Жуков Євгеній Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жуков Євгеній Олександрович
УКР-ПОЛ-НП-Г(2015).png
Полковник поліції
Загальна інформація
Народження 15 липня 1986(1986-07-15) (36 років)
Коломия, Івано-Франківська область, Українська РСР, СРСР
Alma Mater Одеський інститут Сухопутних військ аеромобільний факультет 2003-2007
Псевдо «Маршал» [1]
Військова служба
Роки служби 2007—по т.ч.
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Геральдичний знак - емблема МВС України.svg МВС України
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден «Народний Герой України»
Орден «Сталевий хрест непереможних»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Жуков.

Євге́ній (Євген) Олекса́ндрович Жу́ков (15 липня 1986, Коломия, Івано-Франківська область) — український військовик, десантник, поліцейський, начальник Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (з вересня 2015), полковник поліції[2]. У минулому — командир окремої розвідувальної десантної роти 79 ОАЕМБр, заступник командира батальйону 79 ОАЕМБр, учасник війни на сході України, «кіборг», позивний «Маршал».

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у Коломиї на Івано-Франківщині в сім'ї військового льотчика. Навчався у місцевому ліцеї № 8. Стати військовим десантником мріяв ще змалку. Перший стрибок з парашутом зробив ще у 14 років[3].

Закінчив Одеський інститут сухопутних військ, де навчався на факультеті аеромобільних військ. З 2007 року служив у 79-й окремій аеромобільній бригаді (м. Миколаїв) на посадах від командира взводу до заступника командира батальйону:

  • командир 3 взводу 2 роти 1 аеромобільного батальйону — 2007—2009
  • командир 1 розвідувального взводу, розвідувальної десантної роти — 2009—2011
  • заступник командира розвідувальної десантної роти — 2011—2014
  • командир розвідувальної десантної роти — 2014—2015
  • заступник командира 2 десантно-штурмового батальйону — 2015…

1 березня 2014 року особовий склад розвідувальної десантної роти висунувся в напрямку району Чонгар. У березні-квітні та травні підрозділ виконував різноманітні бойові завдання у різних районах на півдні та сході України.

1 червня брав участь у штурмі населеного пункту Красний Лиман. Після — Солнцеве, Амбросіївка, Савур-Могила, Дякове, Бирюкове, Бобрикове, Червонопартизанськ, Свердловськ, Довжанський, Зеленопілля, Краснодон, Ізварине.

6 серпня 2014 року дістав вогневе осколкове поранення в обличчя під час рейду, 9 серпня з лицевої кістки був усунутий осколок методом хірургічного втручання. На початку вересня висунувся зі своїм підрозділом у м. Краматорськ.

Під особистим керівництвом Євгенія Жукова зведений підрозділ у період з 12 по 18 жовтня та з 15 по 29 листопада 2014 року утримував аеропорт «Донецьк». Завдяки високому рівню професійної підготовки офіцера та вмілому керівництву підлеглим особовим складом, попри численні атаки терористів та обстріли території аеропорту ворожою артилерією та танками, групі вдалося утримати позиції та завдати відчутних втрат живій силі противника. У вересні 2015 призначений заступником начальника департаменту патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України. Отримав особистий жетон під номером 00079 — на знак шани 79 ОАЕМБр.

11 листопада отримав спеціальне звання підполковник поліції та був призначений на посаду начальника департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

В листопаді 2019 року разом з кількома опозиційними нардепами став на захист групи військовослужбовців ГУРСМЗ Міноборони на чолі з генералом Дмитром Марченком, обвинувачених у закупівлі неякісних бронежилетів та відправлених судом під арешт, взявши на поруки першого заступника начальника Головного управління розвитку та супроводу матеріального забезпечення Збройних сил України Сергія Почтаренка[4].

з 24 лютого 2022 року «Маршал» бере участь у звільненні України від російських загарбників у складі батальону.[5]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Одружений. Виховує двох синів — Станіслава і Гліба[6].

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Автор фрази «Потому, шо получили пи*ды!», яка стала крилатою. Так він коментував поразку російських військ на півночі України[7].

Євген вчився на одному потоці з керівником ГУР Кирилом Будановим.[5]

Веде власний телеграм канал[8]

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Николаевский десантник «Маршал» утверждает, что Украина должна пересмотреть свое отношение к армии. Архів оригіналу за 26 травня 2015. Процитовано 30 червня 2015. 
  2. ↑ «Маршала» призначено заступником начальника Департаменту патрульної служби. Архів оригіналу за 20 вересня 2015. Процитовано 14 вересня 2015. 
  3. ↑ Жуков Евгений, позывной "Маршал", орден Богдана Хмельницкого 3-й степени, Народный Герой Украины. Архів оригіналу за 7 жовтня 2022. Процитовано 7 жовтня 2022. 
  4. ↑ Справа «бронежилетів Марченка»: боротьба з корупцією чи з офіцерами часів Порошенка?
  5. ↑ а б «МАРШАЛ» ЖУКОВ: ДРУЖБА З БУДАНОВИМ/ПОЛІЦЕЙСЬКІ-ЗРАДНИКИ/АХЕРЕВ*ИЙ ПАША МЕРСЕДЕС (uk-UA). Процитовано 3 лютого 2023. 
  6. ↑ Віолетта Кіртока. Начальник департаменту патрульної поліції Національної поліції України, полковник Євгеній Жуков: «Патрульна поліція стала першим кроком до змін у країні, але суспільство змінюватися не хоче» Цензор.нет. 07.11.2020.
  7. ↑ Почему русская армия отступила из Киевской области?
  8. ↑ marshalvdv
  9. ↑ Указ Президента України від 4 грудня 2014 року № 915/2014 «Про відзначення державними нагородами України»;
  10. ↑ Боевое становление николаевского десантника. Архів оригіналу за 26 березня 2017. Процитовано 23 жовтня 2015. 

Джерела[ред. | ред. код]

Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про українського військовослужбовця чи військовослужбовицю.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жуков_Євгеній_Олександрович&oldid=39500849