Жуль де Поліньяк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жуль Огюст Арман Марі де Поліньяк
фр. Jules de Polignac
Жуль Огюст Арман Марі де Поліньяк
Прем'єр міністр Франції
8 серпня 1829 — 29 липня 1830
Попередник Жан Батист Мартіньяк
Наступник Віктор де Брольї
Народився 14 травня 1780(1780-05-14)
Версаль Франція
Помер 2 березня 1847(1847-03-02) (66 років)
Париж, Франція Франція
Відомий як політик, дипломат
Громадянство Французьке
Політична партія Ультрароялісти
Батько Jules, 1st Duke of Polignacd
Мати Герцогиня де Поліньяк
У шлюбі з Barbara Campbelld і Maria Charlotte Parkynsd
Діти Jules-Armand de Polignacd, Camille de Polignacd, Alphonse de Polignacd, Yolande de Polignacd[1], Ludovic de Polignacd і Prince Edmond de Polignacd
Релігія Католицизм
Нагороди
офіцер ордена Почесного легіону кавалер ордена Святого Духа лицар ордена святого Михайла
Підпис Signatur Jules de Polignac.PNG

Жуль Огю́ст Арма́н Марі́ де Полінья́к (фр. Jules Auguste Armand Marie de Polignac); також граф де Поліньяк (фр. Comte de Polignac) (*14 травня 1780 — †2 березня 1847) — французький державний діяч, політик, прем'єр-міністр Франції. Належав до консервативної фракції ультрароялістів під час Реставрації Бурбонів. Призначення Поліньяка на посаду прем'єр-міністра королем Карлом Х було однією з причин Липневої революції 1830 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Жуль Огюст Арман Марі де Поліньяк народився 14 травня 1780 року у Версалі, був другим сином найближчої подруги королеви Марії Антуанетти герцогині де Поліньяк. Після початку Французької революції жив у вигнанні. У 1804 році повернувся до Франції, взяв участь у невдалій змові Кадудаля проти Наполеона, був арештований, опинився у в'язниці, втік у 1813 році. У 1814 році, після Реставрації Бурбонів повернувся до Франції разом з іншими аристократами-імгрантами, був призначений королем Людовиком XVIII пером Франції. Пізніше поступив на дипломатичну роботу, був послом при Святому Престолі у Римі, послом у Відні і Лондоні. Ще з часів еміграції мав близькі стосунки і майбутнім королем Карлом Х, був його довіреною особою. Був призначений Карлом Х міністром іноземних справ Франції, пізніше також головою ради міністрів після відставки уряду Мартиньяка. Разом із королем Карлом Х був ініціатором вторгнення Франції в Алжир у 1829 році. 29 липня 1830 року підписав одобрені королем ордонанси, які обмежували свободу преси, вводили цензуру, розпускали парламент і вносили зміни до електоральних законів. Підписання ордонансів, особливо стосовно обмеження свободи слова призвели до повстання та Липневої революції. Після перемоги революції, Поліньяк представ перед судом за звинуваченнями у порушенні конституції, був засуджений до довічного ув'язнення. У 1836 році був помилуваний, емігрував до Англії. У 1845 році повернувся до Франції, помер у Парижі 2 березня 1847 року. Був автором трьох праць: Політичні роздуми (1832), Історичні, політичні і моральні студії (1845) і Відповідь моїм опонентам (1845).

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]


  1. Lundy D. R. The Peerage