Завальнюк Владислав Матвійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Завальнюк Владислав Матвійович
Народився 8 липня 1949(1949-07-08) (70 років)
Слобода-Мурафська[d], Шаргородський район, Вінницька область, Українська РСР, СРСР
Діяльність публіцист, священик
Alma mater Q43469357?
Науковий ступінь кандидат історичних наук
Конфесія Римо-католицька церква

Завальнюк Владислав Матвійович (нар. 8 вересня 1949, с. Слобода-Мурафська (сьогодні — Клекотина, що розташоване у Шаргородському районі Вінницької області)) — білоруський римо-католицький священик, релігійний діяч, теолог, перекладач і публіцист. Охрещений у костьолі Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, де пізніше прийняв таїнства Євхаристії та Миропомазання.

Біографія[ред. | ред. код]

Освіту здобув у Новомурафській школі (сьогодні — Клекотинська школа), а далі поїхав у Ригу, бо хотів стати слухачем Ризької духовної семінарії, адже зрозумів, що його покликання — бути священиком. Але відразу вступити до семінарії йому не вдалося, тому він залишився жити у Ризі, працюючи будівельником і мріючи вступити до семінарії. До цього покликання він йшов, долаючи різні перешкоди, але з ним поруч завжди була мати, яка у всьому його підтримувала і допомагала. У семінарію вдалось вступити у 1969 році. Закінчив семінарію у 1974 році, ставши священиком. Висвятив його кардинал Юліан Вайводс 26 травня 1974 року.

Після висвячення відправився в Молдову, де католицька церква була фактично знищена. Під час перебування в Молдові обслуговував близько 70 католицьких парафій та місійних пунктів (у тому числі 11 німецьких).

У 1976-1977 роках у селі Слобода-Рашків під керівництвом В. Завальнюка збудовано храм без офіційного дозволу на будівництво від радянської влади. Церкву розібрано 25 листопада 1977 року. [1] В. Завалюнюка заарештували за «релігійну пропаганду» та вислали до Казахстану. Згодом змушений був переїхати до Красноярська. У 1980 році знову повернувся до Латвії.

У 1984 році переведений у Білорусь, де служив у Глибокому. Відновив та відкрив ряд католицьких парафій у Білорусі.

З початку 1990-х років проводить послідовну білорусизацію католицької церкви у Білорусі.

З 1991 року проводить широку книговидавничу діяльність.

Діяльність[ред. | ред. код]

Зараз о. Владислав є настоятелем Червоного кафедрального костьолу у Мінську, Білорусь. Крім того, що о. Владислав — це священик, він також є кандидатом історичних наук, перекладачем, публіцистом, радіоведучим програми "Голас душы", засновником Християнського товариства милосердя, активним громадським діячем та автором десятків книг.

Найвідоміші праці[ред. | ред. код]

  • "Сьвятая Імша" (1990)
  • "Катэхізм" (1993)
  • "Будслаўскі касьцёл — сьвятыня Беларусі" (1993)
  • "Сьвятыня Беларусі" (1994)
  • "Сьвяты Ружанец" (1994)
  • "Прыгатаваньне да першай Сьвятой споведзі" (1995)
  • "Абрады пахавання" (1998)
  • "История Будславской базилики" (1998)
  • "Канфесіі на Беларусі" (1998, співавтор)
  • "Слоўнік сучаснай беларускай мовы" (2009, співавтор)
  • "Не единым хлебом" (2011)

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Беларускія рэлігійныя дзеячы XX ст.: Жыццярысы, мартыралогія, успаміны / Аўтар-укладальнік: Ю. Гарбінскі. — Мн.-Мюнхен: Беларускі кнігазбор, 1999. ISBN 985-6318-65-3

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]