Жіноча Служба Україні
| Жіноча Служба Україні | |
|---|---|
| Тип | жіноча організаціяd |
| Засновано | 7 липня 1941 |
| Розпущено | березень 1942 |
| Країна | Україна |
| Місце діяльності | Галичина і Волинь |
| Керівник | Малицька Костянтина Іванівна (1941) і Біляк Марія (вересень 1941) |
Жіноча Служба Україні (Ж. С. У.[1], ЖСлУ[2]) — українська жіноча організація, осередки якої діяли під час Другої світової війни в Галичині та на Волині[1]. Заснована в 1941 році у Львові після відступу радянських військ[1]. Товариство опікувалося питаннями суспільної допомоги, організації освітніх заходів та працевлаштування[1][3]. Очолювали «Ж. С. У.» Костянтина Малицька та Марія Біляк[2][1]. У березні 1942 року включена до складу УЦК[1], восени 1942 року повністю ліквідована німецькою владою[4].
Історія[ред. | ред. код]
Організація заснована 7 липня 1941 року у Львові на нараді українського жіноцтва[6]. Ініціювала заснування товариства та нетривалий час його очолювала Костянтина Малицька[2][1]. Згодом, у вересні 1941 року, через хворобу останньої головою стала Марія Біляк[2][1]. Центральний осередок товариства був у Львові[5]. Осередки організації також з'явилися у Станиславові, Перемишлі[7] та інших містах і селах. Попередником «Ж. С. У.» був «Союз українок», від якого нове товариство перейняло триступеневу форму, яка складалася із головної управи, відділів та гуртків[5][2]. Товариство опікувалося питаннями суспільної допомоги (допомагало політичним в'язням, полоненим, поворотцям, дітям голодуючих районів), організації освітніх заходів та працевлаштування[1][3].
Дійсним членом товариства могла стати будь-яка українка віком від 21 року, яку прийняла управа, проте як допоміжні члени могли бути учасницями заходів й молодші за віком жінки[5]. Зазвичай відділи товариства мали три секції: гуманітарну, господарську та культурно-освітню, проте окремі осередки мали іншу кількість залежно від поставлених перед собою завдань[5]. Гуманітарна секція «Ж. С. У.» серед іншого опікувалася створенням дошкільних навчальних закладів (дитячих садків, ясел)[5]. Товариство виховувало дітей у національно свідомому дусі[5].
Влітку 1941 року відділи «Ж. С. У.» з'явилися й на Волині, з центральним осередком у Рівному[5]. Серед інших волинських міст з осередками товариства — Кременець, Гоща, Межиріч, Корець, Дубно, Сарни, Тучин, Костопіль, Ковель[8] та інші. На початку січня 1942 року діяло 39 гуртків «Ж. С. У.»[8]. Друкованим органом волинського відділу організації був двотижневик «Українка» (Костопіль)[5].
У середині жовтня 1941 року організація увійшла до складу Українського Крайового Комітету й стала у ньому окремим відділом, зберігши свою назву[7]. 1942 рік «Ж. С. У.» проголосило ювілейним роком Лесі Українки в Україні й з цієї нагоди провело низку заходів (сходинок та академій) на честь письменниці[3]. Зокрема, 24 березня 1942 року академію провів львівський відділ товариства[3]. В березні 1942 року на вимогу німецької влади «Жіноча Служба Україні» ліквідована як самостійна організація та приєднана до Українського центрального комітету[1], у культурному відділі якого була створена «Головна Жіноча Секція УЦК»[7]. Повністю організація припинила діяльність восени 1942 року внаслідок німецьких каральних акцій[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж и к л Жіноча Служба Україні, 1955—2003, с. 693.
- ↑ а б в г д Паньківський, 1965, с. 43.
- ↑ а б в г Паньківський, 1965, с. 44.
- ↑ а б Доброчинська, 2017, с. 103.
- ↑ а б в г д е ж и к Доброчинська, 2017, с. 101.
- ↑ Доброчинська, 2017, с. 100-101.
- ↑ а б в Паньківський, 1965, с. 45.
- ↑ а б Доброчинська, 2017, с. 102.
Джерела[ред. | ред. код]
- Доброчинська В. "Жіноча служба Україні" в організації дошкільних закладів на Волині у період Другої світової війни / В. Доброчинська // Науковий вісник Чернівецького університету. Історія. — 2017. — № 2. — С. 100-104.
- Паньківський К. Жіноча Служба Україні // Роки німецької окупації. — Ньюарк- Нью-Йорк-Торонто : Видавництво “Ключі”, 1965. — 479 с. — (“Життя і Мислі” кн. 7)
- Жіноча Служба Україні // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1957. — Кн. 2, [т. 2] : Голинський — Зернов. — С. 693. — ISBN 5-7707-4049-3.
Посилання[ред. | ред. код]
- М. С. (04.09.1941). Як працює наше жіноцтво. zbruc.eu (укр.). Збруч. Архів оригіналу за 22 березня 2020. Процитовано 22 березня 2020.