Завадовський Борис Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Б.М.Завадовський

Бори́с Миха́йлович Завадо́вський (*13 січня 1895, Єлисаветград, Херсонська губернія, Російська імперія, нині Кіровоград, Україна — †31 березня 1951, Москва) — радянський російський зоолог, видний вчений у галузі фізіології та еволюції тварин, Доктор сільсько-господарських наук (1934), професор (1920), академік ВАСХНІЛ (1935).

Біографія[ред. | ред. код]

Борис Михайлович Завадовський народився 13 січня 1895 року в Єлисаветграді, де закінчив міську гімназію.

Потому навчався в МДУ, який закінчив у 1917 році.

Працював асистентом (191516), викладачем біології (191819) Університету Шанявського. Брав участь у науково-освітній експедиції до Асканії-Нови від Університету Шанявського (1919).

У 192035 — професор, завідуючий кафедрою біології.

Борис Завадовський — директор Лабораторії експериментальної біології (192038) Комуністичного університету ім. Свердлова, одночасно з тим директор Біологічного музею (192251), завідуючий кафедрою дарвінізму Московського педагогічного інституту ім. В.П. Потьомкіна (193641, 194351); керівник групи з вивчення хімічної природи гормонів у Лабораторії органопрепаратів Наркомм'ясомолпрому (194551).

Доробок і визанння[ред. | ред. код]

Б.М. Завадовський працював над питаннями управління розмноженням сільсько-господарських тварин і впливом ендокринних лізатних і вітамінних чинників на процеси росту й відгодівлі худоби.

Борис Завадовський теоретично обґрунтував і практично підтвердив методи використання гонадотропних гормонів СЖК для боротьби з яловістю корів та з метою стимуляції розмноження сільсько-господарських тварин.

Б.М. Завадовський — розробник методу гормональної діагностики жеребості кобил.

Вчений опубліковав понад 200 наукових праць, в тому числі 42 книжки і брошури. Низка з його праць вийшла друком за кордоном. Основні наукові роботи Завадовського присвячені фізіології залоз внутрішньої секреції, питанням дарвінізма та еволюції тварин.

Вченого нагороджено медаллю «За трудову доблесть». Він — член Німецької академії натурознавців «Леопольдина» (1932), Лондонського королівського зоологічного товариства (1940).

Головні наукові праці[ред. | ред. код]

  • Проблема старости и омоложения в свете учения о внутренней секреции. — М.: Крас. Новь, 1923. — 125 с.
  • Очерки внутренней секреции. — Л.: Прибой, 1928. — 331 с.
  • Гормональные методы диагностики беременности сельскохозяйственных животных / Соавт.: Е.О. Казарновская и др. — М.: Сельхозгиз, 1936. — 108 с.
  • Управление процессами размножения сельскохозяйственных животных. — М.: Сельхозгиз, 1945. — 166 с.
  • Животное и растение. — 2-е изд., доп. и перераб. — М.: Селхозгиз, 1956. — 71 с.

Джерела[ред. | ред. код]