Жюль Лефевр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жюль Лефевр
фр. Jules Lefebvre

Jules Joseph Lefebvre.jpg

При народженні фр. Jules Joseph Lefebvre
Народження 14 березня 1834(1834-03-14)[1]
Турнан-ан-Брі
Смерть 24 лютого 1912(1912-02-24)[2] (77 років) або 24 лютого 1911(1911-02-24)[3] (76 років)
  Париж
Поховання
Громадянство Flag of France (1790–1794).svg Королівство Франція
Жанр портрет, Історичний живопис і Ню
Навчання Національна вища школа красних мистецтв (1861) і Французька академія в Римі (1866)[5]
Діяльність художник
Вчитель Леон Коньє і Jean Francis Auburtind
Відомі учні Elizabeth Jane Gardnerd, Georges Rochegrossed, Amélie Beaury-Saureld, Поль Шабас, Maurice Chabasd, André Devambezd, Jean Caired, Louis Aston Knightd, Édouard-Jean Dambourgezd, Rodolphe d'Erlangerd, Robert Vonnohd, Поль Ландовський, Médéric Bottind, Louis Valtatd і Léopold Édouard Collind
Працівник Національна вища школа красних мистецтв
Член Академія красних мистецтв Франції
Твори Chloé[d], Truthd і Nymph and Bacchusd
Нагороди

CMNS: Жюль Лефевр на Вікісховищі

Жюль Лефевр (фр. Jules Joseph Lefebvre; (14 березня 1836, Турне — 24 лютого 1911, Париж) — французький салонний художник, який спеціалізувався на зображенні прекрасних дівчат.

Біографія[ред. | ред. код]

Жюль Лефевр у своїй студії

Отримав початкову художню освіту в Ам'єні, був потім учнем французького пейзажиста Леона Коньє в Парижі. Вперше виступив перед публікою на паризькій Всесвітній виставці 1855 року з демонстрацією чоловічого портрета.

У 1861 році за картину «Смерть Пріама» отримав головну Римську премію, після чого написав в Римі картини: «Юнак, котрий розфарбовує трагічну маску», «Дочірня любов римлянки» (1864), «Паломництво в монастир Сакро-Спак, поблизу Суб'яко» (1865), «Спляча молода дівчина» (1865), «Німфа та Діоніс-дитя» (1866) і «Папа Пій IX в Петровському соборі» (1867).

Повернувшись до Парижа, незабаром зайняв чільне місце серед французьких митців як приємний колорист і витончений, хоча й дещо манірний художник, особливо вправний у зображенні жіночої краси і в портретах.

Роботи[ред. | ред. код]

Кращі твори, виконані ним з часу приїзду його з Риму: «Істина», фігура оголеної молодої жінки, що тримає над своєю головою променисту кулю (1870; в Музеї Орсе), «Бабка» (1872), «Пандора» (1877), «Миньона» (1878), «Діана з німфами, помічені під час купання» (1879), «Ф'яметта» (1881), «Ундіна» (1881), а також портрети імператорського принца (1874), віконтеси Монтеск'є та інші полотна. В Ермітажі представлена його картина «Марія Магдалина в гроті» (1876).

Примітки[ред. | ред. код]