Перейти до вмісту

Жінка в пісках (роман)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
«Жінка в пісках»
Обкладинка видання українською мовою 1988 року.
АвторКобо Абе
Назва мовою оригіналу(яп. 砂の女)
Моваяпонська
Жанрроман
ВидавництвоShinchosha Редагувати інформацію у Вікіданих
Видано1962
Сторінок218 Редагувати інформацію у Вікіданих
Видання українською
Видано українською1988

«Жінка в пісках»(яп. 砂の女) — роман японського письменника і драматурга Кобо Абе, виданий у 1962 році.

Сюжет

[ред. | ред. код]

У 1955 році Джумпей Нікі, шкільний вчитель із Токіо, відвідує рибальське село, щоб зібрати зразки місцевого жука. Після того, як він пропустив останній автобус, жителі села дають йому прихисток. Село постійно засипає пісок із навколишніх дюн, тому жителі мусять вигрібати його і кожен будинок опиняється в ямі, оточеній дюнами, куди можна спуститися тільки драбиною. Джумпея поселяють у будинку вдови.

Наступного ранку Джумпей виявляє, що селяни забрали драбину. Тепер він мусить допомагати вдові розгрібати пісок. Джумпей кориться, бо інакше йому не даватимуть воду та їжу. Йому доводиться жити з жінкою, але одного разу випадає нагода втекти. Однак, Джумпей грузне в піску і його повертають назад. Зрештою він знаходить спосіб збирати воду самостійно, що дає йому відчуття свободи. Жінка вагітніє від нього, селяни везуть її до лікарні, залишивши драбину. Проте, Джумпей відмовляється від утечі, бо розуміє, що повернення до старого життя не дасть йому більше свободи, ніж він вже має. Він приймає свою нову особистість і сім'ю, та вирішує поділитися з селянами своїм способом добування води.

Через сім років його офіційно оголошують загиблим.

Видання українською мовою

[ред. | ред. код]

Екранізації

[ред. | ред. код]

Театральні постановки

[ред. | ред. код]
  • 2003 — «Жінка в пісках» (Театр «Zero», Ізраїль), режисери — Олег Родовильський і Мариня Белявцева.
    • Перший спектакль театру.
    • Лауреат премії «Золотий шарабан», учасник міжнародного фестивалю «Хумо» (Ташкент).
  • 2003 — «Жінка в пісках» («Наш Театр», Санкт-Петербург), режисер — Лев Стукалов.
    • Дипломант Вищої театральної премії СПб «Золотий софіт» в номінації «Найкраща вистава на великій сцені».
    • «Найкраща чоловіча роль» — С. Романюк.
    • «Найкраща режисура» — Лев Стукалов.
    • Лауреат міжнародного фестивалю «Добрий театр» (2006) в номінації «Найкраща режисура» — Лев Стукалов.
  • 2004 — «Жінка в пісках» (театр «Сузір'я», Київ), режисер Андрій Білоус.[2]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Кінопоказ: «Жінка у пісках» Хіросі Тесігахари. Архів оригіналу за 5 вересня 2013. Процитовано 24 липня 2012.
  2. Жінка в пісках [Архівовано 21 червня 2012 у Wayback Machine.] // вистави театру «Сузір'я»

Література

[ред. | ред. код]
  • Dissanayake, Wimal (1990). "Self, Place and Body in The Woman in the Dunes". In Toyama, J.; Ochner, N. (eds.). Literary Relations East and West. 3. University of Hawaii at Manoa Press. ISBN 9780824813246.
  •  Kimball, Arthur G. (1962). "Identity Found: Suna no onna". Crisis in Identity and the Contemporary Japanese Novel. Tuttle.