Забаштанський Володимир Омелянович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Омелянович Забаштанський
Забаштанський Володимир Омелянович.jpg
Народився 5 жовтня 1940(1940-10-05)
Браїлів, Жмеринський район, Вінницька область, Українська РСР, СРСР
Помер 2 грудня 2001(2001-12-02) (61 рік)
Київ, Україна
Поховання
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Діяльність поет, перекладач
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Володіє мовами українська
Членство Спілка письменників СРСР
Нагороди
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «Знак Пошани»
Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1986

Володи́мир Омелянович Забаштанський (5 жовтня 1940(19401005), с. Браїлів, Вінницька область — 2 грудня 2001, Київ) — український поет, перекладач, лауреат Шевченківської премії (1986).

Життєпис[ред. | ред. код]

Володимир Омелянович Забаштанський народився 5 жовтня 1940 року в селі (тепер селище міського типу) Браїлів Жмеринського району Вінницької області в робітничій сім'ї. Закінчив сім класів школи і вступив до ремісничого училища в місті Макіївка Донецької області. Після закінчення училища в 1957 році працював на будівництві, кочегаром в котельній цукрового заводу.

В 1958 році стався нещасний випадок, внаслідок якого В. О. Забаштанський втратив зір і руки. Після дворічного лікування в Київському інституті травматології і ортопедії закінчив вечірню школу робітничої молоді, здобувши повну середню освіту. В 1969 році з відзнакою закінчив філологічний факультет Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка.

Член Спілки письменників СРСР з 1967 року. З 1968 по 1993 роки очолював Республіканську літературну школу-студію «Кобза».

Помер 2 грудня 2001 року. Похований в Києві на Лісовому кладовищі.

Літературна діяльність[ред. | ред. код]

Перші вірші написав ще в шкільні роки.

Друкуватись в періодичних виданнях розпочав з 1961 року.

Основні видання творів[ред. | ред. код]

  • Наказ каменярів: лірика. — К.: Рад. письменник, 1967. — 55 с.
  • Моя вузькоколійка: поезії. — К.: Молодь, 1973. — 88 с.
  • Гранітні каплі: вибране. — К.: Дніпро, 1975. — 135 с.
  • Вага слова: поезії. — К.: Молодь, 1981. — 110 с.
  • Запах далини: поезії. — К.: Дніпро, 1982. — 171 с.
  • Треба стояти: поезії. — К.: Рад. письменник, 1986. — 101 с.
  • Мужністю завдячую тобі: вибране. — К.: Молодь, 1988. — 246 с.
  • Древо роду: поезії. — К. : Дніпро, 1990. — 397 с.
  • Вереснева земля: поезії. — К.: Укр. письменник, 1994. — 84 с.
  • Найкревніша рідня: поезії. — К.: Укр. письменник, 1999. — 92 с.
  • Свічечкою слова / В. Забаштанський. — Жмеринка ; [Вінниця], 2000. — 447 с.
  • Браїлівські балади: балади. — К.: Укр. письменник, 2000. — 125 с.
  • Перепустка до зони Чорнобиль: поетич. антол. — [2-ге вид., допов.] — К. : ЮГ, 2006. — 175 с.
  • Езопові байки: [для мол. та серед, шк. віку] / [пер. з новогрец. В. Забаштанський та А. Чердаклі ; упорядкув. та передм. А. Чердаклі]. — К. : Школа, 2008. — 126 с.
  • Українське слово: хрестоматія укр. л-ри та літ. критики XX століття: у 4 кн. — К., 1995. — Кн. 4. — С. 564—566.
  • Вірші / В. Забаштанський // Вечір. Київ. — 1993. — 18 берез.
  • Вірші/ В. Забаштанський // Дивослово. — 1994. — № 7. — С. 52—53.
  • Доброта і людяність: [до 70-річчя з дня народження письменника Є. Кравченка] / В. Забаштанський // Дніпро. — 1977. — № 12. — С. 135—137.
  • «Є загадка любові, є і загадка таланту» / В. Забаштанський / інтерв'ю взяла С. Божко // Робітн. газ. — 1991. — 19 груд.
  • Вера в человека: стихи; пер. Ю. Денисова. — М. : Мол. гвардия, 1974. — 32 с.
  • Надо выстоять: стихи; пер. Ю. Денисова. — М. : Совет. писатель, 1990. — 144 с.

В 1986 році за збірку поезій «Запах далини» удостоєний Державної премії УРСР імені Тараса Шевченка .

Крім написання власних поетичних творів займався перекладацькою діяльністю. Переклав українською «Езопові байки», документальну повість для дітей «Біла борозна» А. Іванова, повісті В. Астаф'єва «Кража» і «Десь гримить війна». Здіснював переклади з інших мов колишнього СРСР, зокрема:

Крім того, здійснював переклади з болгарської, азербайджанської, татарської, грузинської та інших літератур.

Нагороди[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

  • 19 жовтня 2008 року відкритий Літературно-меморіальний музей В. О. Забаштанського у Браїлові
  • Браїлівська школа І-ІІІ ст. носить ім'я В. О. Забаштанського
  • Сквер ім. В. Забаштанського у Браїлові
  • 30 травня 2014 у Вінниці з'явилася вулиця Забаштанського[1]
  • У 2017 рішенням сесії Браїлівської селищної ради було започатковано премію імені Володимира Забаштанського[2]
  • 5 жовтня 2017 на подвір'ї Браїлівської школи, в якій він колись навчався, яка сьогодні носить його ім'я та в стінах якої знаходиться літературно-меморіальний музей його імені, було споруджено та урочисто відкрито пам'ятник.[3]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]