Жульєт Греко

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жульєт Греко
фр. Juliette Gréco
Juliette gréco.jpg
Прізвисько La muse de Saint-Germain-des-Prés, Gréco і La Gréco
Народилася 7 лютого 1927(1927-02-07)[1][2][…]
Монпельє, Еро, Франція[1][4]
Померла 23 вересня 2020(2020-09-23)[5][6][…] (93 роки)
Раматюель, Вар, Франція[5][4]
Поховання
Країна Flag of France (1794–1815, 1830–1974, 2020–present).svg Франція
Діяльність акторка, співачка, кіноакторка, шансоньєтка
Знання мов французька[8][9]
Роки активності 19462016
Жанр шансон
Брати, сестри Charlotte Grécod
У шлюбі з Мішель Пікколі, Gérard Jouannestd і Philippe Lemaired
Діти Laurence Lemaired
Нагороди
Великий офіцер ордена «За заслуги» командор ордена Почесного легіону Командор ордена Мистецтв та літератури
IMDb ID 0344898
Сайт juliettegreco.fr

Жульєт Греко (фр. Juliette Gréco; 7 лютого 1927, Монпельє, Еро — 23 вересня 2020, Раматюель, Вар) — французька співачка та акторка.

Життєпис[ред. | ред. код]

Жульєт Греко народилась 7 лютого 1927 року в місті Монпельє, департамент Еро, на півдні Франції. Її батько Жерар Греко був уродженець Корсики, мати Жульєт Лафешин (1899—1978) — француженка. Після розлучення батьків вихованням малої Жульєт та її старшої сестри Шарлотти займалися батьки матері, які обоє померли 1933 року, після чого мати забрала доньок до Парижа. Під час Другої світової війни Жульєт наслідуючи приклад матері і сестри вступила до лав руху Опору, була заарештована разом з ними гестапо, але уникла вислання через юний вік (її матір та сестру було відправлено до табору Равенсбрюк, звідки їх було звільнено Чарвоною армією). Жульєт, яка лишилася в Парижі сама, прихистили материні друзі.

Скоро Жульєт стала однією з найяскравіших зірок повоєнної Франції, втіливши у своїх піснях розчарування та бідність французької інтелігенції, які послідували після Другої світової війни. Її образ того часу складався з чорного вбрання та довгого темного волосся, що розліталося. Греко часто відвідувала артистичні кав'ярні передмістя Сен-Жермен, де оберталася у колах паризької богеми. Її близьким другом був Майлз Девіс, Жан Кокто запропонував їй невелику роль у своєму фільмі «Орфей» 1949 року.

У 1950—1960 роках зіграла низку головних ролей у фільмах голлівудського кінопродюсера Дерріла Ф. Занука.

Жульєт Греко померла 23 вересня 2020 року у місті Раматюель, департамент Вар, на півдні Франції в 93-річному віці. Похована на цвинтарі Монпарнас в Парижі поряд з чоловіком[10].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Греко тричі виходила заміж:

  • 1953—1956 — Філіпп Лемейр, актор. 1954 року у подружжя народилась дочка Лоранс-Марі (померла 2016 року від раку). Шлюб завершився розлученням.
  • 1966—1977 — Мішель Пікколі, актор. Цей шлюб також завершився розлученням.
  • 1988 року вона вийшла заміж за піаніста і свого акомпаніатора Жерара Жуане (нар. 2 травня 1933), у шлюбі з яким перебувала до його смерті 16 травня 2018 року.

Дискографія[ред. | ред. код]

  • 1950 — Si tu t'imagines
  • 1950 — La Fourmi
  • 1951 — Je suis comme je suis
  • 1951 — Les Feuilles mortes
  • 1951 — Sous le ciel de Paris
  • 1951 — Je hais les dimanches
  • 1953 — La Fiancée du pirate
  • 1954 — Coin de rue
  • 1955 — Chanson pour l'Auvergnat
  • 1960 — Il n'y a plus d'après
  • 1961 — Jolie Môme
  • 1961 — C'était bien (Le P'tit bal perdu)
  • 1962 — Accordéon
  • 1962 — Paris canaille
  • 1963 — La Javanaise
  • 1966 — Un petit poisson
  • 1967 — Déshabillez-moi
  • 1970 — Les Pingouins
  • 1971 — La Chanson des vieux amants
  • 1971 — J'arrive
  • 1972 — Mon fils chante
  • 1977 — Non monsieur je n'ai pas vingt ans
  • 1983 — Le temps des cerises
  • 1988 — Ne me quitte pas
  • 2003 — L'Éternel féminin
  • 2009 — Je me Souviens De Tout
  • 2011 — Ça se Traverse et C'est Beau
  • 2013 — Gréco chante Brel
  • 2015 — Merci

Автобіографія[ред. | ред. код]

  • 1994 — Jujube
  • 2012 — Je suis faite comme ça

Вибрана фільмографія[ред. | ред. код]

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1950 ф Орфей Orphée Аглаоніка
1950 ф Адреса невідома Sans laisser vd'adresse камео
1952 ф Зелена рукавичка Le Gantrled vert співачка
1955 ф Єлена і чоловіки Elena et les Hommes Міарка
1957 ф І сходить сонце The San Also Rises Жоржет Обен
1958 ф Коріння неба The Roots of Heaven Мінна
1958 ф Гола земля (Ріка алігаторів) The Naked Earth Марія Бойл
1959 ф Чорторий Whirlpool Лора
1960 ф Тріщіна у дзеркалі Crack in the Mirror Епоніна Меркадьє / Флоренс Ламорсьє
1961 ф Велика гра The Big Gamble Марі Бреннан
1962 ф Наклеп Malefices Міріам Хеллер
1965 с Бельфегор — привид Лувру Belphegor ou le Fantome du Louvre Лоранс Борель / Стефані Борель
1965 ф Хатинка дядька Тома Onkel Toms Hütte Діна
1967 ф Ніч генералів The Night of the Generals Жульєт
1975 ф Лілі, покохай мене Lily aime-moi Фло
2002 ф Торжество Едермана Le Derniere Fete de Jedermann Івонн Беккер

Кіновтілення[ред. | ред. код]

  • 2010 — У фільмі «Генсбур. Герой і хуліган» (жанр якого зазначено як біографічна фантазія) роль Жульєт Греко виконала Анна Муглаліс.
  • 2011 — У телефільмі «V значить Віан» (фр. V comme Vian) роль Жульєт Греко зіграла Міріам Моралі.

Відзнаки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Deutsche Nationalbibliothek, Staatsbibliothek zu Berlin, Bayerische Staatsbibliothek et al. Record #118718568 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. SNAC — 2010.
  3. Discogs — 2000.
  4. а б Fichier des personnes décédées
  5. а б La chanteuse Juliette Gréco est morte // Le MondeParis: Societe Editrice Du Monde, 2020. — ISSN 0395-2037; 1284-1250; 2262-4694
  6. GeneaStar
  7. Roglo — 1997. — 8549233 екз.
  8. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  9. Czech National Authority Database
  10. à 19h58, Par E. B. avec AFPLe 25 septembre 2020 (25 вересня 2020). Les obsèques de Juliette Gréco seront célébrées le 5 octobre à Saint-Germain-des-Prés. leparisien.fr (fr-FR). Архів оригіналу за 9 жовтня 2020. Процитовано 9 жовтня 2020. 

Посилання[ред. | ред. код]