Жусуп Сиримули

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жусуп Сиримули
каз. Жүсіп Сырымұлы
Народився 1770(1770)
Киргизька Автономна Соціалістична Радянська Республіка, Російська СФРР
Помер 1840(1840)
Узбекистан
Підданство Російська імперія
Національність казах Молодшого жузу
Відомий завдяки лідер національно-визвольної боротьби казахського народу

Жусуп Сиримули (каз. Жүсіп Сырымұлы або за російськими джерелами Жусуп Сиримов, 1770(1770) — 1840) — казахський батир, старшина казахського роду Байбакти, син Сирима Датова. Тархан. Один з ватажків повстання казахів під його проводом.

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

Серед нащадків батира Сирима Датова найбільш відомий син Жусуп, який народився у 1770 році в аулі Сарой, що нині в межах Жимпітинського сільського округу Сиримського району Західно-Казахстанській області Казахстану. Матір'ю Жусупа Сиримова була перша дружина Сирима Датова (байбіше) на ім'я Торгин.

Первісток у сім'ї, Жусуп згодом був старшиною, бієм і волосним управителем Байбактинського роду. Жусуп відрізнявся відвагою, справедливістю, рішучістю, що підвищувало його імідж серед земляків. Через його великий вплив на справи Молодшого жузу Жусуп-батир визнаний одним з видатних діячів свого часу. Ще при житті Сирима Датова Жусуп був зведений російською імператрицею Катериною II в чин Тархана.

Дізнавшись про наміри синів хана Нурали — султанів Каратая і Бокея спільно з Хівинский ханом і російською владою ліквідувати Сирим-батира, Жусуп у 1802 році разом з однородцями перекочував слідом за батьком в район середньої течії Сирдар'ї, однак не встиг запобігти його насильницьку смерть.

Трагічна смерть батька зміцнила переконання Жусупа в тому, що від колоніального ярма можна позбутися тільки за допомогою зброї. Після смерті Сирима Датова Жусуп Сиримули разом з султаном Абилгази активно захищав від уральських козаків межиріччя річок Урал і Ілек, потім разом зі своєю дружиною боровся з колонізаторами в загоні вірного соратника батира Сирима Жоламана Тленшиули.

Жусуп загинув у 1840 році, як і його батько, на чужині. Місце його поховання невідоме, а його численні нащадки, за радянських часів піддані гонінням, проживають на стику Оренбурзької, Самарської і Челябінської областей Росії.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]