Журавель Юрій Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юрій Григорович Журавель
Зображення
Юрій Журавель
Основна інформація
Дата народження 6 травня 1972(1972-05-06) (46 років)
Місце народження Овруч, Житомирська область
Роки активності з 1993
Країна Україна Україна
Національність українець
Професії музикант, ілюстратор, художник, аніматор, громадський діяч, актор, сценарист
Освіта Рівненський пед.інститут
Інструменти вокал, гітара, банджо, губна гармоніка
Жанр рокабілі (украбілі)
Гурт От Вінта!
Нагороди
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Файли у Вікісховищі?

Ю́рій Григо́рович Жураве́ль (народився 6 травня 1972 року в м. Овруч Житомирської області) — український музикант з Рівного, лідер та вокаліст гурту От Вінта!, художник, аніматор, громадський діяч, актор і сценарист.

Життєпис[ред. | ред. код]

За словами самого музиканта, він народився по дорозі з Камінь-Каширська, що на Волині, до Овруча, що на Житомирщині. Батько — Журавель Григорій Васильович. Мати — Балик Галина Олександрівна. Батько був військовим, мама — вчителькою, тому сім'я часто переїжджала з місця на місце. У шкільному віці змінив аж 7 шкіл. Найбільш щасливий відрізок часу свого дитинства пов'язує зі школою у місті Гайсині Вінницької області. Там Юрій навчався до 8 класу. Саме у цій школі навчався всім відомий Володимир Висоцький.

Коли вперше приїхав до Рівного, то потрапив на виступ тоді відомого гурту «Чёрный Кофе». На той час Юрій Журавель вже цікавився рок-музикою. На розігріві виступав рокабільний гурт «Містер Твістер», який і привернув увагу майбутнього музиканта і дав йому творчий поштовх. Не вміючи грати на гітарі, він купив собі цей музичний інструмент і сам вчився грати, не знаючи нот і правильного строю.

Вже потім, працюючи у рівненському театрі «Від ліхтаря», Юрій Журавель та його друзі писали музичне оформлення до вистав «Пеппі Довгапанчоха», «Звичайне Диво» та пробували грати, як живий театральний оркестрик. А згодом, на одному з перших благодійних марафонів Рівненського Палацу дітей та молоді, гурт «От вінта» виступив з повноцінною концертною програмою.

Має вищу освіту, закінчив факультет педагогіки та методики початкового навчання Рівненського державного педагогічного інституту за спеціальністю «основи дизайну та образотворче мистецтво».

Дружина Паскар Марина Тимофіївна померла в 2014 р. Має доньку Катерину, яка навчається у Варшаві на журналіста.

Серед своїх переваг Юрій Журавель називає працелюбність та цілеспрямованість, а з недоліків — поступливість та «гальмування». Роботу вважає найкращим хобі. Любить грати у волейбол і бадмінтон, плавати, а найбільш приємний відпочинок — коли дочка приїжджає додому. Своє життєве кредо Юрій Журавель, визначає, посилаючись на письменника Михайла Старицького: «Співай, ридай і будь готовий замість лаврового терновий вінець узяти на чоло».

Указом Президента України № 336/2016 від 19 серпня 2016 року нагороджений ювілейною медаллю «25 років незалежності України».[1]

Творчість[ред. | ред. код]

Юрій Журавель на обкладинці газети «Культура і життя»

Юрій Журавель — винахідник та засновник музичного напрямку «украбілі». Автор слів та музики альбомів гурту От Вінта!, переможець багатьох рок-фестивалів України, Росії, Польщі та Литви. Є керівником дитячого гурту «Зла мала».

Піонер української флеш-кліп анімації. Мультиплікаційні фільми Юрія Журавля: «Не мала баба клопоту — купила порося», «Опля — картопля!» та анімоване переграння «Дарма я наївся цибулі» неодноразово займали призові місця у хіт-парадах провідних музичних каналів України, Росії та Литви.

Юрій Журавель намалював казкову графіку до відео гурту «TaRuta» на пісню «Бором-Бором». Власне кліп відзняв в Карпатах кінорежисер Тарас Химич.

Відомий Юрій Журавель і як художник. Саме його малюнки ілюстрували книгу «Мазепа. Крок до правди» та роман відомих українських письменників Братів Капранових «Щоденник моєї секретарки».

Разом з Капрановими Юрій Журавель долучився і до творення «Мальованої історії Незалежності України». Над оформленням книги працювали художники з 5 міст України, а автором портретів видатних українців став Юрій Журавель. Спочатку він мав робити й комікси до книги, але через щільний графік виступів не встигав малювати в повному обсязі, а тому зосередився лише на портретах. Є багато постатей, яких в реальності ніхто не бачив, — говорить Юрій Журавель. — Їх довелося зображати за різними історичними даними та власними уявленнями. Декого вирішив зобразити «живішими», ніж їх зображують зазвичай. Наприклад Лесю Українку, на обличчі якої читаються не лише душевні хвилювання, але й фізичний біль.

Також Журавель створив цілий ряд малюнків, в яких передав своє бачення українських політиків. Ці малюнки одразу набрали неабияку популярність в Інтернеті.

Під час Єврореволюції Юрій Журавель створив на злобу дня серію малюнків у жанрі графіки (60-70 робіт), котру бійці «Беркуту» 18 лютого 2014 року у Києві на перехресті вулиці Грушевського та Хрещатика спалили:

Намалювати вони не можуть, а єдине, що можуть, — це спалити. Як казав Булгаков — рукописи не горять. Фотографії малюнків розповсюджуються в інтернеті, в соцмережах, тому виставка продовжує життя.[2]

Девіз життя: «Розумний вираз обличчя — не ознака розуму. Посміхайтесь!!!».

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

У 2004 році Юрій Журавель разом з артистами і політиками брав участь в автопробігу «Поїзд дружби» по східних містах України, виступаючи з концертами і закликаючи до єдності і братерства.

У 2005 році став одним із засновників громадського руху «Не будь байдужим».

Саме за його задумом у Рівному відбувається кінофестиваль «Двері», флеш-моб «ЧЖ», «Велодень».

У 2012 році Журавель створив громадську організацію «Діти підземелля».

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]