Жуків (Івано-Франківський район)
село Жуків | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Івано-Франківська область |
Район | Івано-Франківський район |
Громада | Обертинська селищна громада |
Код КАТОТТГ | UA26040230060087037 |
Облікова картка | код КОАТУУ 2625684001 |
Основні дані | |
Перша згадка | 1461 |
Населення | 1956 |
Площа | 30,033 км² |
Густота населення | 52,18 осіб/км² |
Поштовий індекс | 78053 |
Телефонний код | +380 03479 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°41′46″ пн. ш. 25°06′15″ сх. д. / 48.69611° пн. ш. 25.10417° сх. д.Координати: 48°41′46″ пн. ш. 25°06′15″ сх. д. / 48.69611° пн. ш. 25.10417° сх. д. |
Водойми | Чорнява |
Місцева влада | |
Адреса ради | 78053, Івано-Франківська обл., Тлумацький р-н, с. Жуків |
Карта | |
Мапа | |
Жу́ків — село Обертинської селищної громади в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області, Україна. Розташоване за 9 кілометрів від залізничної станції Коршів. Населення — 1956 осіб.
На окраїнах села знаходяться курганний могильник Жуків I невизначеної приналежності в урочищі Могили та поселення Жуків II черняхівської культури.[1]
Відома перша згадка — 1420 року. У 1423 році населений пункт мав статус міста, місто було королівщиною. 1442 року король Владислав ІІІ Варненьчик записав канцлеру Яну «Ташці» з Конєцполя 1000 гривень, забезпечених на Жукові.
Принаймні з 1458 року місто було власністю Миколая Слочика. 1461 року його вдова Анна, видаючи доньку Анну за коломийського війта Яна зі Снилодова, передала йому права на половину доходів з мита і млина в Жукові.[2] У 1540–1615 роках місто було власністю родини Корицінських. 1624 року містечко було дощенту спалене татарами. Певне, через знищення 1640 року згаданий як село.Тут збереглися стародавні кургани. Селяни брали участь у боротьбі проти польської шляхти 1648—1654 pp. Вони палили поміщицькі маєтки, ішли в загони повстанців полковника Я. Поповича, що діяв у Товмачі, разом з козаками штурмували Обертинський замок.
Загиблим у боротьбі з фашистами споруджено пам'ятник.
У селі розміщується центральна садиба колгоспу ім. Щорса. Земельних угідь — . Господарство спеціалізується на виробництві молока і свинини. Господарство надає також різноманітну матеріальну допомогу місцевій футбольній команді. Також у селі налічується 8 магазинів, та клуб.
На території села функціонує дошкільний навчальний заклад "Дзвіночок". Також є шкода І-II ступенів, де здійснюється навчання протягом дев'яти років. Всі охочіі після закінчення Жуківської ЗОШ можуть продовжити навчання в Обертинській ЗОШ І-III ступенів, та здобути повну середню освіту. Також в селі є бібліотека.
На території села функціонує ФАП, що підпорядковується Тлумацькій ЦРЛ.
- Найвидатнішою пам'яткою села Жуків є замок, який захищав селян протягом періодичних нападів монголо-татар.
За часів Незалежності України 1991-1992 рр. в селі Жуків сформувалася місцева церковна громада, яка за кошти небайдужих людей спорудили храм, який кожної неділі відправляються Божественні Літургії.
- Сенгалевич Михайло — греко-католицький священик, декан Жуківського деканату (1866-1873), посол (депутат) Австрійського парламенту.
- ↑ admin. Археологія та стародавня історія Тлумацького району | Замки, відпочинок, оздоровлення, зцілення в Галичині (укр.). Процитовано 24 березня 2021.
- ↑ Rafał Nestorow. Kościół parafialny p.w. Św. Trójcy w Żukowie… S. 325
- Rafał Nestorow. Kościół parafialny p.w. Św. Trójcy w Żukowie / Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego.— Kraków: «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010.— Cz. I.— tom 18.— 386 s.— 509 il.— S. 325–335. ISBN 978-83-89273-79-6 (пол.)
- Żuków pow. horodeński (4) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 845. (пол.)
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |