Жіл Вісенте

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жіл Вісенте
порт. Gil Vicente
Gil Vicente.jpg
Народився 1465[1][2][…]
Гімарайнш[2]
Помер 1536[1][3][…]
Лісабон, Португалія[5]
Країна Flag of Portugal (1521).svg Португалія
Діяльність драматург, поет, письменник, актор
Alma mater Саламанкський університет
Знання мов іспанська[2] і португальська[2]
Жанр фарс і comedyd
Magnum opus Auto da Barca do Infernod[6]
Конфесія католицька церква
Діти Paula Vicented

Жіл Вісе́нте, також Вісе́нті (Gil Vicente; бл. 1470 — бл. 1539[7]) — португальський поет і драматург. Основоположник португальського театру.[8] Знаний під прізвиськом Трубадур.

З життя і творчості[ред. | ред. код]

За професією золотокоп. Працював також актором і композитором. Слави зажив як драматург.

Відтак був запрошений до двору короля, де був автором, актором і постановником придворних видовищ; писав п'єси для карнавальних ходів, комедії, фарси.

Творчість Вісенті відіграла велику роль у розвитку іспанського театру.

Зі збережених дотепер 43-х п'єс Жіла Вісенте 12 написано португальською, 11 — іспанською, решта — на суміші обох мов.

У п'єсах Вісенті мотиви середньовічних містерій поєднуються з антиклерикальними тенденціями, автор широко використовує іспанську й португальську народно-пісенну творчість. Народним музичним фольклором, зокрема галісійськими піснями насичені драми «Гостини, або Монолог пастуха», «Дійство про чотири пори року» тощо. У п'єсах Вісенті створені живі, виразні образи представників різних суспільних станів.

Найкращі твори Жіла Вісенте: «Дійство про Сивіллу і Кассандру» (1503), «Трилогія про човен» («Човен пекла», «Човен чистилища», «Човен раю», 1517-9) вирізняються вільнодумством, гострою сатиричністю.

Соціальною спрямованістю позначені фарси («Погонич мулів» та інші) й жартівливі комедії («Кузня кохання» та інші).

Попри протидію інквізиції (були знищені декілька його творів, а деякі втратили понад тисячі рядків), творчість Жіла Вісенте міцно ввійшла в світову літературу.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Deutsche Nationalbibliothek, Staatsbibliothek zu Berlin, Bayerische Staatsbibliothek et al. Record #118804383 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б в г Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б WomenWriters
  4. SNAC — 2010.
  5. Зведений список імен діячів мистецтва — 2014.
  6. https://www.todoestudo.com.br/literatura/auto-da-barca-do-inferno
  7. Жіл Вісенте [Архівовано 25 березня 2020 у Wayback Machine.] // Театральная энциклопедия. Том 1/Глав. ред. С. С. Мокульский - М.: Советская энциклопедия, 1961.- 1214 стр. с илл., 12 л. илл. (рос.)
  8. The Penny Cyclopædia of the Society for the Diffusion of Useful Knowledge: PERU (англ.). C. Knight. 1840. 

Джерела, посилання та література[ред. | ред. код]

  • Жіл Вісенте [Архівовано 25 березня 2020 у Wayback Machine.] // Театральная энциклопедия. Том 1/Глав. ред. С. С. Мокульский - М.: Советская энциклопедия, 1961.- 1214 стр. с илл., 12 л. илл. (рос.)
  • Игнатов С., Испанский театр XVI - XVII веков, М.-Л., 1939; (рос.)
  • Дживелегов А. и Бояджиев Г., История западноевропейского театра, М.-Л., 1941 с 159 - 160; (рос.)
  • Пуришев Б. (сост.), Хрестоматия по зарубежной литературе. Эпоха Возрождения, т. 1, М.. 1959, с. 299 - 306. (рос.)
  • Гиль Виценте // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  • Косс А. Четыре драматурга португальского Возрождения. // Португальская драма. — М., 1984. (рос.)
  • Тертерян И. А. Португальское Возрождение и литература первой половины XVI в. : [Португальская литература] // История всемирной литературы. — АН СССР; Ин-т мировой лит. им. А. М. Горького. — Наука, 1985. — Т. 3. — С. 395—399. (рос.)