Журавка (Селищенська сільська громада)
| село Журавка | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Черкаська область | ||||
| Район | Звенигородський район | ||||
| Громада | Селищенська сільська громада | ||||
| Облікова картка | gska2.rada.gov.ua | ||||
| Основні дані | |||||
| Перша згадка | перша половина 18 століття | ||||
| Населення | 650 чоловік (на 1 січня 2010 року)[1] | ||||
| Територія | 23,218 км² | ||||
| Площа | 3,977 км² | ||||
| Густота населення | 163,44 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 19521 | ||||
| Телефонний код | +380 473439 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 49°16′46″ пн. ш. 31°11′05″ сх. д. / 49.27944° пн. ш. 31.18472° сх. д.Координати: 49°16′46″ пн. ш. 31°11′05″ сх. д. / 49.27944° пн. ш. 31.18472° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
205 м[2] | ||||
| Відстань до обласного центру |
65,4 (фізична) км[3] | ||||
| Відстань до районного центру |
35 км | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | с. Селище | ||||
| Карта | |||||
  Журавка | |||||
 Журавка | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
Жура́вка — село у Звенигородському районі Черкаської області, у складі Селищенської сільської громади. Розташоване за 35 км від залізничної станції Городище. Населення — 655 чоловік (на 2010 рік).
Історія[ред. | ред. код]
За архівними даними та легендами, село засноване у 6—7 століттях до н. е.[джерело?], залишки археологічних пам'яток (раннє слов'янське поселення та могильник черняхівської культури) свідчать про давнє заселення території села (докладніше див. Журавка (археологічна пам'ятка)).
Територією села протікала повноводна річка, яка спочатку носила назву Жур, що в перекладі звучить як «брудна вода», полянське слово «жул» — мул і готське слово «ака» — річка злились в єдину назву «Журака» — річка брудної води, а поселення, яке розмістилося на двох берегах, стало називатись Журавка[джерело?]. Існують й інші легенди про походження назви села:
- згідно з першою — у давнину навколишні урочища села Видумка, Байрак, Підмети, Висока Гребля були багаті водоймищами і болотами. На них росли густі очерети та верболози, а у водоймищах водилося багато риби. Навесні в ці місця прилітали великі зграї журавлів. Журавлі вили гнізда на значному підвищенні, саме там, де і знаходиться село. Одного року в житті журавлиної зграї сталася трагічна подія. Восени несподівано випав сніг, мороз скував водоймища. Одна журавлиха, маючи ще малих пташенят, не полетіла у вирій. Це помітили люди, забрали журавлят, обігріли, нагодували й доглядали їх;
- за другою — назву села пов'язують з чумаками та словом «журитися». Село було засноване на пагорбі, і коли чумаки проїжджали цим шляхом, то часто журилися, дивлячись на схил — чи воли витягнуть на таку крутизну вози, навантажені мішками з сіллю.
- в основі третьої легенди антропонім — прізвище Журавель, яке мав козак першопоселенець. За переказами, він залишив по собі добру згадку — криницю з джерельною водою[4].
Найдавніші писемні згадки про село датуються першою половиною XVIII століття. Тоді село належало до маєтків князів Яблоновських.
В середині 19 століття в селі мешкало 1 216 осіб. Діяла дерев'яна церква в ім'я мучениці Параскеви, 5-го класу. Церква була побудована в 1726 році і мала 36 десятин землі[5].
У 1920 році в селі виникли три артілі.
427 жителів села воювали на боці СРСР у роки німецько-радянської війни, з них 158 загинули. 147 нагороджено бойовими орденами і медалями цієї держави. На їх честь у селі споруджено обеліск Слави.
В післявоєнні роки в селі працював колгосп імені Горького, що використовував 2276 га земельних угідь, що до 1929 року належали селянам, у тому числі 1646 га орної землі. Господарство спеціалізувалось на вирощуванні зернових і технічних культур. Було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво.
Станом на 1972 рік в селі проживало 1 204 людини. Працювали 8-річна школа, у якій навчалось 219 учнів, будинок культури із залом на 400 місць, бібліотека з книжковим фондом 10,6 тисяч примірників, пологовий будинок, 2 фельдшерсько-акушерські пункти, майстерня побутового обслуговування.
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СРСР 1932—1933 та 1946–1947 роках.
Сучасність[ред. | ред. код]
У селі зареєстровано 4 приватних підприємці та 3 фермерських господарства, які спеціалізуються з вирощування зернових культур.
Відомі люди[ред. | ред. код]
У селі народились:
- Антоновський Іван Іванович (1893—1958) — український диригент і бандурист;
- Жежерун Ілько Дмитрович (невідомо—1917) — один із випробувачів перших російських підводних човнів;
- Кротевич Євген Максимович (1884—1968) — український письменник.
- Кротевич Костянтин Максимович (1872—після 1931) — український релігійний діяч, архієпископ Вінницький УАПЦ, юрист.
- похований Бурачук Василь Васильович (1994—2017) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Сайт Городищенської районної ради. Архів оригіналу за 25 квітня 2012. Процитовано 4 жовтня 2010.
- ↑ weather.in.ua
- ↑ maps.vlasenko.net(рос.)
- ↑ «Нова Доба». № 15 від 16 лютого 2012 року. стор. 17.
- ↑ рос. дореф. Похилевичъ Л. Сказанія о населенныхъ мѣстностяхъ Кіевской губерніи. — К., 1864.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Н. С. Абашина. Журавка [Архівовано 29 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 175. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
- Н. С. Абашина. Журавка [Архівовано 1 липня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
Посилання[ред. | ред. код]
- Журавка на who-is-who.com.ua[недоступне посилання з квітня 2019]
| ||||||||||||||
| |||||||||||
.png){kind=small}