Завадський Сергій Володиславович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Сергі́й Володисла́вович Зава́дський (рос. Сергей Владиславович Завадский; нар. 1871(1871) — пом. 1943) — правник, судовий, громадський, державний діяч, сенатор за Гетьманату Павла Скоропадського.

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Народився на Поділлі. Походив зі старої польсько-української родини.

Товариш (заступник) обер-прокурора Сенату в Росії.

За Гетьманату Павла Скоропадського — виконувач обов'язків голови Генерального суду, товариш (від 6 травня 1918 року) міністра судових справ.

Від початку липня 1918 року — державний секретар Української Держави. Від 26 липня — сенатор Загального зібрання Генерального суду.

Згідно з ухваленим Радою Міністрів 1 серпня 1918 року «Тимчасовим законом про Верховне Управління Державою на випадок смерті, тяжкої хвороби і перебування поза межами Держави Ясновельможного Пана Гетьмана всієї України» був призначеним другим, після Павла Скоропадського, Верховним Правителем Української Держави.

Один з авторів «записки дев'яти» міністрів (від 17 жовтня 1918 року), яка призвела до кризи в уряді Федора Лизогуба і змін у зовнішньополітичному курсі України.

Від 1922 року в еміграції у Празі, де змінив своє лояльне ставлення до українства і виступав з проросійських позицій проти українського «сепаратизму». Працював у російських наукових установах.

Джерела[ред.ред. код]


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.