурштині[2]. Серед комах цієї родини чимало таких, що завдають відчутної шкоди виробам з дерева, дерев'яним конструкціям, запасам продуктів та матеріалів, сухій рослинній сировині тощо.

Зовнішній вигляд[ред. | ред. код]

Звичайно мають витягнуте циліндричне, інколи овальне тіло, сплощене зверху. Забарвлення у більшості темно-коричневе або червонувате, інколи мають зверху малюнок з волосків. Личинки звичайно С-подібної форми, з трьома парами ніг і добре розвинутими мандибулами[1].

Основні ознаки[3][4]:

  • вусики із збільшеними та видовженими останніми члениками або пильчасті, або гребінцевоподібні, прикріплені на боках голови перед очима, далеко один від одного;
  • усі лапки п'ятичленикові, стегна не заходять або лише трохи заходять за боки тіла, задні тазики звичайно з вузькими стегновими покришками;

Фото див. на: [5].

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Личинка точильника Ernobius abietis розвивається всередині ялинкових шишок. Біловезька пуща, Польща. 2007 рік

Точильники активні звичайно у сутінках та ніччю. Літають вони влітку, у приміщеннях — цілий рік. В природі точильники харчуються мертвою деревиною, здоровою або враженою грибами . Їжею стають також плодові тіла грибів — трутовиків та дощовиків, тканини всередині стебел багаторічних трав, сухий гній травоїдних тварин[1]. У одного з видів родини личинка і імаго харчуться листям рослини [6]. Відомі також види, які є мірмекофілами[7].

Послухайте, як стукотить "годинник смерті" у виконанні жука з роду Xestobium

Самці деяких видів для зустрічі з самкою подають звукові сигнали — ритмічно стукотять по стінках тунелю, прокладеного у деревині. Не знаючи джерела цих звуків, у різних народів і здавна ці звуки називали «годинником смерті»[8].

Яйця самки відкладають на тіньовому боці предметів, у шпарини та нерівності поверхні, зрізи деревини, в стінки старих личиночних тунелів. Кількість відкладених яєць варіює від 30 до 200 — в залежності від виду жука та факторів середовища. Розвиток від яйця до вихода з імаго нового покоління триває інколи декілька років, хоча деякі види у житлових приміщеннях дають до чотирьох поколінь на рік. Найваживіші фактори, що впливають на це — вологість та температура субстрату, де відбувається розвиток[1].

Географічне поширення[ред. | ред. код]

Понад 1700 видів точильників поширені майже по всьому суходолу, найбільшого різноманіття вони досягають у тропічних і субтропічних регіонах. Розподіл кількості 144 відомих родів в різних біогеографічних областях виглядає так: Палеарктика — 49, Неарктика — 58, Індомалая — 25, Афротропіки — 44, Неотропіки — 52, Австралазія — 37. У Неотропіці мешкає найбільше ендемічних родів — 52[1]. Завдяки діяльності людини деякі види точильників стали справжніми космополітами. В Україні мешкає 20 видів з 11 родів підродини Anobiinae[9].

Класифікація[ред. | ред. код]

Жук Gibbium psylloides дивує незвичною для точильників формою

Найбільш обґрунтованим вважають поділ родини на деcять підродин[1]:

Значення у природі та житті людини[ред. | ред. код]

Дубова балка старовинної церкви,пошкоджена жуками точильниками Xestobium rufovillosum. Наприкінці свого розвитку жуки вигризають отвори діаметром близько 4 мм і виходять назовні

Подібно до інших груп тварин, точильники є невід'ємною ланкою природних екосистем. Споживаючи рослинні і грибні тканини, вони пришвидшують їх мінералізацію. Ці жуки часто-густо стають здобиччю тварин — хижаків та паразитів.

Деякі види точильників завдають чималої шкоди людині, особливо, коли їх чисельність і щільність досягає значних величин. Вони пошкоджують різноманітну ділову деревину та конструкції й вироби з неї — стіни, підлогу, опори, фанеру, рослинну сировину, У господарстві й житлі людини точильники псують меблі, рами, дерев'яну тару, запаси харчових продуктів (хліб, борошно, сухе молоко, приправи), насіння й тютюну, лікарських трав, обкладинки книжок, шпалери, стіни с картону й сухої штукатурки, колекції комах, гербарії[1][10]. Саме цих жуків здавна у народі називають «шашелем». Наприклад, обстеження пам'ятки національного значення — дерев'яної Церкви Святого Духа у Рогатині виявило її пошкодження точильником Anobium rufipes.

Пов’язаність із людиною дозволили деяким видам вижити у несприятливих кліматичних умовах і забезпечила широке розселення по Землі. Деякі види відомі лише з населених пунктів. Найбільшої шкоди завдають: Ptinus fur, Ptinus tectus, Ptinus latro, Lasioderma serricorne, Stegobium paniceum, Anobium punctatum, Anobium pertinax[3].

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и Логвиновский В. Д. Точильщики – семейство Anobiidae – Л.: Наука, 1985. – 175 с. (Фауна СССР. Новая серия; №131. Насекомые жесткокрылые; т. 14. Вып. 2)
  2. Bellés, X., Perkovsky, E. E.New Data on the Genus Sucinoptinus (Coleoptera, Ptinidae) from Rovno Amber // Vestnik zoologii, 2016, 50 (1): 17–22. DOI 10.1515/vzoo-2016-0002 — http://digital.csic.es/bitstream/10261/152017/1/genus_sucinoptius_Belles.pdf
  3. а б Арнольди Л. В.. 40. Сем. Anobiidae — Точильщики, с. 244—257. Определитель насекомых европейской части СССР в пяти томах (под общ. ред. Г. Я. Бей-Биенко). Том 2. Жесткокрылые и веерокрылые. Ред. тома: Е. Л. Гурьева и О. Л. Крыжановский. (Определители по фауне СССР, издаваемые Зоологическим институтом АН СССР», вып. 89). М.-Л.: Наука, 1965. — 668 с.
  4. Крыжановский О. Л. Определительная таблица семейств, с. 19–28. Определитель насекомых европейской части СССР в пяти томах (под общ. ред. Г. Я. Бей-Биенко). Том 2. Жесткокрылые и веерокрылые. Ред. тома: Е. Л. Гурьева и О. Л. Крыжановский. (Определители по фауне СССР, издаваемые Зоологическим институтом АН СССР», вып. 89). М.-Л.: Наука, 1965. — 668 с.
  5. :UkrBIN: Ukrainian Biodiversity Information Network [public project & web application]. UkrBIN, Database on Biodiversity Information. Available: http://izan.kiev.ua/ukrbin/showimages.php?action=added&category=906
  6. Philips, T.K., Philips, Ivie, M.A., Ivie, L.L. Leaf mining and grazing in spider beetles (Coleoptera: Anobiidae: Ptininae): An unreported mode of larval and adult feeding in the Bostrichoidea // Proceedings- Entomological Society of Washington, 1998, 100(1):147-153 - https://www.researchgate.net/publication/288438939_Leaf_mining_and_grazing_in_spider_beetles_Coleoptera_Anobiidae_Ptininae_An_unreported_mode_of_larval_and_adult_feeding_in_the_Bostrichoidea
  7. Philips, T.K., Bell, K.L. A revision of the South African myrmecophile Diplocotidus (Coleoptera: Ptinidae) // African Entomology, 2008, 16 (1): 33-40(8)
  8. Arango R.A.,Young D.K. Death-Watch and Spider Beetles of Wisconsin Coleoptera: Ptinidae. General Technical Report FPL-GTR-209. Madison, WI: U.S. Department of Agriculture, Forest Service, Forest Products Laboratory. - 158 p. -
  9. Терехова В.В., Дрогваленко А.Н. Жуки-точильщики и притворяшки (Coleoptera, Curculionidae) фауны Украины //Збірник праць Зоологічного музею, 2011, 42: 58-74
  10. Howe, R. W.Studies on Beetles of the Family Ptinidae. XVII.—Conclusions and additional Remarks //Bulletin of entomological research, 1959, 50 (2):287-326. doi.org/10.1017/S0007485300054596 - https://www.cambridge.org/core/journals/bulletin-of-entomological-research/article/studies-on-beetles-of-the-family-ptinidae-xviiconclusions-and-additional-remarks/CAA44FEBC0D4F1AEA3357FE36E282BC3