Жуль Арман Дюфор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жуль Арман Дюфор
фр. Jules Armand Dufaure
фр. Jules Dufaure
Jules Armand Dufaure.jpg
Прапор
Прем'єр-міністр Франції
19 лютого 1871 — 24 травня 1873
Попередник: Луї Жуль Трошю
Наступник: Альберт де Брольї
23 лютого 1876 — 12 грудня 1876
Попередник: Луї Бюффе
Наступник: Жуль Сімон
13 грудня 1877 — 4 лютого 1879
Попередник: Гаетан де Рошбуе
Наступник: Вільям Генрі Вейдінгтон
 
Народження: 4 грудня 1798(1798-12-04)[1][2][…]
Сожон
Смерть: 27 червня 1881(1881-06-27)[1][2][…] (82 роки)
Рюей-Мальмезон
Країна: Франція
Партія: Opportunist Republicansd
Діти: Gabriel Dufaured і Amédée Dufaured

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Жуль Арман Станіслас Дюфор (фр. Jules-Armand-Stanislas Dufaure; 4 грудня 1798(17981204), Сожон — 27 червня 1881, Рюей-Мальмезон) — французький політик та державний діяч, тричі очолював кабінет міністрів Франції, член Французької академії.

Біографія[ред. | ред. код]

Жуль Арман Станіслас Дюфор, будучи адвокатом в Бордо, незабаром здобув широку популярність завдяки участі в політичних процессах.

Обраний в 1834 до Палати депутатів, зайняв у ній чільне місце у лавах центру (tiers parti). У 1839 брав участь у коаліції проти кабінету Моле і після його скинення близько року був міністром публічних робіт. У цей короткий час багато зробив для розвитку залізничної справи.

Після революції 1848 року Дюфор, обраний до Установчих зборів, був членом комісії для вироблення конституції, а в жовтні був призначений Луї-Еженом Кавеньяком міністром внутрішніх справ і активно підтримував кандидатуру Кавеньяка на президентство. Обіймав ту ж посаду в першому кабінеті Наполеона III; був членом законодавчих зборів. Після державного перевороту 2 грудня 1851 деякий час утримувався під арештом. Повернувшись до паризького адвокатського стану, був у 1862–1864 його старійшиною-батонне.

Після проголошення Третьої республіки Дюфор був обраний членом національних зборів від п'яти департаментів і обіймав при Тьєрі посаду прем' єр-міністра та міністра юстиції. Після падіння Тьєра Дюфор приєднався до лівого центру і активно боровся з кабінетом Брольї.

У березні 1875 Дюфор знову був призначений міністром юстиції і брав активну участь у виробленні організації Сенату і обговоренні виборчих законів.

Після відставки Луї Бюффе в березні 1876 Дюфор став на чолі кабінету міністрів. Заснував при міністерстві юстиції «Комітет іноземного законодавства» для перекладу французькою мовою іноземних кодексів та законів.

У грудні 1876 кабінет Жуля Дюфора пішов у відставку через питання про припинення будь-яких нових переслідувань за причетність до комуни. У тому ж році Дюфор був обраний незмінним сенатором. У 1877 він вів непримиренну боротьбу з діячами «coup d'état 16 травня», а після перемоги республіканців на загальних виборах йому доручено було у грудні 1877 року утворити новий кабінет.

У конфлікті, що виник між міністерством і президентом Мак-Магоном, Дюфор рішуче відстоював вимоги міністерства, чим сприяв прагненню Мак-Магона піти у відставку. З обранням Жуля Греві, Дюфор у лютому 1879 пішов з політики.

Жуль Арман Станіслас Дюфор помер 27 червня 1881 в Рюей-Мальмезоні.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]