Жінки в Збройних силах України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Захисниця державного кордону України отримує нагороду від Президента Зеленського у День прикордонника України, 30 квітня 2022 року
Юлія Паєвська, парамедикиня, засновниця евакуаційної медчастини Angels of Taira, звільнена з російського полону, на врученні Премії імені Сахарова народу України, 2022
Яна Зінкевич, засновниця і командирка волонтерського медичного батальйону «Госпітальєри», Київ, 24 серпня 2019
Марія Берлінська, аеророзвідниця, засновниця проєкту про права жінок у ЗСУ «Невидимий батальйон», 2018
Операторка зенітного кулемета ЗПУ-1 батальйону Айдар, Луганськ, серпень 2014
Учасниця російсько-української війни Юлія Микитенко викладала ліцеїсткам Богуна
Файл:Spaitech Sparrow UA.jpg
Військовослужбовиця ЗСУ керує розвідувальним БПЛА Spaitech Sparrow, 2022
Див. також: Жінки в Україні

Жінки у Збройних силах України присутні на більшості бойових посад та добровільно[1] беруть участь у національно-визвольній боротьбі як військовички та волонтерки попри те, що дискримінаційні законодавчі обмеження на доступ українок до всіх бойових професій було скасовано лише у 2018 році під тиском жіночого ветеранського руху. В Україні один із найвищих показників кількості жінок у збройних силах серед армій світу, включаючи армії НАТО[2]. Станом на 1 березня 2023 року у ЗСУ працювали 60 538 жінок (у 2,5 рази більше за 2014 рік). Із них 42 898 військовослужбовиць (7416 офіцерок (майже всемеро більше за 2014), 11 215 сержантсько-старшинського складу, 22 832 солдаток, 1500 курсанток) і 18 101 особа цивільного складу.[3] Станом на червень 2023 року близько 5500 воячок несли службу на передовій[4][1].

Серед головних чинників зростання кількості жінок в ЗСУ — війна на сході України та суттєві зрушення в законодавстві починаючи з 2016 року, які дозволили українкам повніше реалізувати себе у війську[5], хоча жінки служили в армії в усі роки Незалежності[6].

В Україні спостерігається позитивна динаміка щодо гендерних стереотипів. Якщо в 2018 році ідею рівноправності жінок і чоловіків в армії підтримували 53% українців та українок, то в 2023 році підтримка зросла до 80%.[3] 85% громадян та громадянок України позитивно ставляться до жінок, які служать у ЗСУ; 81% погоджуються, що жінка може командувати бойовим підрозділом, так само як і чоловік[4]. Питання гендерної рівності отримало належну увагу у суспільстві, тож жінки активніше йдуть у військо.[3]

Кількість жінок у ЗСУ[ред. | ред. код]

Починаючи з 2013 року кількість жінок в ЗСУ впевнено зростає: військовичок загалом станом на травень 2021 було удвічі більше, ніж у 2013. Майже втричі зросла кількість офіцерок (5000), майже вчетверо — курсанток.[5]

З початку широкомасштабного вторгнення Росії в Україну в 2022 році до лав ЗСУ за власним бажанням були призвані понад 11 тисяч жінок. Про це повідомив командувач Об’єднаного оперативного штабу ЗСУ Сергій Наєв: «З першого дня війни жінки нарівні з чоловіками стояли в чергах до територіальних центрів комплектування, щоб долучитися до захисту нашої Батьківщини. Вони обирали найнебезпечніші спеціальності, поповнюючи лави гранатометників, кулеметників, стрільців та снайперів, іноді маючи ... бажання стати навідниками танків, бути у складі обслуги гармат та мінометів»[7].

Кількість жінок, що проходили військову службу в Збройних силах України (2005—2023)
Період Загальна кількість жінок в ЗСУ Військовослужбовиць Цивільного персоналу
Всього військовослужбовиць Солдаток Офіцерсько-старшинського складу Офіцерок Курсанток
01. 03. 2023 60 538[3] 42 898[3] 22 832[3] 11 215[3] 7416[3] 1500[3] 18 101[3]
2022 Майже 60 000[8] (листопад)
2021 57 000[9] (січень) 32 569[6] (грудень) 3500[9] (1054[6]) старших офіцерок Понад 54%[2]
2020 56 726[10] (22,5%[2]) 31 757[5] (15,6%[2]) 25 785[5] 4810[5] (8,9%[2]) 1162[5]
2019 57 901[5] 28 683[5] 23 608[5] 4024[5] 1051[5]
2018 55 000[10] (жовтень)

55 805[5]

26 617[5] 22 129[5] 3574[5] 914[5]
2017 56 103[5] 24 897[5] 21 019[5] 3068[5] 810[5]
2016 52 425[5] 20 123[5] 17 033[5] 2553[5] 537[5]
2015 49 867[5] 17 044[5] 14 351[5] 2204[5] 489[5]
2014 41 112[5] 14 319[5] 12 388[5] 1582[5] 349[5]
2013 49 926[5][3] 16 557[5][3] 9707[5] 4754[5] 1633[5][3] 370[5][3] 33 369[5][3]
2012 16 962[6]
2011 17 008[6]
2010 17 386[6]
2009 17 783[6]
2008 17 942[6]
2007 18 536[6]
2006 19 228[6]
2005 19 366[6]

Станом на 22 червня 2023 року, українські військовички проходили службу в:

В Україні дедалі більше жінок прагнуть опанувати саперську професію. У підрозділах Державної спеціальної служби транспорту станом на травень 2023 року виконували завдання з розмінування вже 5 саперок, ще одна проходила курс навчання[11].

Учасниці бойових дій[ред. | ред. код]

Жінки беруть активну участь у бойових діях. Станом на березень 2021 понад 10% від загальної чисельності особового складу, залученого до  сил та засобів ООС на території Донецької та Луганської областей, складали військовослужбовиці, зазначила радниця Головнокомандувача ЗСУ з гендерних питань Вікторія Арнаутова[2].

Статус учасниць бойових дій за участь в Антитерористичній операції на сході України (14 квітня 2014 — 30 квітня 2018) та Операції об'єднаних сил (30 квітня 2018 — 24 лютого 2022) отримали станом на березень 2021 понад 13 000 жінок[2], станом на грудень 2021 понад 16 700[6].

Період Всього отримали статус учасниць бойових дій З них за участь в АТО За участь в ООС
2020 1662[5] 19[5] 1943[5]
2019 2293[5] 116[5] 2177[5]
2018 2701[5] 2049[5] 652[5]
2017 2483[5] 2483[5]
2016 2650[5] 2650[5]
2015 1669[5] 1669[5]
2014 101[5] 101[5]

На владних армійських посадах[ред. | ред. код]

Тетяна Остащенко, перша жінка-командувачка в ЗСУ

Станом на 26 лютого 2021 року на командних посадах служили 925 військовослужбовиць[5]. Станом на грудень 2021 понад 800 військовослужбовиць командували відділенями та взводами[6].

Кількість офіцерок на командних посадах (станом на 26. 02. 2021)[5]
Командна посада Військове звання Всього
Полковниця Підполковниця Майорка Капітанка Cтарша

лейтенантка

Лейтенантка Молодша

лейтенантка

Командирка взводу 3 2 18 36 50 109
Командирка роти (батареї) 2 6 4 12
Начальниця відділення (групи, служби) 24 70 121 116 205 119 59 714
Начальниця відділення 20 27 11 10 5 1 1 75
Заступниця начальника управління 8 1 1 10
Начальниця управління 2 1 1 1 5
Всього 54 99 138 129 235 160 110 925

В 2004 році звання генерал-майора міліції отримала прес-секретарка МВС Тетяна Подашевська.[12]

Першою з українських військовослужбовиць, якій присвоєно генеральське звання[13], стала начальниця Військово-медичного управління Служби безпеки України (з 2014) Людмила Шугалей, яка 12 жовтня 2018 року отримала звання генерал-майора медичної служби.[12]

Перша жінка-командувачка Медичних сил ЗСУ Тетяна Остащенко призначена 30 липня 2021 року, ставши першою жінкою-командувачкою окремого роду сил в історії Збройних сил України та першою жінкою-бригадним генералом.

На березень 2023 року на керівних посадах частка жінок становила 11%. Позитивна динаміка свідчить про те, що в ЗСУ відбуваються серйозні зрушення завдяки планомірній роботі Міністерства оборони.[3]

Військовополонені[ред. | ред. код]

Повернення Катерини Поліщук до України після 4 місяців російського полону, 21 вересня 2022

Станом на кінець червня 2023 року в російському полоні перебувало 126 жінок: 46 військових і 80 цивільних[14].

Файл:UA 47th Bde FN FNC 01.jpg
Бійчиня 47-ї окремої механізованої бригади "Магура"

В миротворчих місіях в інших країнах[ред. | ред. код]

За статистикою 2021 року, кожен 20-й український миротворець – жінка[2].

166 військовослужбовиць нині проходять службу і на посадах миротворчого персоналу в складі Місії ООН зі стабілізації в Конго (спостерігачка), Місії ООН у Республіці Південний Судан (штабна офіцерка) та Спільних миротворчих силах у зоні безпеки Придністровського регіону Республіки Молдова (спостерігачка).[джерело?]

У ЗСУ працюють над тим, аби кількість військовослужбовиць зростала. Наразі триває активний відбір та підготовка жінок з подальшим направленням до складу міжнародних операцій з підтримки миру і безпеки на посади офіцерок штабу та радниць.

Нагороджені військовослужбовиці[ред. | ред. код]

Від 2014 року приблизно 4500 українок-учасниць бойових дій отримали високі державні нагороди[5]. З них Державні нагороди України за час проведення операцій АТО/ООС отримали 257 жінок, 9 із яких — посмертно (станом на весну 2021). Станом на грудень 2021 року 302 військовички відзначені державними нагородами, понад 4500 — відомчими та іншими відзнаками.

Кількість військовослужбовиць, які отримали державні нагороди[5] 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020
Всього нагороджених 69 194 622 516 1020 1039 1379
Державні нагороди України, в тому числі 2 30 28 39 31 46 30
— офіцерки 1 6 8 12 6 15 13
— рядові, сержантки і старшини 1 24 20 27 25 31 17
Відзнаки Міністерства оборони України, в тому числі 6 47 75 364 458 448 589
— офіцерки 22 19 134 183 168 249
— рядові, сержантки і старшини 6 25 56 230 275 280 340
Почесні нагрудні знаки Головнокомандувача ЗСУ 61 117 519 113 531 545 760
— офіцерки 28 79 127 29 214 231 303
— рядові, сержантки і старшини 33 35 392 84 317 314 457

Гендерна політика в ЗСУ[ред. | ред. код]

29 квітня 2021 року на оперативно-стратегічному зборі під керівництвом вперше перед вищим керівним складом виступила радниця Головнокомандувача з ґендерних питань Вікторія Арнаутова з доповіддю «Стан ґендерної політики у Збройних Силах України».[5]

Серед головних чинників зростання кількості жінок в ЗСУ — війна на сході України, від початку якої певна кількість жінок були готові виступити на захист країни, та суттєві зрушення в законодавстві починаючи з 2016 року. У 2016 Україна приєдналася до резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека», а уряд затвердив перший Національний план її виконання на період до 2020 року. Другий План реалізації охоплює 2021–2025 роки (затверджений 16 грудня 2022 року[15])[5].

Іншим ключовим моментом було введення посади Урядового уповноваженого з ґендерної політики, яку обіймає Катерина Левченко, та покладена відповідальність за цей напрям на віцепрем’єра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України: Іванну Климпуш-Цинцадзе, потім — Дмитра Кулебу, Вадима Пристайка, Ольгу Стефанішину[5].

У 2020 році на сайті ОБСЄ представлено «Путівник ґендерної інтеграції у Збройних Силах України»[16], створений у рамках проєкту «Посилення демократичного контролю над Збройними Силами України». Він є результатом поєднання практичного досвіду і роботи вчених у цій сфері щодо набуття ґендерної компетентності. Там зазначено 10 напрямів роботи щодо ґендерної інтеграції у ЗСУ[5].

Станом на травень 2021 року за підтримки громадських організацій була створена робоча група в Генеральному штабі ЗСУ щодо формування внутрішнього механізму реагування на сексуальні домагання. Відповідним департаментом Міноборони розроблено проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання питання реагування, запобігання та протидії проявам дискримінації за ознакою статі та сексуальних домагань серед військовослужбовців».[5]

Права жінок у ЗСУ[ред. | ред. код]

Наразі у ЗСУ скасовано всі обмеження щодо військових спеціальностей, які можуть мати жінки[1].

Відповідно до Статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»: «Жінки виконують військовий обов'язок на рівних засадах із чоловіками (за винятком випадків, передбачених законодавством з питань охорони материнства та дитинства, а також заборони дискримінації за ознакою статі), що включає прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, проходження служби у військовому резерві, виконання військового обов'язку в запасі та дотримання правил військового обліку».[17]

«Наразі в Міноборони ми працюємо над розробленням методичних рекомендацій для радників з гендерних питань, які, сподіваємось, будуть містити максимально корисну інформацію для того, що вони могли використовувати в своїй діяльності… У Міністерстві оборони маємо вже другий національний план дій. Для його виконання розроблено відомчий план, де чітко розписані завдання», повідомила представниця Департаменту гуманітарного забезпечення МОУ Любов Гуменюк.[3]

Доступ до військових посад[ред. | ред. код]

Лише 6 вересня 2018 року Верховна Рада України схвалила в другому читанні та в цілому з техніко-юридичними правками проєкт закону про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків під час проходження військової служби у Збройних силах України (ЗСУ) та інших військових формуваннях[18]. Це дозволило жінкам на законодавчому рівні здобувати бойові спеціальності. Відтоді жінки служать на посадах, які самі обрали[4].

Захист материнства[ред. | ред. код]

  • У разі постановки задач із виїздом військовослужбовеця на законних підставах може відмовитись від відрядження, якщо у неї є дитина віком до 14 років.
  • Мати-військовичка може отримати декретну відпустку у воєнний період (батько-військовий може це зробити тільки у мирний час).
  • Право на відпустку по догляду за дитиною після досягнення нею трирічного віку.

На часі створення системи, яка дозволить військовослужбовицям залишити дитину в дитячому закладі, звільнивши її від виконання материнських обов'язків на час служби.

Забезпечення військовичок формою та засобами гігієни[ред. | ред. код]

Забезпечення жінок, що служать у ЗСУ, жіночою військовою формою та білизною, створеними за стандартами НАТО. Хоча станом на листопад 2022 року у ЗСУ проходили службу майже 60 000 жінок[8], забезпечення захисниць необхідними засобами особистої гігієни та військової форми здебільшого лежало на волонтерках та волонтерах, зокрема:

У червні 2023 завершено другий етап військових дослідницьких випробувань літньої польової форми для жінок. Зауваження і пропозиції військовослужбовиць, які безпосередньо здійснювали дослідну експлуатацію, враховують у Міністерстві оборони[26].

Сексуальне насильство та домагання[ред. | ред. код]

Станом на травень 2021 року за підтримки громадських організацій була створена робоча група в Генеральному штабі ЗСУ щодо формування внутрішнього механізму реагування на сексуальні домагання. Відповідним департаментом Міноборони розроблено проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання питання реагування, запобігання та протидії проявам дискримінації за ознакою статі та сексуальних домагань серед військовослужбовців». У липні 2021 року профільний комітет ВР рекомендував парламенту ухвалити законопроект, спрямований на протидію сексуальним домаганням в армії.[27]

Проєкт «Невидимий Батальйон»[ред. | ред. код]

Невидимий Батальйон

Невидимий Батальйон — адвокаційний правозахисний громадський проєкт про українських жінок на війні, заснований в 2015 році, який розпочався із соціологічного дослідження про участь жінок у війні, проведеного соціологами із Києво-Могилянської академії[28]. Серед досягнень проєкту: завдяки широкому суспільному розголосу розширено список посад, які можуть займати жінки в Збройних силах України. Іншими досягненнями проєкту є випуск документального фільму «Невидимий Батальйон» про участь жінок у бойових діях на сході України[29], виставка фотографій жінок-військових в Міністерстві оборони України, у Верховній Раді України та в Представництві органу ООН-Жінки в Україні, проведення заходів разом із Юридичною сотнею[30], дослідження правового положення жінок в секторі безпеки і оборони.[31]

Український жіночий ветеранський рух[ред. | ред. код]

Лого Жіночого ветеранського руху

Громадська організація Ветеранка створена 2019 року, об'єднує ветеранок російсько-української війни, діючих військовослужбовиць та волонтерок, захищає права ветеранок та діючих військовослужбовиць та займається провадженням рівних прав і можливостей через законотворення.

Військова освіта українок[ред. | ред. код]

Курсантки Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, 2018

У 2019 році Київський військовий ліцей імені Івана Богуна вперше в історії закладу набрав курс із 20 дівчат[32]. У 2021 році перші 18 ліцеїсток випустилися[33]. У 2023 році був третій жіночий випуск із 25-ти ліцеїсток[34].

Українська Жіноча Варта[ред. | ред. код]

Шеврон УЖВ

Всеукраїнська добровільна парамілітарна жіноча організація, яка готує цивільних жінок на випадок кризової ситуації[35], у 2014 заснована адвокаткою Оленою Білецькою. Почала роботу з масових навчань жінок домедичної, загальновійськової, психологічної та психіатричної підготовки та самооборони, які у 2014—2017 пройшли понад 30 000 жінок по всій Україні. Багато членкинь беруть участь у бойових діях, волонтерять на фронті[36]. Курси проходять жінки усіх вікових категорій, від 15 до 70 років. Багато з них потім вступають до регулярної армії[37][38].

Перед російським вторгненням в лютому 2022 спостері сплеск попиту на курси самооборони та виживання[39]. На два тренінги "Як вижити в місті у випадку воєнних дій та надзвичайних ситуацій" перед вторгненням записалося 2400 жінок. На плановані на 26 і 27 лютого тренінги надійшло понад 1500 запитів[40][41].

Організація також надає юридичну, психологічну, інтеграційну, консультаційну допомогу жінкам та жіночим громадам, військовичкам та їх родинам, навчає жінок з розвитку особистості та сприяє створенню жіночих соціальних підприємств.

Суспільне сприйняття[ред. | ред. код]

85% громадян та громадянок України позитивно ставляться до жінок, які служать у ЗСУ (дослідження «Питання дискримінації різних соціальних груп в ЗСУ» від березня 2023). 81 % опитаних вважають, що жінка може командувати бойовим підрозділом, так само як і чоловік. При цьому, 48% опитаних вважали нерівності між жінками та чоловіками в ЗСУ рідкісними, а 51% вважали, що жінки в українській армії не зазнають дискримінації[4].

«Я пишаюсь українськими жінками у Збройних Силах. Українські жінки надсильні, і ми це демонструємо світові. Вони виконують важку чоловічу роботу з надмірними навантаженнями. У нас зняті всі обмеження по професіях, які можуть опанувати у ЗСУ жінки. Тепер жінки у нас танкісти, артилеристи, снайпери тощо. І це потужна українська сила», — підкреслила заступниця Міністра оборони України Ганна Маляр під час Всеукраїнського Форуму «Лідерство жінок під час війни»[1].

Історія українок у національно-визвольній боротьбі[ред. | ред. код]

Олена Степанів, перша в світі жінка, офіційно зарахована на військову службу в званні офіцера[42][43]; четарка Української галицької армії
Харитина Ізбицька, хорунжа Армії УНР. Перша жінка, яка отримала українську державну нагороду у ХХ ст. (жетон ордена Залізного хреста, Хрест Симона Петлюри).

Жінки Козаччини[ред. | ред. код]

Олена Зависна, Кошова Христя, Солоха Донцівна, лучниця Варвара Мотора й інші козачки — частина української історії та фольклору XVI–XVII століть. Анастасія Маркович, дружина гетьмана Скоропадського, часто втручалася в державні справи, за що її прозвали Настею-гетьманшею.[44]

За переказами, в козацьких таборах були жінки, що супроводжували загони в походах: «білоголові» — дружини старшини і заможних козаків, «дівки-бранки», кухарки, «ворожки-чарівниці», оточені гуртами помічниць, які за потреби виконували різні функції — від сестер-жалібниць до зв’язкових і шпигунок.[44]

Жінки в ОУН-УПА[ред. | ред. код]

Революція на граніті (1990)[ред. | ред. код]

Мирний час (1991—2014)[ред. | ред. код]

Станом на березень 2008 року в українській армії служило та працювало 50 000 жінок. Більшість із них — у медичній службі, зв'язку та бухгалтерії. Протягом березня 2008 року у військових установах України навчалось 119 дівчат. Україні у спадок від СРСР дісталися цивільні вищі навчальні заклади, які, крім професійної освіти, містили військову кафедру для молоді обох статей. У миротворчих операціях України задіяно 27 жінок. Одна із них, Валерія Парада, була нагороджена медаллю ООН[45].

Помаранчева революція (2004)[ред. | ред. код]

Революція гідності (2013—2014)[ред. | ред. код]

Під час Революції гідності 2013 року Анною Коваленко була створена 39 Жіноча сотня Самооборони Майдану зі 150 учасниць. Сотня брала участь у протистояннях 18—22 лютого, несла варту на барикадах, патрулювала, проходила навчання з надання першої медичної допомоги, а також з юристами, психологами, вивчали різновиди газів та основи вуличних протистоянь, набували навичок користування протигазами.

Російсько-українська війна (з 2014)[ред. | ред. код]

Анастасія Шевченко, учасниця війни на Сході і співачка, на батальйонних навчаннях, 2015
Пілотеса ЗСУ сідає в літак, 2019

Війна на сході України[ред. | ред. код]

З початком російсько-української війни в 2014 році відбулося значне зростання ролі жінок в українському війську, включаючи доступ до посад, які були раніше зарезервовані лише для чоловіків. Вони стали доступними і для жінок, а загальна кількість жінок, які приєдналися до Збройних сил України, станом на жовтень 2016 зросла більш ніж вдвічі[46].

Повномасштабне вторгнення з 2022 року[ред. | ред. код]

Ще значніша кількість жінок зголосилася воювати в українських військах у відповідь на повномасштабне російське вторгнення у лютому 2022 року.[47][48][49] В репрезентативному загальнонаціональному опитуванні, проведеному 3-4 березня 2022, 59% українських жінок заявили, що "готові особисто взяти участь у збройному спротиві, щоб покласти край російській окупації України".[50] Після повномасштабного вторгнення почалося збільшення чисельності жінок усіх категорій особового складу.[3]

Міа Блум і Софія Москаленко з Університету штату Джорджія заявили, що «українські жінки історично насолоджувалися незалежністю, яка не поширена в інших частинах земної кулі», і що «Україна пропонує унікальне уявлення про роль, яку жінки можуть відігравати у захисті нації та як власних лідерів»[51].

У перші дні вторгнення польова медикиня Інна Дерусова врятувала життя понад 10 солдатів під час боях за Охтирку, перш ніж загинула під час російського артилерійського обстрілу. 12 березня 2022 року Дерусова стала першою жінкою, якій посмертно присвоєно найвище національне військове звання Героя України.[52]

28 листопада 2022 року міністр оборони України Олексій Резніков в ході Шостого жіночого форуму повідомив, що з моменту російського вторгнення в Україну в Україні загинула 101 жінка-військовослужбовиця, 100 отримали поранення, 50 вважаються зниклими безвісти[53][54][55].

В культурі[ред. | ред. код]

Втрати[ред. | ред. код]

Інна Дерусова з медаллю «Захиснику Вітчизни» у січні 2022, Герой України посмертно.

За словами заступниці Міністра оборони України Ганни Маляр, станом на 4 травня 2023 року загинуло 107 українських військовослужбовиць[56].

Відомі також втрати серед жінок Збройних сил України у різних військових конфліктах.

Війна в Іраку[ред. | ред. код]

п/п Прізвище, ім'я, по-батькові Звання/посада Дата народження Дата смерті Місце смерті
1. Петрик Віра Іванівна Старший сержант
санітарний інструктор, 7-ма ОМБр
01.02.1967 09.01.2005 Ес-Сувейра

Війна на сході України[ред. | ред. код]

п/п Прізвище, ім'я, по-батькові Звання/посада Дата народження Дата смерті Місце смерті
1. Носкова Катерина Володимирівна Старший солдат,
старший телефоніст відділення зв'язку, 17 ОМПБ
23.04.1989 16.08.2015 Горлівка
2. Горбачова Анастасія Валентинівна[57] Стрілець,
санітар розвідувальної групи, ДУК ПС
16.03.1983 06.08.2015 Маріуполь
3. Вовк Алла Юліанівна[58] Старший солдат,
санітарний інструктор 44-ї окремої артилерійської бригади
16.02.1968 18.11.2015 с. Гречишкине, Луганська область
4. Хоружа Наталія Олександрівна[59] Молодший сержант,
санінструктор, 54 ОМБр
09.06.1972 02.02.2017 Луганське, Донецька область
5. Сургучова Аліна Ігорівна[60] Старший солдат,
відповідальний виконавець групи спеціального документального забезпечення 53 ОМБр
27.12.1995 13.04.2017 Бахмут
6. Настояща Кіра Ігорівна[61] Молодший сержант
фельдшер 28-ї окремої механізованої бригади
07.02.1986 18.04.2017 с. Дубровиця, Львівська область, побутова сварка
7. Морозова Надія Олександрівна[62] Старший солдат,
10-й окремий мотопіхотний батальйон «Полісся»
27.10.1993 26.06.2017 Павлопіль
8. Галицька Сабіна Станіславівна[63] Сержант,
старша медсестра приймально-сортувального відділення медичної роти, 10 ОГШБр
20.09.1994 20.02.2018 с. Катеринівка (Попаснянський район)
9. Бакланова Олеся Олександрівна[64] Солдат,
стрілець 1-го мехбатальйону,
(92 ОМБр)
11.01.1999 10.11.2018 Авдіївка
10. Червона Яна Михайлівна[65] Старший солдат,
46-й окремий штурмовий батальйон «Донбас», кулеметниця
16.04.1979 02.04.2019 Новозванівка
11. Шевченко Ірина Вікторівна[66] Сержант
санітарний інструктор медпункту батальйону морської піхоти
36-та ОБрМп
01.11.1970 01.07.2019 с. Водяне, Донецька область
12. Вітовська Анастасія Олександрівна[67] Солдат
кухар взводу матеріального забезпечення, 24 ОШБ «Айдар»
31.03.1998 27.09.2019 м. Залізне
13. Никоненко Ярослава Сергіївна[68] Старший солдат
101 ОБрО ГШ, снайпер
25.08.1983 15.10.2019 м. Мар'їнка
14. Ситник Клавдія Володимирівна[69] Сержант
93 ОМБр, старший бойовий медик механізованої роти
25.02.1986 01.02.2020 с. Новотошківське, Луганська область
15. Нікішина Ольга Василівна[70] Молодший лейтенант, 16 ОМпБ «Полтава»
заступник командира роти з морально-психологічного забезпечення
07.02.1972 10.05.2020
16. Салахутдінова Олена Миколаївна[71] Старший солдат, діловод тилу
37 ОМПБ «Запоріжжя»
17.10.1985 19.12.2020 Волноваський район
17. Слободянюк Вікторія Миколаївна[72] Старший солдат
59-та ОМПБр
1991 08.01.2021 поблизу м. Бахмут
18. Коляденко Ярослава Іванівна[73] Солдат,
56 ОМПБр
18.10.1992 06.02.2021 Маріуполь
19. Шемчук Карина Олегівна Лейтенант
128-ма окрема гірсько-штурмова бригада,
заступник командира роти з морально-психологічного забезпечення[74]
15.02.1999 09.06.2021 Донецька область
20. Алхімова Тетяна Вікторівна[75] Молодший сержант
командир відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів розвідувальної роти, 57 ОМПБр
26.04.1997 06.11.2021 с. Муратове, Донецька область

Російське вторгнення з 2022 року[ред. | ред. код]

п/п Прізвище, ім'я, по-батькові Звання/посада Дата народження Дата смерті Місце смерті
1. Шорис Ольга Павлівна[76] Старший солдат,
14-та радіотехнічна бригада (Україна), 141-а окрема радіолокаційна рота
1978 24.02.2022 с. Липецьке, Одеська область
2. Косар Лілія Ігорівна[77] Солдат,
14-та радіотехнічна бригада (Україна), 141-а окрема радіолокаційна рота
1978 24.02.2022 с. Липецьке, Одеська область
3. Скурат Тетяна Валентинівна[76] Солдат,
14-та радіотехнічна бригада (Україна), 141-а окрема радіолокаційна рота
1987 24.02.2022 с. Липецьке, Одеська область
4. Процишина Наталія Андріївна Солдат,
14-та радіотехнічна бригада (Україна), 141-а окрема радіолокаційна рота
1978 24.02.2022 с. Липецьке, Одеська область[78]
5. Барбул Вікторія Вікторівна[79] Старший солдат,
14-та радіотехнічна бригада (Україна), 141-а окрема радіолокаційна рота
1986 24.02.2022 с. Липецьке, Одеська область
6. Гуцол Лариса Миколаївна[78] Старший солдат,
14-та радіотехнічна бригада (Україна), 141-а окрема радіолокаційна рота
1975 24.02.2022 с. Липецьке, Одеська область
7. Гордієнко Юлія Андріївна[80] Майор,
Медична служба ЗСУ (підрозділ не встановлений)
29.12.1986 24.02.2022
8. Кутішевська Людмила Русланівна[78] Старший солдат,
14-та радіотехнічна бригада (Україна), 141-а окрема радіолокаційна рота
1993 24.02.2022 с. Липецьке, Одеська область
9. Шапорова Наталія Миколаївна[78] Солдат,
14-та радіотехнічна бригада (Україна), 141-а окрема радіолокаційна рота
1986 24.02.2022 с. Липецьке, Одеська область
10. Беріна Олена Віталіївна[78] Солдат,
14-та радіотехнічна бригада (Україна), 141-а окрема радіолокаційна рота
1979 24.02.2022 с. Липецьке, Одеська область
11. Стратон Алла Вікторівна[78] Старший cолдат,
14-та радіотехнічна бригада (Україна), 141-а окрема радіолокаційна рота
1970 24.02.2022 с. Липецьке, Одеська область
12. Добровольська Олена Миколаївна[78] Старший cолдат,
14-та радіотехнічна бригада (Україна), 141-а окрема радіолокаційна рота
1984 24.02.2022 с. Липецьке, Одеська область
13. Анатій Віра Юріївна[81] Лейтенант,
ВМС України (підрозділ не встановлений)
28.07.1985 24.02.2022 Чорне море
14. Іващенко Наталія Леонідівна[82] Головна корабельна старшина, військова медсестра медпункту військової частини ЗС України (підрозділ не уточнено) 1972 24.02.2022 Київська область
15. Поліщук Іванна Володимирівна[83] старший солдат 80-ї окремої десантно-штурмової бригади, бойова медсестра 1999 25.02.2022 Олешки

Див. також[ред. | ред. код]

Література та посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Близько 42 тисяч жінок служать у ЗСУ, 5000 із них перебувають на передових позиціях — Ганна Маляр. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 5 липня 2023.
  2. а б в г д е ж и У нашому війську служить понад 31 тисяча жінок. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 5 липня 2023.
  3. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф Кількість жінок-військових у ЗСУ з 2014 року зросла у 2,5 раза. www.ukrinform.ua (укр.). 15 березня 2023. Процитовано 26 червня 2023.
  4. а б в г 85% громадян України позитивно ставляться до жінок, які служать у ЗСУ. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 5 липня 2023.
  5. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах ац аш ащ аю ая ба бб бв бг бд бе бж би бк бл бм бн бп бр бс бт бу бф бх бц бш Вікторія Арнаутова: «Я сподіваюсь, що на генеральських посадах у нашому війську будуть і жінки». armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 5 липня 2023.
  6. а б в г д е ж и к л м н п Скільки жінок-військовослужбовців служать у Збройних Силах України — нові дані Кадрового центру. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 5 липня 2023.
  7. а б Найбільше — у Сухопутних військах та Повітряних Силах: Сергій Наєв розповів, скільки жінок служить у ЗСУ. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 5 липня 2023.
  8. а б Міністр оборони: сьогодні українські жінки можуть добре реалізуватися у ЗСУ
  9. а б У Збройних силах України служать 57 тис. військовослужбовців-жінок, - Полторак. 112.ua (uk-UA) . Архів оригіналу за 20 березня 2020. Процитовано 20 березня 2020.
  10. а б Порошенко розповів, скільки жінок-військовиків служать у лавах Збройних сил України - 112 Україна. web.archive.org. 20 березня 2020. Процитовано 25 червня 2023.
  11. У підрозділах Держспецтрансслужби вже 5 жінок виконують завдання з розмінування. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 5 липня 2023.
  12. а б В Україні вперше присвоєно звання генерала жінці // УНН, 14.10.2018
  13. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №323/2018. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Процитовано 30 липня 2021.
  14. Наразі в російському полоні перебуває 126 жінок – Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України. minre.gov.ua. Процитовано 5 липня 2023.
  15. Про затвердження Національного плану дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 “Жінки, мир, безпека” на період до 2025 року. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 5 липня 2023.
  16. Путівник ґендерної інтеграції у Збройних Силах України. www.osce.org (укр.). Процитовано 5 липня 2023.
  17. Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу». zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 1 червня 2020. Процитовано 20 березня 2020.
  18. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків під час проходження військової служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях». zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 20 березня 2020. Процитовано 20 березня 2020.
  19. Жінки на війні: чого потребують захисниці та як забезпечують їхні потреби // Еспресо TV
  20. «На передовій багато жінок, які важать 45 кг. Маємо великий запит на військову форму для них»: Ірина Никорак — засновниця Arm Women Now
  21. а б Мілітарі-форма розміру XS? Хто та як відшиває зимову військову форму для наших захисниць
  22. ЗСУ вже тестують жіночу військову форму // BBC News Україна
  23. В Україні вперше представили експозицію жіночої військової форми, яку тестує ЗСУ. ФОТОрепортаж // Цензор.нет
  24. Подбати про захисниць: як жінок забезпечують військовою формою
  25. Подбати про захисниць: як жінок забезпечують військовою формою
  26. У Міноборони завершено другий етап військових дослідницьких випробувань літньої польової форми для жінок. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 5 липня 2023.
  27. Олег Бесараб (5 Липня 2021). У Раді підтримали закон проти сексуальних домагань в армії. ua.news. Процитовано 23 лютого 2024.
  28. Ганна Гриценко, Анна Квіт, Тамара Марценюк. «Невидимий Батальйон»: участь жінок у військових діях в АТО : соціологічне дослідження ; “Invisible Battalion”: Women’s Participation in ATO Military Operations : Sociological Research : [укр.] / за заг. ред. Тамари Марценюк. — К. : ФОП Клименко, 2016. — 80 с. — ISBN 978-966-2717-20-4.
  29. Невидимий батальйон: 5 історій жінок-військових [Архівовано 25 листопада 2017 у Wayback Machine.] — Українська правда, 18 вересня 2017
  30. Сайт Юридичної сотні. Архів оригіналу за 7 грудня 2017. Процитовано 20 березня 2020.
  31. Як жінки змінили українську армію. Гендер в деталях. Архів оригіналу за 19 березня 2020. Процитовано 20 березня 2020.
  32. У київському ліцеї імені Богуна вперше навчатимуться дівчата. www.ukrinform.ua (укр.). 1 вересня 2019. Процитовано 25 червня 2023.
  33. Випускниці: перший випуск дівчат із військового ліцею імені Івана Богуна. op.ua (ua) . Процитовано 25 червня 2023.
  34. Майбутнє Збройних сил України: випускний у Київському військовому ліцеї ім. Богуна
  35. Лепеха, Ярослав (23 лютого 2022). В Україні — сплеск попиту серед жінок на курси самооборони та виживання. Суспільне | Новини (uk-UA) . Процитовано 30 квітня 2022.
  36. Dāmas, pie stroķiem! Ukraiņu sievietes brīvprātīgi apgūst kara zinības. tv3.lv (латис.). Процитовано 30 квітня 2022.
  37. Privitera, Greta (23 лютого 2022). Olena Biletska, che ha insegnato combattere a 30 mila ucraine: «A Kiev le uniche file sono quelle fuori dai negozi che vendono munizioni. Siamo pronti ormai». Corriere della Sera (італ.). Процитовано 30 квітня 2022.
  38. Італійська преса про Україну та українок. Українська Жіноча Варта, Ukrainian Women’s Guard навчання для цивільних та військових жінок. 23 лютого 2022. Архів оригіналу за 19 квітня 2022. Процитовано 30 квітня 2022.
  39. Як вижити в місті у випадку воєнних дій та надзвичайних ситуацій | Громадське телебачення. hromadske.ua (укр.). Процитовано 30 квітня 2022.
  40. Privitera, Greta (23 лютого 2022). Olena Biletska, che ha insegnato combattere a 30 mila ucraine: «A Kiev le uniche file sono quelle fuori dai negozi che vendono munizioni. Siamo pronti ormai». Corriere della Sera (італ.). Процитовано 30 квітня 2022.
  41. Італійська преса про Україну та українок. Українська Жіноча Варта, Ukrainian Women’s Guard навчання для цивільних та військових жінок. 23 лютого 2022. Архів оригіналу за 19 квітня 2022. Процитовано 30 квітня 2022.
  42. Жінки, що стали першими. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 10 листопада 2018.
  43. Олена Степанів: історія першої у світі жінки-офіцера, яка воювала в УСС та УПА | Артефакт. artefact.org.ua (укр.). Процитовано 10 листопада 2018.
  44. а б Козачки. Фольклор про войовничих жінок козацької доби. Гендер в деталях. Процитовано 26 червня 2023.
  45. Валерія Парада
  46. Women are changing the face of armed forces in Ukraine. UN Women | Europe and Central Asia (англ.). Архів оригіналу за 23 лютого 2022. Процитовано 17 липня 2021.
  47. https://time.com/6159261/women-ukraine-war-russia/ [Архівовано 27 березня 2022 у Wayback Machine.] [голе посилання]
  48. O'Grady, Siobhán (18 березня 2022). Ukrainian women stand strong against Russian invaders. Washington Post. Архів оригіналу за 24 грудня 2022. Процитовано 19 лютого 2023. (англ.)
  49. Ukrainian women stand strong against Russian invaders. Вашингтон пост (англ.). 18 березня 2022. Процитовано 19 березня 2022.
  50. Марценюк, Тамара (липень 2022). Участь жінок у захисті України в російській війні (PDF). Global Cooperation Research - A Quarterly Magazine (англ.). Університет Дуйсбург-Ессен: 5. Процитовано 28 вересня 2022.
  51. Архівована копія. Архів оригіналу за 27 березня 2022. Процитовано 27 березня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  52. Пітер Бомонт (13 березня 2022). Ukraine mourns its fallen as Zelenskiy says 1,300 soldiers killed. Ґардіан (англ.). Процитовано 29 вересень 2022.
  53. Із початку війни загинула 101 жінка-військова, 50 зникли безвісти - Резніков. 28.11.2022, 16:00
  54. Від початку повномасштабної війни загинуло понад сто жінок-військовослужбовців – Резніков. 28.11.2022, 17:09
  55. Резніков розповів про втрати серед жінок-військовослужбовиць. 28.11.2022, 19:17
  56. Сьогодні у ЗСУ 42 тисячі жінок-військовослужбовиць. На жаль, 107 з них загинуло, є поранені — Ганна Маляр. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 6 липня 2023.
  57. Чернівці прощаются з Анастасією Горбачовою // «Версії», 12 серпня 2015
  58. Указ Президента України № 9/2016 Про відзначення державними нагородами України
  59. Указ Президента України від 8 лютого 2017 року року № 28/2017 «Про відзначення державними нагородами України»
  60. Дівчину-контрактницю застрелив товариш по службі: подробиці НП на Донбасі // «Обозрєватєль», 4 травня 2017 [Архівовано 4 травня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
    Сургучова Аліна Ігорівна [Архівовано 1 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
  61. Настояща Кіра Ігорівна
  62. Морозова Надія Олександрівна [Архівовано 8 листопада 2019 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну
  63. У зоні АТО загинула 23-річна медсестра з Житомирщини Сабіна Галицька. Архів оригіналу за 21 лютого 2018. Процитовано 23 лютого 2018.
  64. На Луганщині попрощалися з Лесею Баклановою, яка загинула на передовій. ТСН.ua (укр.). 15 жовтня 2018. Процитовано 11 листопада 2022.
  65. Порошенко назвав імена загиблих на Донбасі українських бійців. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 3 квітня 2019.
  66. І знову на Херсонщині жахливі втрати. Загинула Ірина Шевченко, яка сама рятувала життя // Херсонська ОДА, 02.07.2019
  67. В Попасній в останню путь проводжали солдата ЗСУ Анастасію Вітовську: дівчині був лише 21 рік
  68. 15 жовтня куля снайпера забрала життя нашої землячки, дівчини-воїна Ярослави Никоненко // Миргородська РДА, 16.10.2019
  69. Влучання ворожої кулі: бійці ЗСУ на передовій Донбасу розповіли про обставини загибелі медика (Відео). 05.02.2020, 09:58. Архів оригіналу за 5 лютого 2020. Процитовано 5 лютого 2023.
  70. У Полтаві поховали військову Ольгу Нікішину
  71. Життя забирає не лише куля: на Донеччині в ДТП загинула українська захисниця. 23.12.2020, 13:57. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 23 грудня 2020.
  72. Вінниччина втратила в зоні ООС старшого солдата Вікторію Слободянюк. 11.01.2021 [Архівовано 25 січня 2021 у Wayback Machine.]
    У зоні ООС чергова втрата — вінничани прощаються з Вікторією Слободянюк. 11.01.2021, 14:57 [Архівовано 14 січня 2021 у Wayback Machine.]
    Двоє діток залишились сиротами: 29-річну військову знайшли мертвою на Донбасі (фото). 12.01.2021, 15:13 [Архівовано 29 січня 2021 у Wayback Machine.]
    Неподалік Бахмута 29-річна військова наклала на себе руки. 14.01.2021, 11:30 [Архівовано 28 січня 2021 у Wayback Machine.]
  73. В Маріуполі померла військова з Вінниччини
  74. Екскурсія до Львова. 23.11.2013 [Архівовано 10 червня 2021 у Wayback Machine.]
    В ООС загинула вихованка школи-інтернату на Волині. 10.06.202120:37 [Архівовано 10 червня 2021 у Wayback Machine.]
  75. В зоні ООС загинула військова з Херсонщини. 09.11.2021, 21:01 [Архівовано 9 листопада 2021 у Wayback Machine.]
  76. а б На Одещині російські окупанти вбили 18 осіб. 24.02.2022, 12:59 [Архівовано 8 березня 2022 у Wayback Machine.]
  77. Указ Президента України № 145/2022 від 18 березня 2022 року «Про відзначення державними нагородами України»
  78. а б в г д е ж Указ Президента України № 145/2022 від 18 березня 2022 року «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 18 березня 2022. Процитовано 19 березня 2022.
  79. Вічна пам`ять загиблим військовим ВЧ 0173. Архів оригіналу за 12 травня 2022. Процитовано 12 травня 2022.
  80. Зеленський нагородив 70 українських Героїв. Частину відзначили посмертно (список)
  81. Анатій Віра Юріївна
  82. Указ Президента України від 4 березня 2022 року № 105/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
  83. Рівненщина вшановує героїв: іще двоє загиблих із Острожчини. ITV MEDIA GROUP | Новини Рівного та області (укр.). Процитовано 5 травня 2023.