Журман Дмитро Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Журман Дмитро Андрійович
Дмитро Андрійович Журман (Зурман, Турченко, Турчиненко)
POL COA Szeliga.svg
Прапор
осавул Стародубського полку
1669 — 1672
Прапор
наказний Стародубський полковник
1688 — 1708
 
Народження: невідомо
Смерть: 1714(1714)
Стародуб
Країна: Flag of the Cossack Hetmanat.svg Гетьманщина
Рід: Журмани
Батько: Андрій Журман
Шлюб: Марія Дячиха
Діти: Журман Матвій Дмитрович

Журман Дмитро Андрійович (? — 1714, Стародуб) — стародубський полковий старшина (1669—1708 рр.), шляхтич гербу Шеліга, учасник Північної війни, дід Генерального судді (1756—1781 рр.) Глухівського періоду в історії України Іллі Васильовича Журмана (бл. 1720—1783).

Осавул Стародубського полку[ред. | ред. код]

Ще до 1669 року був призначений на посаду осавула Стародубського полку (раніше 1669 — пізніше 1672 рр.). У лютому 1669 року підписав Глухівські статті.

Від першого шлюбу у нього був син Матвій, який помер раніше батька — в 1714 році. У нього було чотири сини Василь, Михайло, Григорій, Іван.

Турецький полон[ред. | ред. код]

В 1676 році був призначений сотником Першої Стародубської сотні. Однак в 1678 році під час боїв з турками під Чигирином потрапив у полон. За те, що 9 років жив у Туреччині, дістав прізвисько Турчиненко (Турчин, Турчинович, Турченко).

Звільнившись з полону у 1688 році знову повернувся на службу у званні значний військовий товариш.

31 березня 1688 р. гетьман Іван Мазепа видає Універсал «до ласки нашої» за яким Д.Журман отримує с. Задубення з млином-вешняком[1]. Нині це село Задубіння (біл. вёска Задубенье) — Мядельського району Мінської області Білорусь.

В цей час Д.Журман одружується вдруге. Тепер — з Марією Дячихою. У них народжується донька Олена. В рік смерті батька (1714) вона вийшла заміж за Василя Моцарського.

Участь у Північній війні[ред. | ред. код]

Після цього (в 1688 році) він призначається на посаду обозного Стародубського полку. Досить часто як наказний стародубський полковник бере участь у 1704—1706 та в 1708 роках у баталіях Північної війни[2]. В цей час Стародубський полк очолює майбутній гетьман Іван Скоропадський.

У 1714 р. Д.Журман у досить похилому віці помер раптово «в городе Стародубе, по рынку здравъ ходячи, нечаянною смертию межъ коморами скончалъся»[3].

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Кривошея В. В., Кривошея І. І., Кривошея О. В. Неурядова старшина Гетьманщини / В. В. Кривошея, І. І. Кривошея, О. В. Кривошея.– К.: «Стилос», 2009. — 604 с.
  2. Модзалевський Вадим Львович. Малоросійській родословникъ. — Т. Второй: Е. — К. — К.:Типографія Т-ва Г. Л. Фронцкевича і Ко, 1910. — 720 с.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кривошея В. В., Кривошея І. І., Кривошея О. В. Неурядова старшина. Гетьманщини. — К.: Стилос, 2009. — С. 133.
  2. Заруба В. М. Козацька старшина Гетьманської України, (1648—1782): персон. склад та родинні зв'язки / В. М. Заруба. — Дніпропетровськ. : ЛІРА, 2011. - 931 с.
  3. Кривошея В. Козацька еліта Гетьманщини. — Київ: ІПІЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2008. — С. 330.