Жульєт Бінош народилася в Парижі. Її батько Жан-Марі Бінош був скульптором, мати — Монік Стеленс, театральною акторкою. Дитинство акторки не було безхмарним: батьки розлучилися, коли Жюльєт було чотири роки, мати відправила їх із сестрою до інтернату. У школі дівчинка вчилася не дуже добре, та все змінилося, коли мати змогла подарувати їй альбоми з шедеврами найвидатніших художників світу. Жюльєт подобалося робити копії з тих репродукцій. З 15 років Жульєт займалася в національній школі мистецтв в Парижі. На професійній сцені з 1980 року, дебютувала в кіно у фільмі «Прекрасна свобода» (1983), а коли мала 23 роки, вона привернула увагу міжнародної кінокритики, зігравши в фільмі режисера Філіпа Кауфмана«Нестерпна легкість буття». Працювала з режисерами Жаном-Люком Годаром, Луї Малем, Криштофом Кесльовським, Жаном-Полем Раппно, Леосом Караксом. Одна з найвисокооплачуваніших акторок Франції.
Жульєт Бінош має двох дітей, сина Рафаеля (2 вересня 1993) від Андре Алле та доньку Ганну (16 грудня 1999 ) від Бенуа Мажимеля. Також має сестру Маріон.
Жюльєт Бінош, захоплювалася щоденниками Марії Башкирцевої, і коли починалася її акторська кар’єра, зіграти Марію Башкирцеву було найбільшою мрією.
В юності доводилось підробляла касиркою
Для Жульєт Бінош багато важить етична й політична складові кіно, вона більш прагне зніматися в стрічках, де є чіткий громадянський меседж, де насмілюються задавати незручні, а то й заборонені питання.
Бінош стала хрещеною матір’ю п’яти камбоджійських дітей.
Україна стала першою країною Східної Європи, куди Жюльєт Бінош привезла свій проект Jubilations («Радіння»). Це п’ять стрічок, які акторка вважає для себе доленосними: «Побачення», «Коханці з Нового мосту», «Три кольори: Синій», «Історія кохання» та «Літній час». Окрім фільмів, до проекту входить виставка «Портрети. В-Очах» (Portraits. In-Eyes) та її вірші, що супроводжують живопис.
Франція
Жульє́т Біно́ш у Вікісховищі
