Журавець (рослина)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Журавець
Geranium sylvaticum closeup.JPG
Розквітла герань лісова (Geranium sylvaticum)
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Геранієцвіті (Geraniales)
Родина: Журавцеві (Geraniaceae)
Рід: Журавець (Geranium)
L.
Види

Понад 350, включно з:
Журавець великокореневищний (Geranium macrorrhizum)
Журавець болотяний (Geranium palustre)
Журавець лучний (Geranium pratense)
Журавець дрібний (Geranium pusillum)
Журавець смердючий (Geranium robertianum)
Журавець кривавий  (Geranium sanguineum)
Журавець лісовий (Geranium sylvaticum)

Commons-logo.svg Вікісховище: Geranium

Журавець[1], або гера́нь[2] (Geranium) — рід рослин родини геранієвих, основний і найбільший у родині — нараховують понад 350 видів[3].

Українська назва рослини журавець, подібно як в інших мовах (англ. cranesbill, рос. журавник) походить від подібності сім'янки рослини на дзьоб журавля. Родова назва Geranium походить від грец. γεράνως, що також означає «журавель».

Опис[ред. | ред. код]

Журавці — одно-, рідше багаторічні трав'янисті рослини.

Стебло — заввишки від 20 до 60 см.

Рослина герані лучної (Geranium pratense)

Листки — на довгих черешках, пальчасто-, рідше перисторозсічені, в багатьох гераней м'яковорсисті.

Квітки — правильні, двостатеві; з п'ятичленної чашечки розкриваються 5 майже круглих пелюсток, розташованих в одній площині. Колір квітів — бордовий і ліловий різних відтінків, синій, білий тощо.

Плід герані розкривається п'ятьма стулками.

Поширення[ред. | ред. код]

Трави і напівкущі герані поширені по всьому світу, особливо в помірній зоні Північної півкулі, зокрема у східному Середземномор'ї, а у тропіках — і в горах.

Види[ред. | ред. код]

Виділяють понад 300 (за ін. даними 400) видів гераней.

В Україні поширені понад 20 видів журавцю (герані), зокрема:

  • Журавець альпійський (Geranium alpestre);
  • Журавець блискучий (Geranium lucidum);
  • Журавець болотяний (Geranium palustre) — з бордовими квітами;
  • Журавець великокореневищний (Geranium macrorrhizum) — у Карпатах, квітки мають відтінки від фіолетового і криваво-червоного до блідо-рожевого;
  • Журавець голубиний (Geranium columbinum);
  • Журавець дрібний (Geranium pusillum) — з світло-ліловими, майже білими квітами;
  • Журавець кримський (Geranium asphodeloides);
  • Журавець лісовий (Geranium sylvaticum) — з ліловими квітами;
  • Журавець лучний (Geranium pratense) — зі світло-ліловими квітами;
  • Журавець пагорбовий (Geranium collinum);
  • Журавець розлогий (Geranium divaricatum);
  • Журавець розсічений (Geranium dissectum);
  • Журавець чеський (Geranium bohemicum) та інші.

Розведення і використання[ред. | ред. код]

Герань є відомою декоративною рослиною. У садівництві особливо популярні південно-європейські види та їх культурні гібриди (наприклад, журавець великокореневищний Geranium macrorrhizum), зокрема з махровими квітками.

Найкращий спосіб при розведенні — за допомогою розщеплення кореневища на частки, пагони і бруньки, також за допомогою насіння (як і для більшості рослин — восени або на початку весни).

Герані є поживою для личинок деяких видів метеликів.

Пеларгонії[ред. | ред. код]

Часом серед садівників геранню називають не лише рослини роду Geranium, а й рослини роду Pelargonium (пеларгонії), які раніше також відносили до гераней.

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Geranium // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. Определитель высших растений Украины / Доброчаєва Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н. и др. — К.: Наукова думка, 1987. — С. 221.(рос.)
  3. Geranium Tourn. ex L.. Plants of the World Online. Kew Science. Архів оригіналу за 19 лютого 2020. Процитовано 13.05.2021. 
  4. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання[ред. | ред. код]