Забаштанський Володимир Омелянович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Омелянович Забаштанський
Забаштанський Володимир Омелянович.jpg
Народився 5 жовтня 1940(1940-10-05)
Браїлів, Жмеринський район, Вінницька область, Українська РСР, СРСР
Помер 2 грудня 2001(2001-12-02) (61 рік)
Київ, Україна
Поховання
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Діяльність поет, перекладач
Alma mater Філологічний факультет Київського університету[d]
Володіє мовами українська
Членство Спілка письменників СРСР
Нагороди
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «Знак Пошани»
Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1986

Володи́мир Омелянович Забаштанський (5 жовтня 1940(19401005), с. Браїлів, Вінницька область — 2 грудня 2001, Київ) — український поет, перекладач, лауреат Шевченківської премії (1986).

Життєпис[ред. | ред. код]

Володимир Омелянович Забаштанський народився 5 жовтня 1940 року в селі (тепер селище міського типу) Браїлів Жмеринського району Вінницької області в робітничій сім'ї. Закінчив сім класів школи і вступив до ремісничого училища в місті Макіївка Донецької області. Після закінчення училища в 1957 році працював на будівництві, кочегаром в котельній цукрового заводу.

В 1958 році стався нещасний випадок, внаслідок якого В. О. Забаштанський втратив зір і руки. Після дворічного лікування в Київському інституті травматології і ортопедії закінчив вечірню школу робітничої молоді, здобувши повну середню освіту. В 1969 році з відзнакою закінчив філологічний факультет Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка.

Член Спілки письменників СРСР з 1967 року. З 1968 по 1993 роки очолював Республіканську літературну школу-студію «Кобза».

Помер 2 грудня 2001 року. Похований в Києві на Лісовому кладовищі.

Літературна діяльність[ред. | ред. код]

Перші вірші написав ще в шкільні роки.

Друкуватись в періодичних виданнях розпочав з 1961 року.

Основні видання творів[ред. | ред. код]

  • Наказ каменярів: лірика. — К.: Рад. письменник, 1967. — 55 с.
  • Моя вузькоколійка: поезії. — К.: Молодь, 1973. — 88 с.
  • Гранітні каплі: вибране. — К.: Дніпро, 1975. — 135 с.
  • Вага слова: поезії. — К.: Молодь, 1981. — 110 с.
  • Запах далини: поезії. — К.: Дніпро, 1982. — 171 с.
  • Треба стояти: поезії. — К.: Рад. письменник, 1986. — 101 с.
  • Мужністю завдячую тобі: вибране. — К.: Молодь, 1988. — 246 с.
  • Древо роду: поезії. — К. : Дніпро, 1990. — 397 с.
  • Вереснева земля: поезії. — К.: Укр. письменник, 1994. — 84 с.
  • Найкревніша рідня: поезії. — К.: Укр. письменник, 1999. — 92 с.
  • Свічечкою слова / В. Забаштанський. — Жмеринка ; [Вінниця], 2000. — 447 с.
  • Браїлівські балади: балади. — К.: Укр. письменник, 2000. — 125 с.
  • Перепустка до зони Чорнобиль: поетич. антол. — [2-ге вид., допов.] — К. : ЮГ, 2006. — 175 с.
  • Езопові байки: [для мол. та серед, шк. віку] / [пер. з новогрец. В. Забаштанський та А. Чердаклі ; упорядкув. та передм. А. Чердаклі]. — К. : Школа, 2008. — 126 с.
  • Українське слово: хрестоматія укр. л-ри та літ. критики XX століття: у 4 кн. — К., 1995. — Кн. 4. — С. 564—566.
  • Вірші / В. Забаштанський // Вечір. Київ. — 1993. — 18 берез.
  • Вірші/ В. Забаштанський // Дивослово. — 1994. — № 7. — С. 52—53.
  • Доброта і людяність: [до 70-річчя з дня народження письменника Є. Кравченка] / В. Забаштанський // Дніпро. — 1977. — № 12. — С. 135—137.
  • «Є загадка любові, є і загадка таланту» / В. Забаштанський / інтерв'ю взяла С. Божко // Робітн. газ. — 1991. — 19 груд.
  • Вера в человека: стихи; пер. Ю. Денисова. — М. : Мол. гвардия, 1974. — 32 с.
  • Надо выстоять: стихи; пер. Ю. Денисова. — М. : Совет. писатель, 1990. — 144 с.

В 1986 році за збірку поезій «Запах далини» удостоєний Державної премії УРСР імені Тараса Шевченка .

Крім написання власних поетичних творів займався перекладацькою діяльністю. Переклав українською «Езопові байки», документальну повість для дітей «Біла борозна» А. Іванова, повісті В. Астаф'єва «Кража» і «Десь гримить війна». Здіснював переклади з інших мов колишнього СРСР, зокрема:

Крім того, здійснював переклади з болгарської, азербайджанської, татарської, грузинської та інших літератур.

Нагороди[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

  • 19 жовтня 2008 року відкритий Літературно-меморіальний музей В. О. Забаштанського у Браїлові
  • Браїлівська школа І-ІІІ ст. носить ім'я В. О. Забаштанського
  • Сквер ім. В. Забаштанського у Браїлові
  • 30 травня 2014 у Вінниці з'явилася вулиця Забаштанського[1]
  • У 2017 рішенням сесії Браїлівської селищної ради було започатковано премію імені Володимира Забаштанського[2]
  • 5 жовтня 2017 на подвір'ї Браїлівської школи, в якій він колись навчався, яка сьогодні носить його ім'я та в стінах якої знаходиться літературно-меморіальний музей його імені, було споруджено та урочисто відкрито пам'ятник.[3]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]