Заборонені барви

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Назва «Заборонені барви»
Misima Barvy cover.jpg

Обкладинка українського видання
Автор Юкіо Місіма
Назва мовою
оригіналу
禁色 (Kinjiki)
Ілюстрації Є. В. Вдовиченко
Мова японська
Серія «Карта світу»
Жанр роман і ЛГБТ
Укр. видавництво Фоліо, Харків
Ориг. видавництво Alfred A. Knopf[d] і Shinchosha[d]
Виданий 1953
Виданий
українською
2011
Перекладач(і) Дмитро Москальов
Сторінки 670
ISBN

978-966-03-5429-6

978-4-16-310050-0

Заборонені барви (яп. 禁色 Kinjiki?) — роман японського письменника Юкіо Місіми (справжнє і'мя Хіраока Кімітаке), що став найбільш гомоеротичним і масштабним одкровенням автора. Своєрідною основою для роману послужила новела Томаса Манна «Смерть у Венеції»[1].

Сюжет[ред. | ред. код]

Відомий старий письменник Сюнсуке, що вже давно списався, зустрічає юнака на ім’я Юїті Мінамі і відкриває у ньому ту красу, про яку сам Юїті спершу не здогадувався. Відбувається своєрідне відкриття Нарциса стороннім спостерігачем. Письменник, усвідомлюючи, що юнак володіє тим, чого йому все життя бракувало, – красою, здатністю причаровувати – прагне перетворити Юїті на знаряддя моральних тортур, аби помститися жінкам, які не покохали його, Сюнсуке. Те, що юнак спроможний кохати тільки юнаків, лише розпалює уяву старого. Дивний вчинок і страшний вчинок – життя Юїті круто змінюється, з волі Сюнсуке він бере шлюб, і водночас перетворюється на світського лева, завойовника жіночих сердець. Це фальшиве амплуа гнітить Юїті, він відчуває провину перед дружиною. Він – іграшка в руках Сюнсуке. Йому хочеться втекти, і тут виявляється, що є інший світ – світ, заселений такими, як він сам. Юїті занурюється у цей світ непримітних для широкого загалу барів і особняків, де геї так само прагнуть володіти його красою, як і жінки, яких він не може кохати. Він легко міняє коханців, дозволяє собі вередування, зверхність, але аромат розквітлого Нарциса виявляється отруйним і для нього, і для близьких людей.

У фіналі Юїті вирішує навідатися до Сюнсуке і віддати йому чек, виписаний на його ім'я старим другом письменника Кавадою, що був закоханий в Юїті, щоб стати абсолютно вільним від старого. По дорозі до його будинку Юїті бачить пожежу: знак, що постійно зустрічався юнакові з дня його першого гомосексуального зв'язку.

Він застає Сюнсуке зненацька: той працював над автобіографічним есе і не чекав гостя. Обоє почали відчувати присутність когось третього, іншого Юїті. Після випитого вина Сюнсуке вирішив подрімати і попросив Юїті розбудити його через 20-30 хвилин. Письменника знаходять мертвим. Лікар пояснює, що смерть настала в результаті суїциду (летальна доза павіналу). Сюнсуке залишив заповіт: увесь його статок відтепер належить Юїті.[2][3].

Переклади[ред. | ред. код]

Українською роман роман вийшов у 2011 році у видавництві «Фоліо» у перекладі Дмитра Москальова.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Новиков, Александр Владимирович. Эстетика Мисимы Юкио и европейские представления о красоте. Научная электронная библиотека disserCat. 2005. Процитовано 2014-10-20.  (рос.)
  2. Дмитро Княжич. Юкіо Місіма: Тернистий шлях до вітчизняного читача. ЛітАкцент. 2011-06-20. Процитовано 2014-10-20. 
  3. Краткое содержание романа Мисимы «Запретные цвета» // Брифли (рос.)