Жук хлібний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хлібний жук
Anisoplia austriaca up.JPG
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Підклас: Крилаті комахи (Pterygota)
Інфраклас: Новокрилі (Neoptera)
Надряд: Голометабола (Holometabola)
Ряд: Твердокрилі (Coleoptera)
Підряд: Всеїдні жуки (Polyphaga)
Родина: Пластинчастовусі (Scarabaeidae Latreille, 1802)
Рід: Anisoplia
Вид: Жук хлібний
Біноміальна назва
Anisoplia austriaca
Herbst, 1783
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Anisoplia austriaca
EOL logo.svg EOL: 3486464

Жук хлібний або жук-кузька (Anisoplia austriaca Hrbst.) жук родини пластинчастовусих. Цей вид утворює три підвиди: austriaca, hordearia, major (в Україні мешкає лише перший з них)[1]. Жук поширений майже на всій території Україні. Шкідник зернових культур. Пошкоджує злаки, а також численні інші культивовані і дикорослі рослини. Яйце, личинка та лялечка розвиваються у ґрунті.

Зовнішній вигляд[2][ред. | ред. код]

Жуки завдовжки 12,8-16 мм. Тіло чорне, зверху голе, знизу вкрите густими сірими волосками. Виду притаманний статевий диморфізм:

  • забарвлення: голова, передньоспинка і щиток із зеленим полиском; надкрила буро-жовті або червоно-бурі; у самців чорна навколощиткова пляма коротша і трохи розпливчаста, у самиць вона довша і більш чітка. У деяких самців такої плями немає зовсім;
  • бічний край надкрил вкритий короткими щетинками, а у самиць — ще й потовщеним валиком;
  • у самців великий кігтик передніх лапок знизу, майже посередині — із великим зубцем.

Яйця білі, кульоподібні, діаметром два міліметри[3]. [Личинка|Личинки]] білі, м'ясисті, С-подібно вигнуті, з буро-жовтою головою, добре розвинутими вусиками і ногами. Довжина тіла дорослих личинок 30-35 мм. Лялечки жовтуваті, 14-17 мм завдовжки.

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Активних жуків можна зустріти у природі, починаючи з травня і до початку серпня. Крила допомагають їм розселюватись. Особливо до вподоби їм жаркі сонячні дні. Вночі жуки звичайно ховаються під грудочками ґрунту, у тріщинах, на поверхні ґрунту вони лишаються також у хмарні прохолодні дні. Протягом двох тижнів після виходу з зимівлі вони харчуються на колоссях злаків зерном молочної та воскової стиглості. В цей же час відбувається парування. Невдовзі починається період відкладання яєць. Самиця заривається у ґрунт на глибину 10-15 см і відкладає там купку яєць (30-40 штук). Звичайно це відбувається на сільгоспугіддях із пухким ґрунтом — на парах або просапних культурах. Загальна плодючість самки часом сягати 100 яєць, але в середньому вдвічі менша[2].

Зародковий розвиток триває два-три тижні (залежно від температури). Личинки молодшого віку харчуються переважно перегноєм, а згодом гризуть коріння. Протягом життя вони один раз або двічі линяють. Восени ховаються в ґрунт на глибину 36-80 см, і лишаються до весни у стадії діапаузи. Наступного травня вони знову підіймаються у верхні шари ґрунту, де і харчуються. Після ще однієї зимівлі (на глибині 30-80 см)[4], у другій половині травня — в червні вони облаштовують собі комірку (на глибині 10-15 см), де і заляльковуються. Стадія личинки триває 22-25 місяців, лялечки — близько двох тижнів[2].

В особливо в жаркі посушливі роки, жуки після жнив ховаються у ґрунт на глибину 10-50 см, де перебувають у стані літньої діапаузи. Залежно від температури й особливо вологості ґрунту вони лишаються там 20-30 діб і більше. Коли у ґрунт потрапляє волога, жуки знову стають активними. Вони з'являються на поверхні зазвичай у другій половині серпня — на початку вересня[5].

Природними ворогами хлібного жука є хижі двокрилі — ктирі, жуки туруни, численні види птахів. На личинках паразитують личинки ос-сколій, паразитичні мухи-тахіни, а також бактерії та гриби.

Поширення[ред. | ред. код]

Хлібний жук — типовий представник степової фауни. Його ареал охоплює степову зону, лісостеп і південь лісової зони: від Центральної та Південно-Східної Європи (Німеччина, Швейцарія, Словаччина, Хорватія) до Казахстану і Алтай|Алтаю]]. Жук мешкає також у Туреччині, Закавказзі та Північному Ірані[3][1]. Північна його межа проходить по Україні (Хмельницька, Житомирська, Чернігівська області), півдню Європейської частини Росії (Курська, Тамбовська, Пензенська, Саратовська області). В Україні жука немає лише на Північно-Західному Поліссі[6].

Значення у природі та житті людини[ред. | ред. код]

Подібно до інших біологічних видів, хлібний жук є невідємною ланкою природних екосистем, споживаючи рослинні тканини і стаючи здобиччю тварин — хижаків та паразитів. Однак у зернових господарствах жуки можуть завдавати значної шкоди, особливо, коли їх чисельність і щільність досягає значних величин (до 60-100 особин/кв. метр).

Вони поїдають та пошкоджують зерно, що дозріває у колоссі; під час обгризання колосу чимало зерен осипається на землю. Особливих втрат зазнають пшениці, дещо менших, але теж відчутних — жито та ячмінь. Личинки обгризають коріння цих же рослин, а також кукурудзи, буряків, соняшника, картоплі, тютюну, сіянців плодових та декоративних дерев тощо. В Україні зона високої шкодочинності жука знаходиться південніше лінії, що проходить через Вінницьку, Полтавську, Київську та Харківську області[2]. Шкодочинність комахи підвищується у теплі сухі роки. Коли чисельність жуків перевищує 10 екз/кв. метр при щільності посівів понад 25 стебел на квадратний метр, втрати зерна досягають 50 %[3].

Штучному пригніченню популяцій жука заважає наявність природних осередків диких злаків (пирію та інших). В період масового льоту жуків проти них застосовують інсектициди[7]. Для знищення яєць, личинок та лялечок застосовується:

Вагомий внесок у розробку мікробіологічного методу боротьби зі шкідником зробили І. М. Красильщик та І. І. Мечников.

Цікавий факт[ред. | ред. код]

У російській мові здавна відомий фразеологічний вираз-загроза «показати кузькіну мать». Етимологія її достеменно не встановлена. Одна з версій пов'язує походження виразу з колишніми величезними збитками, які завдавав прожерливий жук сільському господарству. Мовляв, «мати» такої жахливої істоти ще страшніша[9].

Цей вираз часом використовував у публічних промовах (в тому числі з трибуни ООН) очільник СРСР Микита Хрущов. Під час його закордонних візитів це заганяло у глухий кут перекладачів. Звичайно, вони перекладали дослівно як «Kuzma's Mother», але іноземні слухачі й читачі не могли второпати, до чого тут «мати» якогось «Кузьми»[10].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Fauna Europeae — URL: https://fauna-eu.org/cdm_dataportal/taxon/8fa9036b-68c0-4866-a2f0-5da0d3564557
  2. а б в г Вредители сельскохозяйственных и лесных культур. Под ред. В. П. Васильева. 2-е изд. Том 1. Вредные нематоды, моллюски, членистоногие. К.: Урожай, 1987. — 440 с.
  3. а б в Fasulati S.R. Anisoplia austriaca Hrbst. — Wheat Grain Beetle, Wheat Chafer. — Interactiv Agricultural Ecological Atlas… — URL: уhttp://www.agroatlas.ru/en/content/pests/Anisoplia_austriaca/
  4. Trepashko L. Change of entomocomplexes structure in agrocoenosis of grain crops in Belarus // Zemdirbyste-Agriculture, Vol. 95, No. 3 (2008), P. 209—214
  5. Сахненко В. В., Сахненко Д. В. Особливості виживання та розвитку твердокрилих та управління ними на посівах пшениці озимої в Лісостепу України // Наукові доповіді НУБіП України, 2019, № 6
  6. В. В. Мартынов — URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vkhet_2012_20_2_5 Контрольный список пластинчатоусых жуков (Coleoptera: Scarabaeoidea) фауны Украины] // Известия Харьковского энтомологического общества. — 2012. — Т. 20, Вып. 2. — С. 11-44.(рос.)
  7. Данилюк Т. Д. Гаряча пора для жуків, або найрухливіші жуки — URL: https://consumerhm.gov.ua/1418-http-dok-consumer-gov-ua
  8. Трибель С. А., Федоренко А. В. Хлебные жуки: особенности биологии и система контроля численности // Защита и карантин растений. 2011. № 5. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/hlebnye-zhuki-osobennosti-biologii-i-sistema-kontrolya-chislennosti
  9. Кузькина мать — https://www.otrezal.ru/catch-words/210.html
  10. Memoirs of Nikita Khrushchev. Vol. III: Statesman, Penn State Press, 2007. — URL: https://books.google.com/books?id=EkFZqlgdzCkC&pg=PA268&dq=%22kuzma%27s+mother%22&sig=MDSkaMYqPuMIIL3K2fjQibUXVvE#PPA269,M1 p. 269

Джерела[ред. | ред. код]