Жінки в Збройних силах України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У День прикордонника Президент Володимир Зеленський зустрівся із захисниками державного кордону України та вручив їм нагороди, 30 квітня 2022 року

Відповідно до Статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»: «Жінки виконують військовий обов'язок на рівних засадах із чоловіками (за винятком випадків, передбачених законодавством з питань охорони материнства та дитинства, а також заборони дискримінації за ознакою статі), що включає прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, проходження служби у військовому резерві, виконання військового обов'язку в запасі та дотримання правил військового обліку.»[1]

Мирний час[ред. | ред. код]

Станом на березень 2008 року в українській армії служило та працювало 50 000 жінок. Більшість із них — у медичній службі, зв'язку та бухгалтерії. Протягом березня 2008 року у військових установах України навчалось 119 дівчат. Україні у спадок від СРСР дісталися цивільні Вищі навчальні заклади, які крім професійної освіти, містили військову кафедру для молоді обох статей. У миротворчих операціях України задіяно 27 жінок. Одна із них Валерія Парада, була нагороджена медаллю ООН[2].

Війна на Донбасі[ред. | ред. код]

З початком російсько-української війни в 2014 році відбулося значне зростання ролі жінок в українському війську, включаючи доступ до посад, які були раніше зарезервовані лише для чоловіків. Вони стали доступними і для жінок, а загальна кількість жінок, які приєдналися до Збройних сил України, станом на жовтень 2016 зросла більш ніж вдвічі[3].

Зрівняння прав чоловіків і жінок в ЗСУ[ред. | ред. код]

6 вересня 2018 року Верховна Рада України схвалила в другому читанні та в цілому з техніко-юридичними правками проєкт закону про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків під час проходження військової служби у Збройних силах України (ЗСУ) та інших військових формуваннях[4]

Кількість жінок в ЗСУ[ред. | ред. код]

За даними Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України нині у війську 57 тис. військовослужбовиць, з них 3,5 тис. — старші офіцерки.[5] Для порівняння, торік у війську проходило службу 24897, у 2017-му — понад 23 тисячі, а у 2008 році їх було всього 1800.

Статус учасника бойових дій за участь в АТО/ООС надано 9916 жінкам, 166

Військовослужбовиці нині проходять службу і на посадах миротворчого персоналу в складі Місії ООН зі стабілізації в Конго (спостерігач), Місії ООН у Республіці Південний Судан (штабний офіцер) та Спільних миротворчих силах у зоні безпеки Придністровського регіону Республіки Молдова (спостерігач).

У Збройних Силах України працюють над тим, аби кількість жінок-військовослужбовиць зростала. Наразі триває активний відбір та підготовка жінок з подальшим направленням до складу міжнародних операцій з підтримки миру і безпеки на посади офіцерів штабу та радниць.

Проблематика питання[ред. | ред. код]

«В царині гендерної рівності поки що існують певні дискримінаційні норми щодо чоловіків, досі не врегульовані чинним законодавством. Наприклад, чоловік і жінка військовослужбовці, служать в одній військовій частині, займають схожі посади, отримують однакове грошове забезпечення та мають дітей віком до 14 років: у разі постановки задач із виїздом жінка-військовослужбовець на законних підставах може відмовитись від відрядження, аргументуючи це тим, що у неї є дитина віком до чотирнадцяти років. Чоловік військовослужбовець такого зробити не може.

Так само чоловік-військовий зараз не може отримати відпустку по догляду за дитиною після досягнення нею трирічного віку.

У статті 10.1 закону „Про соціально-правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей“, яка встановлює порядок надання відпусток військовослужбовцям, вказано, що тільки жінка-військова може отримати декретну відпустку в особливий період. Військовослужбовець-чоловік у відпустку по догляду за дитиною може піти лише в мирний час.

На часі створення системи, яка дозволить жінці-військовослужбовцю залишити дитину в спеціальному дитячому закладі із відповідним ступенем турботи, звільнивши її від виконання материнських обов'язків на час служби. За зразок можна взяти поширену в США практику. Жінка, яка служить в американській армії, може залишити дитину в такому закладі через два тижні після народження.

Так само ми маємо продовжувати не тільки закликати жінок іти служити абсолютно на всі військові посади, а й створювати їм відповідні сприятливі умови для служби. Йдеться про необхідні правові рішення й надання адекватного обсягу ресурсів.

І коли жінки отримають нові контрактні стосунки із ЗСУ та матимуть реальні гарантії з підтримки функції материнства й водночас виконання службових обов'язків, вони не загубляться як фахівці.[6]» — повідомляє Геннадій Карпюк, військовий аналітик.

Проєкт «Невидимий Батальйон»[ред. | ред. код]

Невидимий Батальйон — адвокаційний правозахисний громадський проект про українських жінок на війні, заснований в 2015 році, який розпочався із соціологічного дослідження про участь жінок у війні, проведеного соціологами із Києво-Могилянської Академії[7]. Серед досягнень проекту можна виділити те, що завдяки широкому суспільному розголосу було розширено список посад, які можуть обіймати жінки в Збройних силах України. Іншими досягненнями проекту є випуск документального фільму «Невидимий Батальйон» про участь жінок в бойових діях на сході України[8], виставка фотографій жінок-військових в Міністерстві оборони України, у Верховній Раді України та в Представництві органу ООН-Жінки в Україні[9], проведення заходів разом із Юридичною сотнею[10], дослідження правового положення жінок в секторі безпеки і оборони.[11]

Військовички під час Великої війни[ред. | ред. код]

Дерусова Інна Миколаївна з медаллю «Захиснику Вітчизни» у січні 2022 року
Докладніше: Жінки під час російського вторгнення в Україну 2022 року#Військовички

Ще більш значна кількість жінок зголосилася воювати на користь українських військ у відповідь на повномасштабне російське вторгнення.[12][13]. Міа Блум і Софія Москаленко з Університету штату Джорджія заявили, що «українські жінки історично насолоджувалися незалежністю, яка не поширена в інших частинах земної кулі», і що «Україна пропонує унікальне уявлення про роль, яку жінки можуть відігравати у захисті нації та як власних лідерів».[14].

У перші дні вторгнення польовий медик Дерусова Інна Миколаївна врятувала життя понад 10 солдатів під час боях за Охтирку, перш ніж загинула під час російського артилерійського обстрілу. 12 березня 2022 року Дерусова стала першою жінкою, якій посмертно присвоєно найвище національне військове звання Герой України.[15] Значна кількість жінок зголосилася воювати на боці українських сил у відповідь на вторгнення.[16] У репрезентативному загальнонаціональному опитуванні, проведеному 3-4 березня 2022, 59% українських жінок заявили, що "готові особисто взяти участь у збройному спротиві, щоб покласти край російській окупації України".[17]

28 листопада 2022 року, міністр оборони України Олексій Резніков в ході Шостого жіночого форуму повідомив, що з моменту російського вторгнення в Україну в Україні загинула 101 жінка-військовослужбовиця, 100 отримали поранення, 50 вважаються зниклими безвісти[18][19][20].

Втрати[ред. | ред. код]

Відомі втрати жінок в Збройних силах України у різних військових конфліктах:

Війна в Іраку[ред. | ред. код]

п/п Прізвище, ім'я, по-батькові Звання/посада Дата народження Дата смерті Місце смерті
1. Петрик Віра Іванівна старший сержант
санітарний інструктор, 7-ма ОМБр		 01.02.1967 09.01.2005 Ес-Сувейра

Війна на сході України[ред. | ред. код]

п/п Прізвище, ім'я, по-батькові Звання/посада Дата народження Дата смерті Місце смерті
1. Носкова Катерина Володимирівна Старший солдат,
старший телефоніст відділення зв'язку, 17 ОМПБ		 23.04.1989 16.08.2015 Горлівка
2. Горбачова Анастасія Валентинівна[21] стрілець,
санітар розвідувальної групи, ДУК ПС		 16.03.1983 06.08.2015 Маріуполь
3. Вовк Алла Юліанівна[22] старший солдат,
санітарний інструктор 44-ї окремої артилерійської бригади		 16.02.1968 18.11.2015 с. Гречишкине, Луганська область
4. Хоружа Наталія Олександрівна[23] молодший сержант,
санінструктор, 54 ОМБр		 09.06.1972 02.02.2017 Луганське, Донецька область
5. Сургучова Аліна Ігорівна[24] Старший солдат,
відповідальний виконавець групи спеціального документального забезпечення 53 ОМБр		 27.12.1995 13.04.2017 Бахмут
6. Морозова Надія Олександрівна[25] Старший солдат,
10-й окремий мотопіхотний батальйон «Полісся»		 27.10.1993 26.06.2017 Павлопіль
7. Галицька Сабіна Станіславівна[26] Сержант,
старша медсестра приймально-сортувального відділення медичної роти, 10 ОГШБр		 20.09.1994 20.02.2018 с. Катеринівка (Попаснянський район)
8. Бакланова Олеся Олександрівна[27] солдат,
стрілець 1-го мехбатальйону,
(92 ОМБр)		 11.01.1999 10.11.2018 Авдіївка
9. Шевченко Ірина Вікторівна[28] сержант
санітарний інструктор медпункту батальйону морської піхоти
36-та ОБрМп		 01.11.1970 01.07.2019 с. Водяне, Донецька область
10. Вітовська Анастасія Олександрівна[29] солдат
кухар взводу матеріального забезпечення, 24 ОШБ «Айдар»		 31.03.1998 27.09.2019 м. Залізне
11. Никоненко Ярослава Сергіївна[30] старший солдат
101 ОБрО ГШ, снайпер		 25.08.1983 15.10.2019 м. Мар'їнка
12. Ситник Клавдія Володимирівна[31] сержант
93 ОМБр, старший бойовий медик механізованої роти		 25.02.1986 01.02.2020 с. Новотошківське, Луганська область
13. Нікішина Ольга Василівна[32] молодший лейтенант, 16 ОМпБ «Полтава»
заступник командира роти з морально-психологічного забезпечення		 07.02.1972 10.05.2020
14. Салахутдінова Олена Миколаївна[33] старший солдат, діловод тилу
37 ОМПБ «Запоріжжя»		 17.10.1985 19.12.2020 Волноваський район
15. Слободянюк Вікторія Миколаївна[34] Старший солдат
59-та ОМПБр		 1991 08.01.2021 поблизу м. Бахмут
16. Коляденко Ярослава Іванівна[35] Солдат,
56 ОМПБр		 18.10.1992 06.02.2021 Маріуполь
17. Шемчук Карина Олегівна лейтенант
128-ма окрема гірсько-штурмова бригада,
заступник командира роти з морально-психологічного забезпечення[36]		 15.02.1999 09.06.2021 Донецька область
18. Алхімова Тетяна Вікторівна[37] молодший сержант
командир відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів розвідувальної роти, 57 ОМПБр		 26.04.1997 06.11.2021 с. Муратове, Донецька область

Вторгнення РФ в Україну[ред. | ред. код]

п/п Прізвище, ім'я, по-батькові Звання/посада Дата народження Дата смерті Місце смерті
1. Шорис Ольга Павлівна[38] старший солдат,
14-та радіотехнічна бригада (Україна), 141-а окрема радіолокаційна рота		 1978 24.02.2022 с. Липецьке, Одеська область
2. Косар Лілія Ігорівна[39] солдат,
14-та радіотехнічна бригада (Україна), 141-а окрема радіолокаційна рота		 1978 24.02.2022 с. Липецьке, Одеська область
3. Скурат Тетяна Валентинівна[38] солдат,
14-та радіотехнічна бригада (Україна), 141-а окрема радіолокаційна рота		 1987 24.02.2022 с. Липецьке, Одеська область
4. Процишина Наталія Андріївна солдат,
14-та радіотехнічна бригада (Україна), 141-а окрема радіолокаційна рота		 1978 24.02.2022 с. Липецьке, Одеська область[40]
5. Барбул Вікторія Вікторівна[41] старший солдат,
14-та радіотехнічна бригада (Україна), 141-а окрема радіолокаційна рота		 1986 24.02.2022 с. Липецьке, Одеська область
6. Гуцол Лариса Миколаївна[40] старший солдат,
14-та радіотехнічна бригада (Україна), 141-а окрема радіолокаційна рота		 1975 24.02.2022 с. Липецьке, Одеська область
7. Гордієнко Юлія Андріївна[42] майор,
Медична служба ЗСУ (підрозділ не встановлений)		 29.12.1986 24.02.2022
8. Кутішевська Людмила Русланівна[40] старший солдат,
14-та радіотехнічна бригада (Україна), 141-а окрема радіолокаційна рота		 1993 24.02.2022 с. Липецьке, Одеська область
9. Шапорова Наталія Миколаївна[40] Солдат,
14-та радіотехнічна бригада (Україна), 141-а окрема радіолокаційна рота		 1986 24.02.2022 с. Липецьке, Одеська область
10. Беріна Олена Віталіївна[40] Солдат,
14-та радіотехнічна бригада (Україна), 141-а окрема радіолокаційна рота		 1979 24.02.2022 с. Липецьке, Одеська область
11. Стратон Алла Вікторівна[40] Старший cолдат,
14-та радіотехнічна бригада (Україна), 141-а окрема радіолокаційна рота		 1970 24.02.2022 с. Липецьке, Одеська область
12. Добровольська Олена Миколаївна[40] Старший cолдат,
14-та радіотехнічна бригада (Україна), 141-а окрема радіолокаційна рота		 1984 24.02.2022 с. Липецьке, Одеська область
13. Анатій Віра Юріївна[43] лейтенант,
ВМС України (підрозділ не встановлений)		 28.07.1985 24.02.2022 Чорне море

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу». zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 1 червня 2020. Процитовано 20 березня 2020. 
  2. ↑ Валерія Парада
  3. ↑ Women are changing the face of armed forces in Ukraine. UN Women | Europe and Central Asia (англ.). Архів оригіналу за 23 лютого 2022. Процитовано 17 липня 2021. 
  4. ↑ Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків під час проходження військової служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях». zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 20 березня 2020. Процитовано 20 березня 2020. 
  5. ↑ У Збройних силах України служать 57 тис. військовослужбовців-жінок, - Полторак. 112.ua (uk-UA). Архів оригіналу за 20 березня 2020. Процитовано 20 березня 2020. 
  6. ↑ Гендер, рівноправ’я й переваги. Скільки в ЗСУ жінок та чому їм легше. Міністерство оборони України. Архів оригіналу за 20 березня 2020. Процитовано 20 березня 2020. 
  7. ↑ Ганна Гриценко, Анна Квіт, Тамара Марценюк. «Невидимий Батальйон»: участь жінок у військових діях в АТО : соціологічне дослідження ; “Invisible Battalion”: Women’s Participation in ATO Military Operations : Sociological Research : [укр.] / за заг. ред. Тамари Марценюк. — К. : ФОП Клименко, 2016. — 80 с. — ISBN 978-966-2717-20-4.
  8. ↑ Невидимий батальйон: 5 історій жінок-військових [Архівовано 25 листопада 2017 у Wayback Machine.] — Українська правда, 18 вересня 2017
  9. ↑ Невидимый батальон: опубликован календарь с героинями войны на Донбассе [Архівовано 7 грудня 2017 у Wayback Machine.] — Обозреватель, 27 січня 2016 (рос.)
  10. ↑ Сайт Юридичної сотні. Архів оригіналу за 7 грудня 2017. Процитовано 20 березня 2020. 
  11. ↑ Як жінки змінили українську армію. Гендер в деталях. Архів оригіналу за 19 березня 2020. Процитовано 20 березня 2020. 
  12. ↑ https://time.com/6159261/women-ukraine-war-russia/ [Архівовано 27 березня 2022 у Wayback Machine.][голе посилання]
  13. ↑ O'Grady, Siobhán (18 березня 2022). Ukrainian women stand strong against Russian invaders. Washington Post. Архів оригіналу за 24 грудня 2022. Процитовано 19 лютого 2023.  (англ.)
  14. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 27 березня 2022. Процитовано 27 березня 2022. 
  15. ↑ Пітер Бомонт (13 березня 2022). Ukraine mourns its fallen as Zelenskiy says 1,300 soldiers killed. Ґардіан (англ.). Процитовано 29 вересень 2022. 
  16. ↑ Ukrainian women stand strong against Russian invaders. Вашингтон пост (англ.). 18 березня 2022. Процитовано 19 березня 2022. 
  17. ↑ Марценюк, Тамара (липень 2022). Участь жінок у захисті України в російській війні. Global Cooperation Research - A Quarterly Magazine (англ.) (Університет Дуйсбург-Ессен): 5. Процитовано 28 вересня 2022. 
  18. ↑ Із початку війни загинула 101 жінка-військова, 50 зникли безвісти - Резніков. 28.11.2022, 16:00
  19. ↑ Від початку повномасштабної війни загинуло понад сто жінок-військовослужбовців – Резніков. 28.11.2022, 17:09
  20. ↑ Резніков розповів про втрати серед жінок-військовослужбовиць. 28.11.2022, 19:17
  21. ↑ Чернівці прощаются з Анастасією Горбачовою // «Версії», 12 серпня 2015
  22. ↑ Указ Президента України № 9/2016 Про відзначення державними нагородами України
  23. ↑ Указ Президента України від 8 лютого 2017 року року № 28/2017 «Про відзначення державними нагородами України»
  24. ↑ Дівчину-контрактницю застрелив товариш по службі: подробиці НП на Донбасі // «Обозрєватєль», 4 травня 2017 [Архівовано 4 травня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
    Сургучова Аліна Ігорівна [Архівовано 1 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
  25. ↑ Морозова Надія Олександрівна [Архівовано 8 листопада 2019 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну
  26. ↑ У зоні АТО загинула 23-річна медсестра з Житомирщини Сабіна Галицька. Архів оригіналу за 21 лютого 2018. Процитовано 23 лютого 2018. 
  27. ↑ На Луганщині попрощалися з Лесею Баклановою, яка загинула на передовій. ТСН.ua (укр.). 15 жовтня 2018. Процитовано 11 листопада 2022. 
  28. ↑ І знову на Херсонщині жахливі втрати. Загинула Ірина Шевченко, яка сама рятувала життя // Херсонська ОДА, 02.07.2019
  29. ↑ В Попасній в останню путь проводжали солдата ЗСУ Анастасію Вітовську: дівчині був лише 21 рік
  30. ↑ 15 жовтня куля снайпера забрала життя нашої землячки, дівчини-воїна Ярослави Никоненко // Миргородська РДА, 16.10.2019
  31. ↑ Влучання ворожої кулі: бійці ЗСУ на передовій Донбасу розповіли про обставини загибелі медика (Відео). 05.02.2020, 09:58
  32. ↑ У Полтаві поховали військову Ольгу Нікішину
  33. ↑ Життя забирає не лише куля: на Донеччині в ДТП загинула українська захисниця. 23.12.2020, 13:57. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 23 грудня 2020. 
  34. ↑ Вінниччина втратила в зоні ООС старшого солдата Вікторію Слободянюк. 11.01.2021 [Архівовано 25 січня 2021 у Wayback Machine.]
    У зоні ООС чергова втрата — вінничани прощаються з Вікторією Слободянюк. 11.01.2021, 14:57 [Архівовано 14 січня 2021 у Wayback Machine.]
    Двоє діток залишились сиротами: 29-річну військову знайшли мертвою на Донбасі (фото). 12.01.2021, 15:13 [Архівовано 29 січня 2021 у Wayback Machine.]
    Неподалік Бахмута 29-річна військова наклала на себе руки. 14.01.2021, 11:30 [Архівовано 28 січня 2021 у Wayback Machine.]
  35. ↑ В Маріуполі померла військова з Вінниччини
  36. ↑ Екскурсія до Львова. 23.11.2013 [Архівовано 10 червня 2021 у Wayback Machine.]
    В ООС загинула вихованка школи-інтернату на Волині. 10.06.202120:37 [Архівовано 10 червня 2021 у Wayback Machine.]
  37. ↑ В зоні ООС загинула військова з Херсонщини. 09.11.2021, 21:01 [Архівовано 9 листопада 2021 у Wayback Machine.]
  38. ↑ а б На Одещині російські окупанти вбили 18 осіб. 24.02.2022, 12:59 [Архівовано 8 березня 2022 у Wayback Machine.]
  39. ↑ Указ Президента України № 145/2022 від 18 березня 2022 року «Про відзначення державними нагородами України»
  40. ↑ а б в г д е ж Указ Президента України № 145/2022 від 18 березня 2022 року «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 18 березня 2022. Процитовано 19 березня 2022. 
  41. ↑ Вічна пам`ять загиблим військовим ВЧ 0173. Архів оригіналу за 12 травня 2022. Процитовано 12 травня 2022. 
  42. ↑ Зеленський нагородив 70 українських Героїв. Частину відзначили посмертно (список)
  43. ↑ Анатій Віра Юріївна

Література[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жінки_в_Збройних_силах_України&oldid=38930475