Жученко Павло Данилович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Павло Данилович Жученко
Zhuchenko PavelDanil.jpg
Народження 12 липня 1905(1905-07-12)
Чернянка, (нині Бєлгородська область)
Смерть 21 лютого 1965(1965-02-21) (59 років)
Київ
Поховання Лук'янівське військове кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Рід військ RAF A emb-Artillery1924.gif артилерія
Роки служби 19221964
Партія КПРС
Звання CCCP army Rank polkovnik infobox.svg Полковник
Війни / битви Радянсько-німецька війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки Орден Вітчизняної війни II ступеня

Павло Данилович Жученко (12 липня 1905, Чернянка — 21 лютого 1965, Київ) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу, в роки радянсько-німецької війни командувач артилерією 52-го стрілецького корпусу 40-ї армії Воронезького фронту, полковник.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 12 липня 1905[1] року в слобідці Чернянка Новооскільського повіту (нині селище міського типу Бєлгородської області)[2], в селянській родині. Українець.[3].Член КПРС з 1926 року. Освіта неповна середня. Був секретарем повітового комітету комсомолу міста Новий Оскіл Бєлгородської області.

У 1922 році призваний до лав Червоної Армії. У 1927 році закінчив Одеську артилерійську школу, в 1941 році — два курси Військової академії імені М. В. Фрунзе. У боях радянсько-німецької війни з червня 1941 року. Воював на Карельському, Волховському, Воронезькому, 1-му Українському фронтах, брав участь у боях під Ленінградом, на Курській дузі.

У вересні 1943 року полковник П. Д. Жученко був призначений командувачем артилерією 52-го стрілецького корпусу 40-ї армії. Коли корпус вийшов до Дніпра і 21 вересня 1943 року почали переправу на правий берег, полковник П. Д. Жученко у винятково важких умовах при гострій нестачі плавальних засобів і під вогнем противника вміло організував переправу артилерійських частин і підрозділів, завдяки чому вся артилерія з'єднань корпусу протягом трьох днів була переправлена на правий берег і поставлена на бойові позиції.

З 23 вересня до 16 жовтня 1943 року полковник П. Д. Жученко вміло керував вогнем артилерійських груп, що відбивали ворожі контратаки, сприяючи тим самим утриманню і розширенню військами корпусу Букринського плацдарму на правому березі річки.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 грудня 1943 року за мужність і героїзм, проявлені при форсуванні Дніпра і утриманні плацдарму полковнику Павлу Даниловичу Жученку присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 1984).

Могила Павла Жученка

Після закінчення війни продовжував службу в армії. У 1952 році закінчив академічні курси при Військовій артилерійської академії. З 1964 року полковник П. Д. Жученко — в запасі. Жив у Києві. Помер 21 лютого 1965 року. Похований у Києві на Лук'янівському військовому кладовищі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений орденом Леніна, двома орденами Червоного Прапора, двома орденами Червоної Зірки, орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, медалями.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Дата народження вказана як на надгробку, в різних джерелах зустрічається 13 і 14 січня 1904 року.
  2. Також зустрічається місце народження село Чернянка Черемисиновського району Курської області помилково
  3. http://www.podvignaroda.ru/?#id=10810638&tab=navDetailDocument

Література[ред. | ред. код]

  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987
  • Герои-белгородцы. 2-е изд., доп. Воронеж, 1972