Жіноча чота УСС

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ярема Кузь (1915)

Жіноча чота УСС-ІІ — підрозділ Легіону Українських січових стрільців. Сформована ще до Першої світової та гідно пройшла крізь випробування цієї війни.

Точна кількість стрільчинь невідома, оскільки поіменного списку не збереглось, інформації про те, у складі якого підрозділу вони були також нема, крім того не всі жінки, що записалися в УСС воювали. Відомі прізвища 34 жінок, які ймовірно були на фронті, серед яких Ольга Підвисоцька, Марія Бачинська, Гандзя Дмитерко, Василина Ощипко, Олена (Ярема) Кузь, Павлина Михайлишин, Стефанія Сіяк, Стефанія Новаківська. Четар — Олена Степанів.)[1].

Попри поширений міф, що українки були першими жінками на фронті, насправді ще до початку війни Олена Степанів писала, що значний вплив на них мав приклад військової підготовки польських жінок, які під час війни також брали участь у бойових діях. Крім того, в роки Першої світової війни жінки мали законне право воювати в Російській імперії та у Великій Британії (закони Австро-Угорщини цього не дозволяли)[1]

Жінки — стрільці та санітарки — витримали пекло бою під Маківкою. Після цього бою Олена Степанів та Софія Галечко були нагороджені срібними медалями хоробрості.[2]

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]