Журів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Журів
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Рогатинський район
Рада/громада Підмихайлівська сільська рада
Код КОАТУУ 2624484902
Основні дані
Засноване 1394
Населення 472
Площа 9,814 км²
Густота населення 48,09 осіб/км²
Поштовий індекс 77051
Телефонний код +380 03435
Географічні дані
Географічні координати 49°18′12″ пн. ш. 24°26′40″ сх. д. / 49.30333° пн. ш. 24.44444° сх. д. / 49.30333; 24.44444Координати: 49°18′12″ пн. ш. 24°26′40″ сх. д. / 49.30333° пн. ш. 24.44444° сх. д. / 49.30333; 24.44444
Водойми Свірж
Місцева влада
Адреса ради 77050 Івано-Франківська область, Рогатинський район, с. Підмихайлівці, вул. Шевченка, 1а, тел. 5-66-30
Карта
Журів. Карта розташування: Україна
Журів
Журів
Журів. Карта розташування: Івано-Франківська область
Журів
Журів

Жу́рів — село Рогатинського району Івано-Франківської області.

Історія[ред. | ред. код]

Адам Бонецький вказував, що село спочатку мало назву Дзюрів.[1]

Перша згадка про село у грамоті 29 червня 1394 р[2].

У податковому реєстрі 1515 року село документується як спалене, але є млин[3]. Також збереглася згадка про спалення села татарами в 1599 р. До 1539 р. назва с. Журів в документах пишеться як «Джурів». В історичних джерелах є згадка про журівський замок, який в 1648 р. був зруйнований.

Археологічний загін під керівництвом В. Барана в 1987 р. виявив біля села сліди давнього поселення голіградської культури фракійського гальштату. Дану пам'ятку взято під державну охорону.

За часів Речі Посполитої Журів перебував у власності шляхетського роду Даниловичів. Зокрема, «з Журова» підписувались Данилович Микола, його син Данилович Іван Миколай,[4] донька Петра Даниловича Олена (Гелена) Урсула.[5]

У XIX ст. Журів — містечко Рогатинського повіту Королівства Галичини та Володимирії. У 1870-х — 1880-х рр. містечко мало власну печатку з зображенням сухого дерева (типовий для галицької сфрагістики австрійської доби «природничий» символ) і латинським написом: «Sigillum Communitatis Żurow».

1 січня 1923 р. розпорядженням Ради Міністрів з розпарцельованого (розділеного) фільварку в Журові утворено нову самостійну адміністративну гміну Луковець Журівський[6].

У 1939 році в селі проживало 1410 мешканців (470 українців, 220 поляків, 280 польських колоністів, 360 латинників, 30 євреїв)[7].

Населення села станом на 09.12.1931 р. становило 1297 осіб, на 01.01.1993 р. — 467, на 01.01.2009 р. — 432.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

  • костел (знищений совітами)
  • церква Св. Димитрія Солунського.[8]

Відомі люди[ред. | ред. код]

  • Зеновій Карась, священик УГКЦ, просвітянин, педагог, багаторічний політв'язень, почесний громадянин міста Коломия, редактор газети Коломийсько-Чернівецької Єпархії УГКЦ "Християнський вісник". Народився 9 березня 1929 року у Журові. Закінчив Рогатинське педучилище у 1948 році. Працював учителем на Городенківщині та Рогатинщині. Пізніше, у 1954 році виїхав із сім'єю до Казахстану до вуйка своєї дружини Юліана Борисікевича, якого свого часу було з родиною депортовано з України. За звинуваченням в антирадянській агітації З. карась був засуджений обласним судом м. Кустанай (Казахська РСР) на 10 років совєтських концтаборів. відбував покарання в системі ГУЛАГ в Іркутській області та Мордовській АССР (Росія) з вересня 1957 по вересень 1967 року. Помер 4 березня 2014 року у місті Коломия[9].

Дідичі[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Boniecki Adam. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Cz. 1. — t. 4, 1904. — S. 86. (пол.)
  2. 64. Владислав, польський король, дарує Данилові Задеревецькому села під Галичем i Зудечовом
  3. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 166 – Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. - 252 s.
  4. W. Hejnosz. Daniłowicz Jan Mikołaj z Żurowa h. Sas (†1649) / Polski Słownik Biograficzny.— Kraków, 1937.— t. IV/1, zeszyt 16.— S. 415. (пол.)
  5. Niesiecki Kasper. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona … — T. 4. — Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743.— 820 s.— S. 333. (пол.)
  6. Dz.U. 1922 nr 101 poz. 926
  7. Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 69 — Вісбаден, 1983. — 205 с.
  8. ПІДМИХАЙЛІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА
  9. На Прикарпатті відновили знищені іменні таблички на унікальному різьбленому іконостасі. ВІДЕО

Джерела[ред. | ред. код]