Жіноча білизна

Жіноча білизна

Як і одяг взагалі, жіноча спідня білизна є віддзеркаленням моди відповідної епохи. З другої половини XX століття жіноча нижня білизна перестає бути суто потаємною, велелюдний її показ більше не вважається чимось непристойним і поганим, а саме ― білизна набуває більш естетичних/еротичних властивостей й інколи стає майже витвором мистецтва. Французьким модельєром Шанталь Томассо була запропонована концепція «верхньої нижньої білизни» — спідня білизна, як і інші види одягу, стала засобом самовираження.

Етимологія

Українське слово білизна, походить від назви виробів з тканин (у давнину переважно білих) для надягання на тіло чи на постіль.

Назва виробу англ. lingerie — слово, взяте безпосередньо з французької мови, що означає нижню білизну, і використовується винятково для позначення найбільш легких предметів жіночої нижньої білизни. Французьке слово у первинній формі походить від французького слова linge, яке означає «білизна» або «одяг». Слово «білизна» вперше було використано для позначення нижньої білизни та бюстгальтерів 1922 року. Невимушене його використання, означає зовні привабливий або навіть еротичний одяг. Хоча більшість нижньої білизни призначено для носіння жінками, деякі виробники тепер (2000-і) розробляють нижню білизну для чоловіків.

Походження

Задум нижньої білизни, як зовнішньо привабливого нижнього одягу, з'явився наприкінці дев'ятнадцятого століття. Леді Дафф-Гордон (Люсіль) була першою у розробці нижньої білизни, яка звільнила жінок від більш обмежувальних корсетів. Протягом першої половини 20-го століття, жінки носили нижню білизну з трьох основних причин: щоби змінити власний зовнішній вигляд (спочатку за допомогою корсетів, а згодом за допомогою поясів або бюстгальтерів), з охайності і для скромності. До винаходу криноліну жіноча нижня білизна часто була дуже розлогою та громіздкою.

Наприкінці 19 століття корсети стали меншими, менш громіздкими та більш обтяжливими, і їх поступово витіснив бюстгальтер, вперше запатентований у 20 столітті Мері Фелпс Джейкоб. Коли почалася Перша світова війна, жінки виконували робочі завдання чоловіків, створюючи попит на більш зручну нижню білизну. Виробники стали використовувати більш легкі і дихальні тканини. 1935 року, бюстгальтери були доповнені м’якими чашечками, щоби зробити маленькі груді більшими, а за три роки були представлені бюстгальтери на кісточках, що утворювали бюст який стирчить. Також відбулося повернення до тонкої талії, досягнутої за допомогою поясів. Жінка 1940-х була худорлявою, але мала пишні стегна та загострені груді. У 1960-х роках жіноча статура була розкріпачена разом із суспільними звичаями. На вигляд, це були підліткові груді, стрункі стегна та надзвичайна худорлявість. Андре Курреж був першим, хто зробив наголос на моду з молодіжної культури, коли його колекція 1965 року представила андрогінні фігури та образ сучасної жінки, яка відчуває себе природно у власному тілі.

У 20-му столітті нижня білизна ставала все меншою і більш прилеглою. У 1960-х виробники нижньої білизни, такі як Frederick's of Hollywood, починають прикрашати нижню білизну. Виробництво нижньої білизни розширилося в 21-му столітті з моделями, які застосовувалися як верхній одяг. Французи називають це «dessous-dessus», що означає щось подібне на «внутрішній одяг, як верхній одяг».

З усіх видів одягу, жіноча нижня білизна вирізняється найбільшим розмаїттям типів і фасонів, серед яких:

Спортивний одяг римлянок, ІV ст. нашої ери. Мозаїка, Вілла Романа дель Казале- змагання серед дівчат із врученням корони, і пальмової гілки, переможниці.

• бандо;
• бікіні;
• боді;
• бюстгальтер;
• бюст'є;
• грація;
• жіночі труси (труси-шорти або боксери, сліп, стрінги, танга);
• комбінація;
• корсаж;
• корсет;
• колготки;
• купальник;
• майка;
• негліже;
• нижня спідниця;
• нічна сорочка;
• панталони;
• панчохи;
• пеньюар;
• підв'язки;
• пояс для панчіх;
• сорочка;
• топ;
• турнюр;
• халат;

Див. також

• Жіноче здоров'я
• Мода