Жульєт Бінош

Жульє́т Біно́ш
фр. Juliette Binoche
Народилася	9 березня 1964(1964-03-09)[…] (57 років) Париж, Іль-де-Франс
Громадянство	Франція
Діяльність	кіноакторка, акторка озвучення, авторка, мисткиня, поетеса, письменниця, танцюристка
Alma mater	Вища національна консерваторія драматичного мистецтва і Паризька вища національна консерваторія музики й танцю
Роки діяльності	з 1983
У шлюбі з	Santiago Amigorenad
Батьки	Monique Stalensd
IMDb	nm0000300
Автограф
Нагороди та премії
«Каннський кінофестиваль» (2010) «Оскар» (1997) BAFTA (1997) «Срібний ведмідь» (1997) «Сезар» (1994) «Кубок Вольпі» (Венеційський МКФ) (1993)
juliettebinoche.net
Жульє́т Біно́ш у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Жульє́т Біно́ш (фр. Juliette Binoche; 9 березня 1964, Париж) — французька акторка, художниця, танцівниця. Володарка 15 премій у кінематографі, отримала «Оскар» (1997) за фільм «Англійський пацієнт». Зіграла в понад 60 кінострічках. Відома за ролями у фільмах «Нестерпна легкість буття», «Три кольори: Синій», «Англійський пацієнт», «Гусар на даху», «Шоколад». Одна з найвисокооплачуваніших акторок Франції^{[джерело?]}.

Біографія

Народилася в Парижі в родині скульптора Жана-Марі Бінош та театральної акторки Монік Стеленс. Батьки розлучилися, коли Жюльєт було чотири, і мати відправила їх із сестрою Маріон до інтернату. У школі Жульєт вчилася не дуже добре, та все змінилося, коли мати змогла подарувати їй альбоми з шедеврами видатних художників: їй подобалося робити копії з репродукцій. В юності доводилось підробляти касиркою. З 15 років займалася в національній школі мистецтв у Парижі.

Кар'єра

На професійній сцені Бінош з 1980 року, дебютувала в кіно у фільмі «Прекрасна свобода» (1983). У 23 роки привернула увагу міжнародної кінокритики роботою в фільмі Філіпа Кауфмана «Нестерпна легкість буття».

Жульєт Бінош захоплювалася щоденниками Марії Башкирцевої, і на початку акторської кар'єри зіграти Башкирцеву було найбільшою мрією. Бінош захоплена стрічками Андрія Тарковського.

Працювала з режисерами Жаном-Люком Годаром, Луї Малем, Криштофом Кесльовським, Жаном-Полем Раппно, Леосом Караксом.

Для Бінош багато важать етична й політична складові кіно, вона більше прагне зніматися в стрічках з чітким громадянським меседжем, де насмілюються задавати незручні, а то й заборонені питання.

Україна стала першою країною Східної Європи, куди Бінош привезла свій проєкт Jubilations («Радіння») — п'ять стрічок, які акторка вважає для себе доленосними: «Побачення», «Коханці з Нового мосту», «Три кольори: Синій», «Історія кохання» та «Літній час». Окрім фільмів, до проєкту входить виставка «Портрети. В-Очах» (Portraits. In-Eyes) та її вірші, що супроводжують живопис.

Особисте життя

Народила двох дітей: Рафаеля (2 вересня 1993) від Андре Алле та Ганну (16 грудня 1999) від Бенуа Мажимеля. Стала хрещеною матір'ю п'яти камбоджійських дітей.

Фільмографія

Рік		Українська назва	Мовою оригіналу	Роль
1983	ф	Прекрасна свобода	Liberty belle	донька гонщика
1983	тф		Dorothée, danseuse de corde
1985	тф		Fort bloqué	Ніколь
1985	ф	Вітаю тебе, Марі	Je vous salue, Marie	Жульєт
1985	ф	Дітки	Les nanas	Антуанета
1985	ф	Сімейне життя	La vie de famille	Наташа
1985	ф	Прощавай, борсуче	Adieu blaireau	Бріджитт
1985	ф	Побачення	Rendez-vous	Ніна/Анна Лар'є
1985	ф	Краще в житті	Le meilleur de la vie	подруга Вероніки
1986	ф	Мій зять, вбив мою сестру	Mon beau-frère a tué ma soeur	Естер
1986	ф	Дурна кров	Mauvais sang	Анна
1988	ф	Нестерпна легкість буття	The Unbearable Lightness of Being	Тереза
1989	ф	Коло на манежі	Un tour de manège	Ельза
1991	тф	Жінки та чоловіки 2: В коханні немає правил	Women & Men 2: In Love There Are No Rules	Мара
1991	ф	Коханці з Пон-Неф	Les amants du Pont-Neuf	Мішель
1991	ф	Буремний перевал	Wuthering Heights	Кетрін Ерншо; Кетрін Лінтон
1992	ф	Пошкодження	Damage	Ен Бартон
1993	ф	Три кольори: Синій	Trois Couleurs: Bleu	Жулі Віньон (де Курсі)
1994	ф	Три кольори: Білий	Trzy kolory: Bialy	Жулі Віньон (де Курсі)
1994	ф	Три кольори: Червоний	Trzy kolory: Czerwony	Жулі Віньон (де Курсі)
1995	ф	Гусар на даху	Le hussard sur le toit	Поліна де Теус
1996	ф	Постіль в Нью-Йорку	Un divan à New York	Беатріс
1996	ф	Англійський пацієнт	The English Patient	Ханна
1998	ф	Еліс та Мартін	Alice et Martin	Еліс
1999	ф	Діти століття	Les enfants du siècle	Жорж Санд
2000	ф	Вдова з острову Сен-Пєр	La veuve de Saint-Pierre	Паулін
2000	ф	Код невідомий	Code inconnu: Récit incomplet de divers voyages	Анна Лорен
2000	ф	Шоколад	Chocolat	Віан Роше
2002	ф	Історія кохання	Décalage horaire	Роза
2004	ф	В моїй країні	Country of My Skull	Анна Малан
2005	ф	Приховане	Caché	Анн Лоран
2005	ф	Сезон бджіл	Bee Season	Мірієм
2005	ф	Марія	Mary	Марія Палесі/Марія Магдалина
2006	ф	Париже, я люблю тебе	Paris, je t'aime	Сюзанна
2006	ф	Декілька днів у вересні	Quelques jours en septembre	Ірен Монтано
2006	ф	Вторгнення	Breaking and Entering	Аміра Сіміч
2007	ф	Політ червоної кульки	Le voyage du ballon rouge	Сюзан
2007	ф	Розставання	Disengagement	Анна
2007	ф	Закохатись в наречену брата	Dan in Real Life	Марі
2008	ф	Париж	Paris	Еліза
2008	ф	Літній час	L'heure d'été	Едріен
2008	ф	Шірін	Shirin	Телеглядачка
2010	ф	Завірена копія	Copie conforme	«Вона»
2011	ф	Небезпечний квартал	The Son of No One	Лорен Бріджес
2011	ф	Відвертості	Elles	Ен
2012	ф	Космополіс	Cosmopolis	Діді Фенчер
2012	ф	Життя іншої	La vie d'une autre	Мері
2012	ф	Мавпа на плечах	À coeur ouvert	Міла
2013	ф	Каміла Клодель, 1915	Camille Claudel 1915	Каміла Клодель
2013	ф	Тисячу разів на добраніч	A Thousand Times Good Night	Ребека
2014	ф	Зільс-Марія	Sils Maria	Марія Ендерс
2014	ф	Слова і Картини	Words and Pictures	Діна Дельсанто
2014	ф	Ніхто не хоче цієї ночі	Nadie quiere la noche	Джозефіна Пірі
2014	ф	Ґодзілла	Godzilla	Сандра Броді
2015	ф	33	The 33	Марія Сеговія
2015	ф	7 листів	7 Letters	Ел
2015	ф		Endless Night	Жозефін Пірі
2015	ф		The Wait	Анна
2016	ф	Моя краля	Ma loute	Од ван Петегем
2016	ф		Polina, danser sa vie	Лірія
2017	ф	Привид у броні	Ghost in the Shell	докторка Велет
2017	ф		Telle mère, telle fille	Мадо
2017	ф	Нехай світить сонце	Un beau soleil intérieur	Ізабель
2018	ф		Voyage à Yoshino	Жанна
2018	ф		High Life	Дібс
2018	ф		Doubles vies	Селена
2019	ф		Celle que vous croyez	Клер Мійо
2019	ф	Правда	La Vérité	Люмір
2020	ф		La bonne épouse	Полетт Ван дер Бек
TBA	ф		Avec amour et acharnement

Нагороди та номінації

Жульєт Бінош на Каннському кінофестивалі, 2012 рік

Жульєт Бінош у Каннах, 2002 рік.

• 1986 — Сезар — номінація: найкраща акторка (Побачення, 1985)
• 1986 — Prix Romy Schneider — премія Ромі Шнайдер
• 1986 — SACD Awards — премія Сюзани Бянкеті
• 1987 — Сезар — номінація: найкраща акторка (Дурна кров, 1986)
• 1992 — Європейський кіноприз — перемога в номінації: найкраща акторка (Коханці з нового мосту, 1991)
• 1992 — Сезар — номінація: найкраща акторка (Коханці з нового мосту, 1991)
• 1993 — Сезар — номінація: найкраща акторка (Пошкодження, 1992)
• 1993 — Берлінський кінофестиваль — Камера Берлінале
• 1993 — Венеційський кінофестиваль — перемога в номінації: Кубок Вольпі за найкращу жіночу роль (Три кольори: Синій, 1993)
• 1994 — Сезар — перемога в номінації: найкраща акторка (Три кольори: Синій, 1993)
• 1994 — Золотий глобус — номінація: найкраща жіноча роль (драма) (Три кольори: Синій, 1993)
• 1994 — Sant Jordi Awards — перемога в номінації: найкраща іноземна акторка (Три кольори: Синій, 1993), (Пошкодження, 1992), (Коханці з нового мосту, 1991)
• 1996 — Сезар — номінація: найкраща акторка (Гусар на даху, 1995)
• 1996 — Премія Національної ради кінокритиків США — перемога в номінації: найкраща акторка другого плану (Англійський пацієнт, 1996)
• 1997 — Європейський кіноприз — перемога в номінації: найкраща акторка (Англійський пацієнт, 1996)
• 1997 — Chlotrudis Society for Independent Film — перемога в номінації: найкраща акторка другого плану (Англійський пацієнт, 1996)
• 1997 — Асоціація кінокритиків Чикаго — номінація: найкраща жіноча роль другого плану (Англійський пацієнт, 1996)
• 1997 — Кінофестиваль у Кабурі — перемога в номінації: найкраща акторка (Англійський пацієнт, 1996)
• 1997 — Берлінський кінофестиваль — перемога в номінації: найкраща жіноча роль (Англійський пацієнт, 1996)
• 1997 — Британська академія телебачення та кіномистецтва — перемога в номінації: Премія за найкращу жіночу другорядну роль (Англійський пацієнт, 1996)
• 1997 — Золотий глобус — номінація: найкраща жіноча роль другого плану (Англійський пацієнт, 1996)
• 1997 — Southeastern Film Critics Association Awards — третє місце в номінації: найкраща акторка другого плану (Англійський пацієнт, 1996)
• 1997 — Премія Гільдії кіноакторів США — номінація: за найкращий акторський склад в ігровому кіно (Англійський пацієнт, 1996)
• 1997 — Премія Гільдії кіноакторів США — номінація: за найкращу жіночу роль другого плану (Англійський пацієнт, 1996)
• 1997 — Оскар — перемога в номінації: за найкращу жіночу роль другого плану (Англійський пацієнт, 1996)
• 2001 — Європейський кіноприз — перемога в номінації: приз глядацьких симпатій за найкращу акторку (Шоколад, 2000)
• 2001 — Сезар — номінація: найкраща акторка (Вдова з острову Сен-Пєр, 2000)
• 2001 — Премія Гільдії кіноакторів США — номінація: за найкращий акторський склад в ігровому кіно (Шоколад, 2000)
• 2001 — Премія Гільдії кіноакторів США — номінація: за найкращу жіночу роль (Шоколад, 2000)
• 2001 — Оскар — номінація: за найкращу жіночу роль (Шоколад, 2000)
• 2001 — Золотий глобус — номінація: найкраща жіноча роль (комедія або мюзикл) (Шоколад, 2000)
• 2001 — Британська академія телебачення та кіномистецтва — номінація: премія за найкращу жіночу головну роль (Шоколад, 2000)
• 2003 — Сезар — номінація: найкраща акторка (Історія кохання, 2002)
• 2005 — Європейський кіноприз — номінація: найкраща акторка (Приховане, 2005)
• 2006 — Премія Лондонського кола кінокритиків — номінація: найкраща жіноча роль за рік (Приховане, 2005)
• 2006 — Премія британського незалежного кіно — номінація: Найкраща акторка британського незалежного фільму (Вторгнення, 2006)
• 2010 — Каїрський міжнародний кінофестиваль — нагорода за життєві досягнення
• 2010 — Каннський кінофестиваль — перемога в номінації: найкраща жіноча роль (Завірена копія, 2010)
• 2018 — Премія «Кришталевий глобус» — перемога в номінації: найкраща акторка (Нехай світить сонце, 2017)

Посилання

• Жульєт Бінош на сайті Kino-teatr.ua
• Панна Антигламур // Український тиждень, № 16 (129), 23.04.2010