Забуття (роман)
.png) Обкладинка українського видання | |
| Автор | Тетяна Малярчук |
|---|---|
| Дизайн обкладинки | Назар Гайдучик |
| Країна |
 Україна |
| Мова | українська |
| Жанр | історичний роман |
| Видавництво |
— Видавництво Старого Лева |
| Видано | 2016 |
| Тип носія | друк (оправа) |
| Сторінок | 256 |
| ISBN | 978-617-679-330-4 |
«Забуття» — роман, що написаний українською письменницею Танею Малярчук та вперше опублікувався в Україні 2016 року у «Видавництві Старого Лева»[1]. Роман розповідає про пошуки жінкою себе через дослідження життя В'ячеслава Липинського. Книжка увійшла у Довгий список літературної премії Книга року ВВС-2016[2], згодом і у короткий[3], а 9 грудня 2016 року було оголошено про перемогу[4]. Пізніше отримала премію «ЛітАкцент року» в номінації «Золота булька» як книжка-розчарування.
Опис[ред. | ред. код]
Що таке час, як не кит, який поглинає все, зрівнюючи у бездонному череві геніїв і невдах, шляхетних добродіїв і політичних злочинців. Скільки людських життів непересічних українців стали тим заковтнутим планктоном. Їх неможливо дістати із забуття, хіба що хтось із живих відчує нагальну потребу згадувати. У цьому романі тим славетним забутим є В'ячеслав Липинський, український історик польського походження, філософ і невдалий політик, засновник українського монархізму. Його життя було суцільним рухом проти вітру, пожертвою заради ідеї. Але й ним поживився синій кит української пам'яті. Авторка вкладає розповідь про цього чоловіка в уста молодої жінки, героїні роману, нашої сучасниці, котра досліджує старі газети, щоб віднайти власну ідентичність і доторкнутися до минулого, яке вирізали з її історії, як з кіноплівки[1].
|
«Забуття» — це мій роман про ХХ століття, мої сто років, але не самотності, а втраченої пам’яті | 
|
— Таня Малярчук[5] | ||
Історія створення[ред. | ред. код]
Роман писався 4 роки[6], авторка працювала в Австрійській національній бібліотеці над історичними матеріалами більше року, а перші 100 сторінок вона переписувала 5 разів[7]. Таня Малярчук, перебираючи сотні можливих, довго не могла вибрати назву для свого роману, а на одному із літературних заходів, зустрівшись із Юрієм Андруховичем, до письменниці «прийшла ця назва» — «Забуття»[6].
Відгуки[ред. | ред. код]
Анастасія Герасимова на сайті культурно-видавничого проекту «Читомо» написала, що: «Малярчук вдається до майже мінімальних мовних стилізацій і наближень до часу Липинського, але при цьому лаконічно, але впевнено створює кілька виразних другорядних персонажів… Здається, що у тексті „Забуття“ цінність саме у деталях, маленьких людях, які обрамляють велику особистість, одночасно створюючи її»[8], а член журі Книги року ВВС Марта Шокало написала, що «„Забуття“ — важка книжка, але написана легко і пронизливо… Цей роман схожий на вирваний із душі іржавий цвях, який не давав їй жити»[9].
Видання[ред. | ред. код]
Книгу видано у 2016 році у «Видавництві Старого Лева».
- Таня Малярчук. Забуття. Львів: «Видавництві Старого Лева». 256 стор. ISBN 978-617-679-330-4
Джерела[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Забуття. Видавництво Старого Лева. Архів оригіналу за 17 жовтня 2016. Процитовано 27 листопада 2016.
- ↑ ВВС Україна оголошує "довгі списки" Книги року ВВС-2016. Українська служба BBC. Архів оригіналу за 26 листопада 2016. Процитовано 27 листопада 2016.
- ↑ ВВС Україна оголосила короткі списки премій Книга року ВВС-2016 та Дитяча Книга року ВВС-2016. Українська служба BBC. 1 грудня 2016. Архів оригіналу за 1 грудня 2016. Процитовано 1 грудня 2016.
- ↑ Оголошено переможців премії Книга року ВВС-2016. Українська служба BBC. 9 грудня 2016. Архів оригіналу за 9 грудня 2016. Процитовано 9 грудня 2016.
- ↑ Сто років втраченої пам’яті. Уривок з нового роману Тані Малярчук “Забуття”. Українська правда. 20 серпня 2016. Архів оригіналу за 21 серпня 2016. Процитовано 27 листопада 2016.
- ↑ а б Таня Малярчук - про «Забуття» у Львові. Видавництво Старого Лева. 7 жовтня 2016. Архів оригіналу за 27 листопада 2016. Процитовано 27 листопада 2016.
- ↑ Володимир Грисюк (30 вересня 2016). Таня Малярчук свій роман переписувала п'ять разів. Газета по-українськи. Архів оригіналу за 27 листопада 2016. Процитовано 27 листопада 2016.
- ↑ Анастасія Герасимова (5 жовтня 2016). «Забуття» чи знаходження себе через Липинського. Читомо. Архів оригіналу за 27 листопада 2016. Процитовано 27 листопада 2016.
- ↑ Марта Шокало (5 грудня 2016). Протяг із душі і минулого - рецензія на Малярчук. Українська служба BBC. Архів оригіналу за 9 грудня 2016. Процитовано 9 грудня 2016.
Посилання[ред. | ред. код]
- Забуття. Видавництво Старого Лева. Архів оригіналу за 17 жовтня 2016. Процитовано 27 листопада 2016.
|
|
Це незавершена стаття про книгу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
