Жуків (Тернопільський район)
| село Жуків | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Тернопільський район |
| Громада | Бережанська міська громада |
| Облікова картка | Жуків |
| Основні дані | |
| Засноване | 1420 (перша згадка) |
| Населення | ▲ 883 (2014) |
| Площа | 1,656 км² |
| Густота населення | 560.39 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 47515 |
| Телефонний код | +380 3548 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°30′57″ пн. ш. 24°56′27″ сх. д. / 49.51583° пн. ш. 24.94083° сх. д.Координати: 49°30′57″ пн. ш. 24°56′27″ сх. д. / 49.51583° пн. ш. 24.94083° сх. д. |
| Водойми | річка Золота Липа |
| Відстань до районного центру |
8 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47501, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, м. Бережани, вул. Банкова, 3 |
| Карта | |
  Жуків | |
 Жуків | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Жу́ків — село в Україні, у Бережанській міській громаді Тернопільського району Тернопільської області. До 2020 - адміністративний центр Жуківської сілької ради, якій були підпорядковані села Гиновичі та Підлісне.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Бережанської міської громади.[1]
Розташоване на берегах річки Золота Липа біля гори Хім, яка є найбільшою вершиною в Жукові.
Населення — 883 осіб (2014). Дворів — 240[2].
Географія[ред. | ред. код]
У селі є вулиці[3]: Богдана Лепкого, Золочівська та Центральна.
Клімат[ред. | ред. код]
Для села характерний помірно континентальний клімат. Жуків розташований у «холодному Поділлі» — найхолоднішому регіоні Тернопільської області.
| Клімат Жукова | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Середній максимум, °C | −1,3 | 0,1 | 5,0 | 13,1 | 19,1 | 22,3 | 23,5 | 23,0 | 18,7 | 12,8 | 5,7 | 0,8 | 11 |
| Середня температура, °C | −4,2 | −2,8 | 1,4 | 8,3 | 13,7 | 17,0 | 18,2 | 17,6 | 13,6 | 8,3 | 2,8 | −1,7 | 7 |
| Середній мінімум, °C | −7,1 | −5,6 | −2,2 | 3,5 | 8,4 | 11,7 | 13,0 | 12,2 | 8,6 | 3,9 | 0,0 | −4,1 | 3 |
| Норма опадів, мм | 32 | 31 | 33 | 49 | 76 | 89 | 94 | 70 | 56 | 39 | 37 | 40 | 646 |
| Джерело: climate-data.org | |||||||||||||
Історія[ред. | ред. код]
_-_%D0%A1%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D1%8C_%D0%B1%D1%96%D0%BB%D1%8F_%D0%B7%D1%80%D1%83%D0%B9%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%8E_%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D1%8E_%D0%BF%D0%B0%D0%BC%27%D1%8F%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B0_-_1931_%D1%80%D1%96%D0%BA.jpg)
Поблизу Жукова виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту, трипільської та висоцької культур, раннього заліз. віку.
Перша писемна згадка — 8 листопада 1420 року.[4] Тоді Жуків отримав маґдебурзьке право від короля Владислава ІІ Ягайла, власником населеного пункту був Я. Лабонта з Жукова.
1530 року Жуків — власність коронного гетьмана Миколая Сенявського.
1626 року внаслідок нападу татар село було зруйноване на 54%[5].
Діяли «Просвіта», «Січ» та інші українські товариства.
У 1880-х роках тут жив і працював священиком батько письменника Богдана Лепкого о. Сильвестр Лепкий (літературний псевдонім Марко Мурава), тут похований на сільському цвинтарі.
Після ліквідації Бережанського району 19 липня 2020 року село увійшло до Тернопільського району[6].
Населення[ред. | ред. код]
За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[7]:
| Мова | Число ос. | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 99,89 | |
| російська | 0,11 |
Політика[ред. | ред. код]
Від 28 квітня 2012 року село належить до виборчого округу 165[8].
Релігія[ред. | ред. код]
- церква Івана Богослова (1803, дерев'яна, перевезена з Нараєва);
- церква святого апостола Івана Богослова (2001, мурована, УГКЦ);
- Жуківський монастир.
Пам'ятки[ред. | ред. код]
_-_0118.jpg)
Встановлено пам'ятники Тарасові Шевченку (1914, скульптор Бідула Василь ; відновлено 1967), Богданові Лепкому (1991; скульптор О. Маляр, архітектор Р. Білик), на могилі о. С. Лепкого, на могилі вояків УСС, полеглих 1917 (1995), пам'ятний хрест члену Проводу ОУН Миколі Арсеничу і 5 пам'ятних хрестів на місці загибелі вояків УПА, меморіальну таблицю на будинку, де проживала родина Лепких (1992).
Насипано могили жертвам сталінських репресій, радянським воїнам, полеглим у німецько-радянській війні 1941—1945 рр. 1941, символічну могилу Борцям за волю України.
Економіка[ред. | ред. код]
У селі діє швейне підприємство ТОВ «Мануфактура», яке спеціалізується на пошитті чоловічих сорочок.[9]
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
У Жукові діють загальноосвітня школа I–III ступенів ім. Б. Лепкого, Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, музична школа, консервний завод, АТ «Джерела».
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
- Василь Подуфалий (1941–2000) — краєзнавець, самодіяльний композитор
- Степан Федчишин (1892–1901) — літературознавець, філософ
Проживали[ред. | ред. код]
- о. Сильвестр, Богдан та Левко Лепкі — письменники і громадські діячі.
Перебували[ред. | ред. код]
- Франц Коковський, 3енон Кузеля, Іван Франко, Андрій Чайковський та інші діячі літератури, культури й науки.
Світлини[ред. | ред. код]
-
Дерев'яна церква Івана Богослова -
Нова церква -
Надгробок о. Сильвестра Лепкого на сільському цвинтарі, скульптор Василь Бідула -
Вигляд на озеро і на с. Лапшин з подвір'я нової церкви -
Панорама села з боку Зарубу -
Панорама села з Лисої Гори -
Церква Івана Богослова
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 19 жовтня 2021.
- ↑ Офіційний сайт Бережанської районної ради[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ Довідник поштових адрес України. ukrposhta.com. 2020. Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 3 травня 2020.
- ↑ Акти ґродські і земські [Архівовано 9 липня 2018 у Wayback Machine.]. — Львів, 1870. — Т. 3. (пол., лат.) с. 175-176, LXXXIX.
- ↑ Maurycy Horn. Skutki ekonomiczne najazdów tatarskich z lat 1605–1633 na Ruś Czerwoną. — S. 22-29, 45, 183.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 21 березня 2022.
- ↑ Постанова Центральної виборчої комісії від 28 квітня 2012 року № 82 «Про утворення одномандатних виборчих округів на постійній основі у межах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя» — сайт Верховної ради України (архів)
- ↑ У селі на Тернопільщині шиють сорочки для Євросоюзу. Архів оригіналу за 9 вересня 2018. Процитовано 9 вересня 2018.
Джерела[ред. | ред. код]
- М. Подуфалий, В. Уніят. Жуків // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 582. — ISBN 966-528-197-6.
- Дерев'яні храми України. Жуків [Архівовано 6 лютого 2020 у Wayback Machine.],
- Жуків (Тернопільський район) на сайті «Замки та храми України» [Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine.]
- Żuków (2, pow. brzeżański) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 844. (пол.). — S. 844. (пол.)
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||||||||